Чимало з нас зараз на емоційному “дні”. Або після важкого випробування. У стані “на межі”, а то й вже за межею… Можливо, когось врятує так званий «крихітний вцілілий фрагмент», який описала Ліля Град і показав Люк Бессон…

“У фільмі «П’ятий елемент» є епізод, де з одного крихітного вцілілого фрагмента відновлюють, здавалося б, повністю знищену людину. Зрозуміло, фантастика, але…

Якщо подивитись під іншим кутом – психологічним, то ні – не фантастика.

Інколи я працюю з важкими станами людей, емоційними травмами, вихід з яких спочатку теж здається фантастикою. А потім – ні.

Іноді руйнівна сила випробувань, втрат, тривалого особистого пекла буває настільки сильною, а природа людини настільки крихкою, що думка про беззастережну капітуляцію приходить сама собою і мовчки встає на порозі, немов чекаючи, коли тобі набридне чинити спротив і ти здасися.

Саме тоді і починається пошук «уцілілого фрагмента».

А він є! Завжди є. Є доти, доки ти дихаєш.

Ти, як солдат, що одержав наказ, починаєш його шукати.

Він різний, цей фрагмент… у кожного різний. Він автентичний тому, кому належить. Він характеризує його суть. Він є показником його психологічного ДНК. Він настільки життєздатний, що стає головним чинником відновлення.

Маленька радість на жорсткому диску пам’яті.

Бажання створити.

Надія побачити.

Намір отримати право на зміни і здійснити їх.

Почуття власної гідності, що підіймає тебе навіть там, де інші спробували переламати й принизити.

Привілей жити на повну замість похмуро тягнути лямку.

Злість, біль, розпач — активні сигнали внутрішнього опору, на яких також можна піднятися, якщо правильно зчитувати і спрямовувати в потрібному напрямку. Іноді й найпростіші побутові речі тримають на світлій стороні, як канати, сильніше за оспівані найсильніші почуття.

У моєму професійному досвіді є історія про те, як жінка пережила дуже жорсткий період завдяки тому, що дуже хотіла дов’язати гігантський зелений шарф. Дов’язала. Зараз він виконує нову функцію – її улюбленого пледу на дивані.

Пам’ятаю чоловіка, який витяг себе, збираючи із трьох битих машин одну…

Дівчину, яка дуже чекала, коли розквітне її старий кактус. Він розквітнув, а вона стала на ноги.

Ще одна вишивала картину Ваг Гога.

Інший мріяв про собаку.

Якщо погано, страшно, безвихідь, пусто – шукайте фрагмент. Те, за що можна вчепитися. Від чого можна відштовхнутися. На чому можна нарощувати новий пласт життя.

Не важливо, чи самостійно чи з чиєюсь допомогою.

Не важливо, на якій стадії емоційного розпаду ви знаходитесь.

Не важливо, що перестали вірити в зцілення. Це не ви перестали, це ваш стан підкидає вам один з депресивних симптомів.

Немає таких обставин і таких людей, включно з вами, які здатні сперечатися з життям щодо його терміну.

Обіцяйте собі берегти його, а не руйнувати. Що б не сталося.

Пам’ятайте: навіть крихітного фрагмента для цього достатньо…