Котильйон від бренду «Гля яка цяця». Відтворений з оригіналу, створеного  у  Станиславові (Івано-Франківськ) у 1920-ті роки

Ви здивуєтеся, але ця українська прикраса має… французьке походження. Слово «котильйон» співзвучне з французьким танцем cotillion, який набув популярності у XIX столітті в Західній Україні та Польщі. Завдяки цьому танцю, що нагадував вальс у швидкому темпі, з’явилося поняття «котильйонні бали». Ці заходи були чудовою нагодою для дівчат проявити симпатію до хлопців. Молоді панянки власноруч створювали прикраси у формі серця чи букету з атласних стрічок, гіпюру або бісеру. Такі «відзнаки» вони прикріплювали на одяг обранця, таким чином запрошуючи на котильйоновий вальс і натякаючи на свої почуття. Вдячні кавалери після танцю були зобов’язані пригостити дівчину солодощами. Котильйон закріплювали на грудях, зліва – ближче до серця, і залишали хлопцеві як пам’ять про вечір.

Чоловічий аксесуар

На початку XX століття прикраси з бісеру набули популярності. Майстрині вишивали намистинками сорочки, пояси, верхній одяг, а також створювали шийно-нагрудні прикраси, включно й котильйони. Із символу симпатії вони перетворилися на модний аксесуар. На архівних фотографіях є чимало жінок з котильйоном на грудях. Утім цю прикрасу частіше носили чоловіки. Вона мала форму невеликого п’ятикутника з трикутним верхом та двома прямими нижніми кутами. У верхній частині майстрині виплітали петельку, за допомогою якої його кріпили на ґудзик на кишеньці сорочки або піджака. Інколи прикрасу доповнювали звисаючими рядами бісеру.

Котильйон виготовляли у техніці бісерного ткацтва і прикрашали геометричними, рослинними, зооморфними орнаментами або національною символікою. Цей аксесуар був характерним для Західного Поділля, Опілля, Гуцульщини, Північної Буковини та Буковинського Поділля, і в кожному з цих регіонів мав свої особливості. Наприклад, жителі Північної Буковини носили котильйон на лівій стороні грудей, а мешканці Буковинського Поділля прикріплювали його залежно від соціального статусу: неодружені — з лівого боку, одружені — з правого. Котильйон міг слугувати заміною краватки або підвіскою для чоловічого кишенькового годинника.

У різних регіонах України котильйон називали по-різному: вівсюрик, ланцок, вісьорок, кутальон

Котильйони на українках 1920-х років. Фото з відкритих джерел
Котильйон під час визвольної боротьби

З початком Першої світової війни чоловічий котильйон набув додаткового значення – не просто прикраса, а оберіг воїнів. Для їхнього захисту та наповнення «доброю енергетикою» українські дівчата власноруч виготовляли котильйони для своїх чоловіків, а матері – для синів перед від’їздом на фронт. Також прикраса нагадувала про рідний дім, де чоловіка шанують і чекають.

Під час визвольних змагань 1917-1921 років котильйони перейняли українські січові стрільці та українці, які служили в австро-угорській армії. Згодом традиція виготовлення та носіння котильйонів поширилася серед вояків Дієвої армії Української Народної Республіки, Української Галицької Армії та Карпатської Січі. Це не дивно, адже багато членів штабу Карпатської Січі були колишніми старшинами армій УНР, УСС та УГА.

У Карпатській Січі не існувало офіційної нагородної системи, тому котильйони стали ще й знаком приналежності до певної окружної команди. Вони виконували роль як відзнак, так і оберегів для січовиків. У щоденниках учасників визвольних змагань згадуються бісерні кокарди із зображенням тризуба, а також інших нагород, зокрема орден «За хоробрість» і пропам’ятна відзнака УГА «Галицький Хрест». У міжвоєнний період в котильйон вплітали бісер в кольорах національного прапора – так українці обходили заборону польської влади на українську національну символіку.

Найбільш масово котильйони почали з’являтися на світлинах під час Других визвольних змагань 1940-х років – їх носили воїни Української повстанської армії (УПА) та члени Організації українських націоналістів (ОУН)

На фото ліворуч – котильйон з приватної колекції, який належав воякові дивізії “Галичина”, виготовлений його нареченою як оберіг. На фото праворуч – воїн легіону Українських Січових Стрільців з котильйоном (імовірно, з ланцюжком до кишенькового годинника). Фото з відкритих джерел
Відродження із забуття

Із завершенням визвольної боротьби і окупацією теренів України котильйон, як відзнака та оберіг, поступово був забутий. Історичні прикраси збереглися лише як пам’ять про повоєнні часи у родинах воїнів або в музейних колекціях.

Однак сьогодні, в умовах відродження української культурної спадщини, майстрині знову почали виготовляти котильйони, адаптуючи їх до сучасних реалій. Так само як колись, у ці прикраси вплітають українські символи, а також відтворюють нарукавні знаки окремих військових формувань або орнаменти українських регіонів. Водночас сучасні майстрині пропонують котильйони, як модний аксесуар, створюють на замовлення, таким чином повертаючи його в гардероби українок.

Деякі вироби вже навіть створюють за допомогою ШІ! Ділимося адресами шести майстринь, які нам найбільше сподобалися…

Гля яка цяця
(сторінка в інстаграмі тут)

Відтворений котильйон командира кущової боївки Служби Безпеки з Коломийщини Миколи Іваніва “Скорий” (1925-1951 рр).

Котильйон “Поділля”, створений на основі орнаментів Східного Поділля.

KORALI
(сторінка в інстаграмі тут)

Інтерпретація котильйону з книги Олени Федорчук. Оригінал з села Луківці, Чернівецька область.

Котильйон у поєднанні з сучасним жакетом.

0fel1a_
(сторінка в інстаграмі тут)

Приклади осучаснених котильйонів.

ms.anastasiias
(сторінка в інстаграмі тут)

Котильйон згенерований за допомогою ШІ

Котильйон з беретним знаком корпусу морської піхоти та вінницьким орнаментом.

sils_ko
(сторінка в інстаграмі тут)

Жіночий котильйон з орнаментом.

olina_kramnychka
(сторінка в інстаграмі тут)

Котильйон з закодованими словами «життя» та «мир» з тризубом.

Радіємо, що повертаються прикраси, які мають не лише гарний естетичний вигляд, а й історію, наповнену сенсами. Упевнені, вам буде цікава також історія «Мильної» вишивки: як в Україні поширився хрестик і до чого тут Брокар.