Маргарет Кін: знаменита художниця «великих очей», яка провчила чоловіка-тирана

«Ви, можливо, бачили картину дитини з надзвичайно великими й сумними очима. Швидше за все, це була та, яку я написала. На жаль, я була такою ж нещасною, як ці діти». У 1960-х роках картини Маргарет Кін були важливою частиною американської попкультури. Деяким «великі очі» подобались, в інших викликали нерозуміння, але їхнє почесне місце в історії мистецтва не викликає сумнівів. Довгий час авторство картин залишалося під великим питанням. Питанням на 4 мільйони доларів.

Маргарет Кін — хто вона?

Маргарет Кін (її справжнє ім’я Пеггі Доріс Хокінс) — старша з двох дітей страхового агента Девіда та Джессі Хокінс. Народилася у вересні 1927 року в штаті Теннессі. В одному з інтевр’ю описувала себе як «дуже сором’язливу та невпевнену людину, яка потребувала довгих годин на самоті».

Пристрасть до малювання з’явилася ще в ранньому віці. У дитинстві Маргарет зробили операцію, яка призвела до пошкодження барабанної перетинки та часткової втрати слуху. Вона почала шукати підказки за допомогою очей, аби підсилити почуте. Разом з родиною Маргарет відвідувала методистську церкву, де була відома завдяки своїм етюдам ангелів з великими очима. Першу картину вона написала в 11 років і зобразила на ній двох маленьких дівчат. Це були дві версії однієї дівчинки: та, що на задньому плані, сумна, зі сльозами на очах. У тої, що на передньому плані, очі були з блиском, наче у посмішці.

У 10 років Маргарет пішла на уроки мистецтва в Інститут Уоткінса. У 18 років відвідувала Школу моди Трафагена у Нью-Йорку. Її перша художня «робота» — розфарбування одягу та дитячих ліжок. Але з часом вона повністю поринула в написання портретів.

У 1948 році художниця вийшла заміж за Френка Ульбріха. У них народилася дочка Джейн. Шлюб тривав 7 років і закінчився розлученням. Маргарет з донькою переїхала до Сан-Франциско.

«Подарунок» від долі

Незабаром жінка познайомилася з Волтером Кіном. Знайомство, яке змінило подальше життя обох. Чоловік працював у сфері нерухомості, вивчав мистецтво в Парижі та вважав себе художником. У 1955 році Маргарет та Волтер одружилися. Після весілля пан Кін залишив нерухомість і зайнявся мистецтвом – почав продавати картини дружини в Сан-Франциско.

Якось Маргарет з Кіном завітали в клуб, не були виставлені її картини. І тут з’ясувалося, що чоловік приписує собі авторство її робіт. Художниця залишала на картинах короткий підпис «Кін», не вказуючи імені. Це стало чудовою нагодою для чоловіка взяти собі заслуги дружини.

Волтер переконав Маргарет підтримати його аферу. Пізніше він спробував навчитися писати в її стилі, але без успіху. У своїх невдачах Кін звинувачував дружину та її нездатність чітко пояснити техніку малювання. «Ти мене неправильно навчаєш. Я міг би це зробити, якби у тебе було більше терпіння», — казав він.

Злети й падіння

Кін був прекрасним продавцем. Він називав себе неперевершеним художником, а жінку — завзятим аматором. У 1960-х роках картини почали приносити мільйони доларів. Полотна легко впізнавали: фігури, особливо діти, з виразними величезними очима. Не всі мистецтвознавці були в захваті від цих робіт, а публіка, навпаки, їх обожнювала. Плакати та листівки із зображенням «великих очей» користувалися особливою популярністю.

У 1961 році Кін пожертвував Дитячому фонду ООН полотно «Завтра назавжди» із зображенням сумних великооких дітей, одягнених у національні костюми різних народів. Звичайно, автором була жінка, про що ніхто не здогадувався. Їй довелося написати картину з сотнями дітей всього за місяць. Пізніше в The New York Times з’явилася стаття мистецтвознавця з коментарем: «Ця жахлива робота містить близько 100 дітей, а отже, вона приблизно в 100 разів гірша, ніж звичайна картина Кіна».

Волтер проводив багато часу в елітних закладах разом із голлівудськими зірками та попспіваками. Пізніше вони замовляли в нього картини. Його полотна висіли в найвідоміших закладах світу. «Немає такого місця, де б ми не були», — казав Кін журналу.

На самоті з «великими очима»

У той час як Волтер купався в грошах, а громадськість вірила в його нісенітниці, Маргарет почувалася дедалі нещаснішою. Окрім того, що чоловік любив випити та був коханцем (жінок і самого себе), він часто зачиняв дружину в студії, щоб вона займалася лише живописом. У невеличкій кімнаті Маргарет проводила до 16 годин щодня, пишучи картини для свого чоловіка. Якось за непокору він навіть пригрозив життю Маргарет та Джейн.

Чи бачила Маргарет ті мільйони доларів, які заробляв її чоловік? Ні. Вони жили у великому будинку з басейном та слугами, але єдине, що Маргарет могла робити, — писати полотна. Вона провела декілька років у кімнаті із закритими дверима та шторами. Коли Волтера не було вдома, він дзвонив щогодини, щоб переконатися, що дружина не вийшла з кімнати – з її в’язниці.

«Все звалилося докупи, і було надто пізно заявляти, що це не він писав картини, — сказала пані Кін The Times багато років потому. — Я завжди жалкуватиму, що мені не стало сили відстояти свої права».

На щастя, Маргарет знайшла в собі сміливість розлучилися з Волтером Кіном у 1965 році. Разом з донькою вона оселилася на Гаваях, а також стала «Свідком Єгови». При цьому деякий час ще продовжувала таємно писати картини для колишнього чоловіка. Але в один момент вирішила: «Більше жодної брехні. Відтепер я буду говорити лише правду».

Правда — усе, що в неї є

У 1970 році у радіоінтерв’ю Маргарет розповіла, що вона є справжнім автором картин, які начебто написав Волтер Кін. «Він хотів навчитися писати картини, — розповіла вона, — і я намагалася вчити його, коли він був удома, а таке було нечасто. Він навіть не міг це освоїти».

Волтер пішов у наступ. Він присягнув, що «великі очі» належать йому, а Маргарет назвав психопаткою. Один репортер повірив кожному його слову та опублікував статтю про тяжке становище Кіна. Зокрема, він писав, що Маргарет заявила про авторство, тому що вважала, що він мертвий.

Пані Кін запропонувала визначити справжнього художника, продемонструвавши свої здібності на площі Юніон-сквер. Зібрався натовп охочих подивитися на вирішення суперечки. Пані Кін прибула з фарбами та мольбертом, але Кін не з’явився. Замість того, щоб показати свої вміння, він продовжував грати роль успішного митця.

Епілог багаторічної брехні

У 1986 Маргарет подала до суду на Волтера. Вони не бачили одне одного майже 20 років, допоки не зайшли до федерального суду в Гонолулу. Жінка зізналася, що погоджувалася підтримувати чоловіка в його брехні, оскільки він погрожував убити її та її доньку, якщо вона відкриє світові правду.

Аби раз і назавжди дізнатися істину, суддя попросив Маргарет та Волтера написати одну картину в характерному стилі. Маргарет виконала завдання менш ніж за годину, а Волтер відмовився малювати, посилаючись на травму плеча. Він заявив, що приймає болезаспокійливі, та відмовився навіть доторкнутися до пензля. Після цього не залишилося жодних сумнівів щодо авторства картин.

Жінці присудили 4 мільйони доларів компенсації. Вона ж сказала, що гроші її не цікавлять. Головним її бажанням було довести, що саме вона — справжній автор «великих очей». «Це того варте, навіть якщо я не побачу нічого з тих чотирьох мільйонів доларів».

Після суду Волтер продовжував запевняти у своєму авторстві, присягався подати апеляцію. «А потім, думаю, він почав втрачати зв’язок з реальністю. Припускаю, він справді переконав себе, що може малювати», — казала Маргарет The Times.

«Моя участь в обмані тривала дванадцять років, і я завжди буду жалкувати. Однак це навчило мене, як важливо бути чесним. Ні слава, ні любов, ні гроші, ні щось інше не варте нечистої совісті».

Що далі?

У 1970 році Маргарет вийшла заміж за Дена МакГуайера. Він допоміг їй відновити впевненість у собі. Але в 1983 році, незадовго до судового засідання Маргарет, він помер. Окрім дочки, у пані Кін залишилося п’ятеро пасинків від шлюбу з МакГуайером.

У 1992 році пані Кін повернулася до Каліфорнії. Вона відкрила власну галерею в Сан-Франциско, купила будинок і понад 25 років продовжувала писати й продавати свої роботи. Очі на картинах ставали щасливішими, і ця зміна, за словами Маргарет, зображає її спокій. «Я люблю малювати очі, — казала вона, — і, думаю, завжди їх малюватиму». Останні роки вона прожила з дочкою в районі Напи.

Від сумних очей до щасливих

Ще з дитинства допитливий характер спонукав Маргарет задумуватися про мету життя, про те, чому ми тут. Пошук відповідей приводив художницю до різних сфер: окультизм, астрологія, хіромантія, аналіз почерку. Любов до мистецтва спонукала жінку досліджувати стародавні культури та їх філософію.

Що було натхненням для картин? На це питання немає відповіді навіть у самої художниці. Картини просто витікали з неї. Пізніше пояснювала: «Поступово до мене дійшло, що я малюю власні внутрішні емоції. Ті діти запитували: «Чому ми тут? Що таке життя? Чому тут смуток і несправедливість?» Це глибокі питання. Ці діти були сумні, бо не мали відповідей. Вони шукали».

Маргарет Кін у світі Тіма Бертона

Після появи на екранах фільму Тіма Бертона «Великі очі», що вийшов у 2014 році, інтерес до художниці різко зріс. Вона навіть з’являється як камео: маленька стара леді, що сидить на лавці в парку. Через чотири роки після прем’єри Маргарет Кін відзначили нагородою за життєві досягнення на Лос-Анджелеському мистецькому шоу.

Маргарет Кін померла від серцевої недостатності у червні 2022 року у своєму будинку в Напі. Їй було 94 роки.

Ларрі Карашевський, співпродюсер і співсценарист фільму «Великі очі», написав: «Дякую, що ми всі витратили стільки часу, щоб пізнати її прекрасний дух, — написав він. — Знадобилося десять років, щоб вивести «Великі очі» на екран. Але її розповідь про те, як вона пережила насильство, була важливою. Вона хотіла, щоб світ дізнався правду про її життя та мистецтво».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• 12 цікавих фактів про Марію Примаченко
• Катерина Білокур: полтавчанка, якою захоплювався Пікассо
• Софія Левицька: слава й божевілля української художниці, яка підкорила Париж