Останній “оплот” матріархату: естонський острів Кіхну, де усім керують жінки

Острів Кіхну в Естонії часто згадують як одну з найбільших культурних цікавинок цієї країни та Європи загалом. Мова, звичаї, одяг та музика острова настільки цінні та унікальні, що від 2003 року входять до переліку шедеврів усної та духовної спадщини ЮНЕСКО. Але головна особливість острова в іншому – ту т досі панує матріархат!

ОСТРІВ КІХНУ АБО ЖІНОЧЕ ЦАРСТВО

Острів Кіхну знаходиться у Ризькій затоці та має площу трохи більше 16,4 квадратних кілометрів. Слід зазначити, що в Естонії близько двох тисяч островів, але більшість з них незаселені. Острів Кіхну є одним з найбільших островів країни та найбільшим у Ризькій затоці.

На острові є цілих чотири села: Лемсі, Лінакюра, Роотсікюла та Сяере. І мешкає тут в загальному за різними даними від 500 до 700 осіб.

Перші згадки про заселення острова сягають кінця XIV століття. Сполучення острова з рештою світу більшу частину року авіаційне та водне, але взимку завдяки кризі до найближчого материкового поселення можна дійти пішки. Цей маршрут для витривалих, бо складає 10 кілометрів.

Традиційно чоловіче населення острова займалося рибальством, мореплавством та мисливством на тюленів. Через це вони не бували вдома кілька місяців поспіль.

ЖИТТЯ ПОЗА ЧАСОМ

Перше, що впадає в очі усім, хто приїздить на острів, – яскравий одяг місцевих жінок. І це не маскарад для туристів: це щоденний дрес-код і спосіб повідомити інформацію про себе.

Наприклад, містянки носять традиційні спідниці у вертикальні смужки. Червоні символізують молодість, синій – скорботу. Фартух поверх спідниці говорить про те, що жінка заміжня.

Народжували колись мешканки Кіхну лише у сауні. Сучасні матусі, звісно, вже їдуть народжувати у пологові на материк. Але, як і сотні років тому, готують місцеві спеціалітети – домашній хліб, пиво, ягідні вино, варення, соуси.

Коли жінці з острова Кіхну виповнюється 60 років, вона вже починає готуватися до свого похорону. Знаєте як? Шиє красиву сукню для себе й в’яже рукавиці для молодиків, які копатимуть її могилу.

Жительки Кіхну ведуть доволі традиційний спосіб життя: займаються кухнею, домом, господаркою, городами, дітьми. Проте серед їхніх повсякденних справ є не менш важлива – збереження власної культури. Молодь нині важко втримати на острові: той, хто виїздить на навчання чи працю на материк, рідко повертається додому. Тому на жінках старшого покоління велика відповідальність. Завдяки ізоляції острова від решти материкових поселень, традиції тут збереглися краще, а вплив сучасного світу з його гаджетами й Тік-Токами мінімальний. Наприклад, тут немає банкоматів і лише в кількох крамничках можна розрахуватися карткою через термінал.

ХРАНИТЕЛЬКИ ТРАДИЦІЙ

Для нас, сучасниць, такий традиційний, неквапливий, старомодний стиль життя може здатися дивним, а мешканки Кіхну отримують від нього задоволення. Ба більше, вони із щирим захопленням займаються у гуртках з вишивання, ткацтва та в’язання, влаштовують танцювальні заняття та збираються співати традиційних пісень. Ці розваги їм цікавіші, аніж соцмережі чи ТБ.

Вони зберігають автентичні святкування – свято Івана, свято Катерини, Різдво, день літнього сонцестояння, влаштовують Дні танцю й фестиваль музики тощо. А місцеві весілля! Їх досі святкують три дні й супроводжують піснями, які передають з покоління у покоління уже сотні років.

До речі, найвідомішою жителькою острова є фолк-виконавиця Вірве Кіхну. Авторка пісень, вона була не тільки відомою в усій Естонії співачкою, а й яскравою особистістю. Прожила 94 роки, до останнього гастролювала з концертами. У 81 рік вперше стрибнула з парашутом, а на власних похоронах заповідала не плакати, а веселитися.

Найвеселіше на Кіхну, звісно, у теплий сезон – майте на увазі, якщо раптом надумаєте відвідати Естонію або ж зараз там мешкаєте. Туристичні експерти радять побувати тут у день літнього сонцестояння. У програмі – обов’язкова сауна, частування місцевими смаколиками, приготованими на грилі, величезне багаття, основу якого зазвичай складає старий човен, наповнений дровами.

А ДЕ Ж ЧОЛОВІКИ?

Чоловіки на острові Кіхну є, і їхня роль у житті острова важлива. Звісно, в наш час вони вже не проводять місяці у морі, як у давнину. Проте, як і колись, їхнє завдання – забезпечувати добробут родині, заробляти гроші. Тому влаштовуються працювати на транспортні й круїзні судна, їздять на заробітки до скандинавських країн або ж на материкову частину Естонії. Тобто дома бувають не часто, і на місцевих жінках надалі тримається усе. Навіть місцевий музей – гордість острова, який вони самі облаштували й гостинно запрошують відвідати усіх гостей.

А ми пропонуємо прочитати про ще одне унікальне місце, до процвітання кого доклала руку не просто жінка, а українка, – про палац Топкапи з неймовірною експозицією, гаремом і султанськими історіями…