колонка

“ПУБЕРТАТ ПУМИ”
або Друге дорослішання жінки

Тетяна Саніна
консультантка для пар, медіаторка, 
авторка психологічних романів


“Давай, не будемо мірятися, що гірше – перименопауза чи підлітковий вік”, – так відреагувала моя знайома у відповідь на закиди доньки, що їй можна психувати, бо вона — підлітка. Я посміялася з цього епізоду й згадала, що в англомовній блогосфері та навіть у деяких наукових статтях перименопаузу – період до початку менопаузи – називають “другим підлітковим віком” або “пубертатом пуми” (cougar puberty). Звісно, це не одне й те саме, проте, як на мене, їх можна і варто порівнювати – і ось чому.

Чому менопаузу досі сприймають як хворобу

Ніхто при тямі не буде лікувати підлітковий період чи місячні у дівчини, а от україномовний Інтернет переповнений статтями про “симптоми та лікування менопаузи”. За різними оцінками, у світі близько 50  мільйонів жінок на рік вступають у перименопаузальний період. Тож якщо змінити підхід з “лікування” менопаузи, як хвороби, на супровід, полегшення симптомів, покращення якості життя чи підтримку у непростий період, я впевнена ми побачимо зміну у настроях жінок, які до неї наближаються, та всіма силами ігнорують симптоми, не йдучи до лікарів, аби їх не “лікували”. Бо нікому не хочеться вважати себе “хворою”.

Чому про підлітковість говорять, а перименопауза — табу

Говорити про підлітковий період та його незручності (уже) не соромно, бо всі знають – це всього лише процес змін в організмі, після якого настане етап більшої стабільності й до якого треба підготуватись. Тому тема дорослішання і підліткового віку популярна в художній літературі та й кіно. Це не завжди радісний період, іноді це період смутку і зневіри, проте він є основою становлення дорослої особистості, тому про це цікаво творити.

Перименопауза, навпаки замовчувалась, навіть у світовій літературі чи кіно. Я вже мовчу про український сегмент, де про це пишуть і знімають рідко. Адже цей період не просто неприємний, він асоціюється із завершенням життя.

Хоча після 50 років жінки в середньому живуть ще 25, а подекуди й 30-40 років. І це час, який можна провести з радістю.

Відображення в поп-культурі

Тему наближення менопаузи піднімають у фільмі “Секс і місто 2”, де Саманта називає себе “заклиначкою гормонів”, бо приймає вітаміни та препарати для полегшення свого стану. Це було задовго до того віку, в якому я мала б очікувати настання менопаузи, але я вже тоді її боялася (мені було 30). Романів, в яких би ця тема була центральною, в Україні практично не перекладено. Хоча за останнє десятиліття декільком англомовним авторкам вдалося розбити неофіційне табу: Дарсі Штайнке, Бернадін Еварісто, Крістен Міллер та інші.

Особистий досвід вікових змін та невтішні пошуки художньої літератури про це спонукали мене звернутися до теми жіночої кризи середнього віку у своєму новому романі “Кураж, або відшукування причетного”. Це історія про жіноче тіло, що змінюється, про гормональні бурі, про ролі, які ми втрачаємо й здобуваємо, про самотність дорослих без дітей і невизначеність, що лякає.

Як на мене, публічне оприявнення теми перименопаузальної кризи не просто знімає напругу щодо незвичних та почасти химерних симптомів, з якими стикаєшся через гормональні зміни, а й допомагає своєчасно отримати потрібну інформацію щодо здоров’я. Моїй подрузі з Великої Британії близько року не могли поставити діагноз, лікуючи серце, поки вона у науково-популярній програмі по ТБ не побачила, що її симптоми є частиною симптомів перименопаузи й не звернула на це увагу терапевта і кардіолога. 

Інфлюенсерки, видимість і нова мова про вік

Так само як у підлітків, серед жінок перименопаузального віку (англомовних) є свої інфлюенсери, що допомагають зняти стигму із цього непростого для жінки періоду. Раніше про це мало хто говорив так публічно, проте нині, на щастя, про це можна почути більше в тому числі завдяки вдалому неймінгу та жвавому обговоренню в мережі.

Власне термін “пубертат пуми” походить від сленгового “пума”, що в англійській мові означає “жінку старшого віку, яка переслідує молодих чоловіків для сексу”. Він іронічний, проте набагато привабливіший, ніж пострадянський термін “бабуся” (жінка, котра няньчить не своїх дітей), який отримуєш в 45-50 років і постаєш перед соціальним присоромленням – подивись на свій вік, хіба таке можна носити/робити/говорити?

“Пуми-інфлюенсерки”, якраз ті, що дивились “Секс і місто”, поки були молодшими, нещодавно заявили, що цей термін взагалі не про чоловіків, яких переслідують. А про жінок, які хочуть почуватися впевненіше у віці “другого дорослішання” [1] і потребують не лише терапевтичної підтримки, а й видимості та уваги до особливостей цього періоду.

“Це у вас вікове”: чому ця фраза дратує

Єдине, що на пострадянському просторі поєднує два підліткових періоди, на жаль, часто вживана лікарями фраза байдужості “це у вас вікове”. Тільки в першому випадку замість полегшення симптомів говорять “народиш і все мине”. А у випадку із менопаузою – просто зітхають, й ці зітхання особливо дратують, коли ти все ще почуваєшся молодою і хочеш бути фізично та соціально активною. 

Що змінюється у ставленні до гормональної терапії

На щастя, медикаментозна підтримка нині більш доступна, ніж за часів виходу вищезгаданого фільму. Останніми роками і європейські лікарі почали більш прихильно ставитися до гормональної замісної терапії, а за ними й українські. Нарешті й консервативна FDA (Управління з контролю за харчовими продуктами та лікарськими засобами) у США оголосила про зняття чорної рамки попередження (black box warning) з понад 20 препаратів ГЗТ [2]. Обмеження зняли завдяки оновленню наукових даних та висновкам експертної панелі, що підтвердили безпечність препаратів, котрі допомагають впоратися із припливами та поганим сном, затуманенням свідомості, перепадами настрою тощо. За умови, що у жінок немає специфічних протипоказань, таких як гормоночутливий рак молочної залози або рак матки в анамнезі. На жаль, досліджень про перименопаузу, як і жіноче здоров’я загалом, все ще критично мало, але можна обережно радіти тому, що крига нарешті скресла [3, 4].

Мій особистий шлях до прийняття себе в наближенні до менопаузи триває.  Діагноз ранньої перименопаузи спонукає читати про наукові дослідження у сфері, підписатись на англомовні пабліки, присвячені жіночому здоров’ю й мемам про особливості перименопаузи, ходити на психотерапію, де час від часу обговорювати свої страхи й сумніви, ділитись всім цим із подругами.

Як назвати цей період українською

Щоби вивести розмови про менопаузу із тіні, нам, українкам, потрібно придумати якусь влучну немедичну назву для прекрасного, хоч і непростого періоду “другого дорослішання”. У китайській мові, наприклад, вживають поетичне “нова весна”. Ми, українки, припускаю, могли б знайти щось більш іронічне. На думку спадають аналогії з відьомством, періодом сили, пов’язаним з досвідом. 

Як казала моя інша знайома англійка – вісімдесятирічна: менопауза то є щастя для жінок, бо в цьому віці ми стаємо невидимими й можемо бути собою та займатися власними справами, не зважаючи на вимоги соціуму. Це звучить доволі сумно. Сподіваюсь, глобально тенденція вже змінюється, і ми зможемо займатися власними справами, будучи видимими та цінними. А індивідуально – для того, аби “вдруге подорослішати” й не втратити фізичне та ментальне здоров’я й бажання жити, потрібно мати міцну опору – у собі, в подругах, в сім’ї (і від партнерів також) та у соціумі.

1. Sheehy, Gail. Passages: Predictable Crises of Adult Life. 1st ed., Dutton, New York, 1976. 
2. HHS Advances Women’s Health, Removes Misleading FDA Warnings on Hormone Replacement Therapy  
3. Fabrisia Ambrosio (2023): 99 Percent of Preclinical Aging Research Ignores Menopause How Gaps in Research Lead to Gaps in Care for Aging Women | Harvard Medical School
4. Delaney Burns, Tara Grabowsky, Emma Kemble, and Lucy Pérez (2023) Closing the data gaps in women’s health