У червні 2023 року Марія Корчинська отримала поранення та пройшла лікування. Після одужання бойовій медикині головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний вручив їй нагрудний знак «Золотий хрест». Для неї це важлива нагорода, хоча дівчина й скромно каже, що вона була для неї несподіваною і що є багато людей, які заслуговують на це. 

Марія родом із села Липівка на Франківщині, за освітою – медсестра. До війни майже два роки пропрацювала в обласному бюро судово-медичної експертизи та кілька місяців – у Центрі реабілітації обласної клінічної лікарні. А з початком повномасштабного вторгнення росії вирішила йти на фронт, на передову, хоча й рідня та друзі відмовляли. Але Марія дуже хотіла бути корисною. Втім, вдалося їй це не одразу: «Спершу мене відмовляли – з огляду на те, що я дівчина, і мені може бути там важко. Також зважали на мій вік. Мені тоді був 21 рік».

Марія у мирному житті до війни

Але наполеглива дівчина таки досягла бажаної мети – у жовтні 2022-го Марія прийняла військову присягу й вирушила на фронт під Гуляйполе

Марія зараз

Відтоді дівчина рятує життя українських військових в найгарячіших точках. «Бувало, й під вибухами арти надавали допомогу, нас накривали, – розповідає Марія. – Також я працювала на евакуаційній машині. А коли їдемо, можуть обстріляти дорогу «градами» або чимось іншим».

Хоча Марія й медик за освітою, зазначає, що цивільна медицина і військова – це зовсім різні речі: «Тут спокійніше, коли надаєш людині допомогу, а там треба бути завжди зосередженою й розуміти, що від тебе залежить життя людини».

Головний обов’язок бойової медикині на фронті – вчасно та якісно надавати допомогу пораненим.

А це непросто: «Найважче, коли до нас привозять «трьохсотого», і ти розумієш, що в нього поранення, несумісне з життям. Насправді він ще дихає, але врятувати його нереально. Проводиш заходи реанімації, намагаєшся врятувати, але знаєш, що ти безсилий… І оце таке дуже важке відчуття, що просто не передати».

Таких випадків, за її словами, чимало. За останні три місяці від прильотів у них загинуло 11 людей. А коли йде штурм, наступ, прорив, то поранених є велика кількість. Якось за 5 днів боїв було понад 370 «трьохсотих»…

Марія на службі з “колегою”

«Наступ – то величезна і дуже важка робота», – говорить Марія.

Марія з побратимами
Нагорода Марії – нагрудний знак “Золотий хрест”

У червні 2023 року вона й сама отримала поранення (в руку, ногу та забій грудної клітки) після удару авіабомби по лікарні, де вона працювала. Під час лікування в Запоріжжі часу не гаяла – розпочала збір на потреби для військових: «Ми хочемо зібрати на турнікети, і нам вже пообіцяли, що їх придбають. Зараз дуже не вистачає якісних турнікетів, ізраїльських бандажів, оклюзійних пов’язок, декомпресійних голок. І гемостатичних бинтів також дуже бракує. Крім того, йде збір на батарейки для рацій і дронів».

Дівчина знає, що свідомо ризикує власним життям, аби мати змогу рятувати тих, хто захищає Україну: «Життя – така штука, що ніхто не знає, де він буде завтра. А я хочу бути там, де потрібна».

Після того, як повернеться з війни, Марія хотіла б якийсь час відпочити. А потім, можливо, реалізувати себе як психолог, щоб надавати допомогу людям, які пройшли через війну: «Бо якщо людина не може відпустити те, що було там, то сама себе заганяє в глухий кут. Як-не-як, а потрібно рухатись вперед і вірити в краще!».

За матеріалами https://galka.if.ua.

Підписуйтесь на наш дайджест у Telegram, жіночі історії в Інстаграм та приєднуйтеся до нашої веселої 46 000-ї спільноти у Facebook. Не спамимо дописами, ділимося лише дійсно цікавим.