Уперше в Україні 20 листопада відзначать роботодавців-лідерів, що створюють середовище рівних можливостей для жінок у бізнесі та формують нову корпоративну культуру країни. Церемонія відбудеться на спеціальній конференції “Лідерство рівних можливостей”, організованій спільнотою Women Leaders for Ukraine. Представники провідних українських і міжнародних компаній, дипломатичних місій, експертного середовища та медіа зберуться, аби обговорити гендерні політики та шляхи підтримки жінок у бізнесі та корпоративному секторі.

З цієї нагоди онлайн-медіа «Українки» поспілкувалося з членкинями журі та експертками відзнаки “Лідерство рівних можливостей”. Зокрема, про своє бачення та досвід на цьому шляху розповіла в інтерв’ю Ірина Папуша – співзасновниця та президентка міжнародної спільноти Women Leaders for Ukraine, бізнес-лідерка, експертка з корпоративого управління, голова та членкиня Наглядових рад в українських та міжнародних компаніях.

Також ми розпитали про перепони для жіночої самореалізації та їх подолання в Інни Підлуської, заступниці виконавчого директора фонду «Відродження».

Пані Інно, у чому, на вашу думку, полягає найбільша проблема для рівних можливостей жінок?

У структурній і культурній нерівності, яка проявляється через системні бар’єри на різних рівнях.

Гендерні стереотипи — безпідставне, але від того не менш стійке уявлення про жінок як про менш здатних до лідерства, особливо у традиційно «чоловічих» сферах: технологіях, інноваціях, фінансах, великому виробничому бізнесі, військовій справі чи політичному управлінні.

Упередження, що амбіції — це погано. Звідси  і самообмеження, і суспільні очікування, що жінка має бути «скромною» щодо своїх талантів і досягнень, залишатися «в тіні», якщо йдеться про колективні успіхи.

Скляна стеля — ієрархічна корпоративна культура, у якій жінки не можуть піднятися вище певного рівня. Звичаєві упередження проти жінок на вищих керівних посадах, відсутність прозорих критеріїв просування, брак лідерок, які готові підтримувати й менторити нове покоління.

Гендерний розрив в оплаті праці. Жінки частіше займають нижче оплачувані посади, і корпоративна культура часто сприймає це як «норму». Сьогодні розрив становить 18,6% не на користь жінок; уряд планує зменшити його до 13,6% до 2030 року. Крім того, жінки рідше просять підвищення (приблизно третина ніколи не робила цього) — через страх втрати роботи або переконання, що це не дасть результату. Навіть коли просять, отримують позитивну відповідь рідше, ніж чоловіки.

Неоплачувана додаткова праця. Суспільні очікування досі покладають основну відповідальність за догляд за дітьми, старшими членами родини та домашніми справами саме на жінок.

Відсутність гендерно чутливих і дружніх до жінок політик у більшості роботодавців. Навіть прості рішення — як-от гнучкий графік чи можливість часткової зайнятості — часто залишаються декларативними.

Брак ресурсів, підтримки, знань, інвестицій і впевненості в собі — усе це стримує жінок від створення чи розвитку власної справи, у якій вони могли б реалізувати свій лідерський потенціал.

Поділіться вашим особистим прикладом чи досвідом, коли зіштовхнулися з нерівністю або мали цю рівність для себе виборювати.

Я — щаслива людина, яка нечасто чула «ти ж дівчинка», а потім — «ти ж жінка» у сенсі «ти не можеш цього робити». Більшість мого професійного життя пов’язана з громадянським суспільством: я створювала організації, брала участь у формуванні сектора та правил взаємодії в ньому, мала доступ до знань і ресурсів для зростання, могла спиратися на лідерство, підтримку й досвід інших жінок, а також — на розуміння й підтримку рідних. Саме тому для мене така цінна жіноча солідарність і можливість підтримувати молодих жінок.

Тому для мене особливо важливо працювати над тим, щоб подібні можливості були доступні й для інших, насамперед для тих, хто лише починає і не має достатнього стартового капіталу, щоб одразу реалізувати свої плани. Це добра нагода поєднати особистий досвід із ширшою роботою над створенням середовища, сповненого поваги, можливостей і взаємної підтримки.

Що можна порадити жінкам у рівноправній самореалізації?

Я не маю готового рецепта, як вирішувати гендерне питання у корпоративному сегменті, адже не працювала у великих чи малих корпораціях. Але, на мою думку, дуже важливо мати можливість створювати й плекати середовище, засноване на повазі, довірі та визнанні потенціалу для розвитку. Саме це вже є значним кроком уперед.

Кожна з нас має також зосередитися і на власних внутрішніх опорах:

  • стратегічна самореалізація — на основі власних цінностей, розуміння своїх цілей і балансу інтересів.
  • знання власних кордонів, повага до інших і очікування взаємної поваги — основа створення здорового середовища довіри та підтримки.
  • сестринство — це проактивне та усвідомлене формування мереж солідарності довкола себе, у яких можна ділитися досвідом, ресурсами й можливостями.
  • інвестиція часу і ресурсів у власний розвиток, освіту, нарощування експертності, зв’язків (ширших за професійне коло) і загалом соціального капіталу. Важливо зміцнювати власну суб’єктність і видимість, уміти відкрито говорити про себе та свої досягнення.
  • фінансова незалежність — це основа особистої свободи й економічної самозарадності. Вміння будувати фінансову стабільність — важлива частина лідерства.

Можна вже говорити про позитивні зміни: поступове переосмислення гендерних ролей і зменшення системних бар’єрів. Це відбувається завдяки жінкам у Силах оборони, ветеранкам, лідеркам у політиці та бізнесі, а також тривалій роботі жіночих організацій, які долають стереотипи й створюють нові можливості через взаємну підтримку.

Ми рухаємося в правильному напрямку. Можливо, не так швидко, як могли б, але якщо озирнутися на двадцятирічну перспективу, прогрес очевидний. Ми не просто на правильному шляху, ми рухаємося з правильною швидкістю, і головне — не зупиняємося.

Разом із колегами в громадянському суспільстві ми вже давно працюємо над тим, щоб така атмосфера поваги й підтримки стала нормою. Але важливо, щоб це не обмежувалося вузьким колом спілкування — потрібно виходити за його межі, розширювати розуміння того, що «більше можливостей» означає «краще для всіх». Солідарність потрібна не лише жінкам, а й чоловікам, адже гендерна рівність — це не просто про підтримку жінок. Це про гармонійне суспільство, яке розвивається, цінує особисту свободу та спільний поступ.

Зараз час для посилення економічної свободи жінок, зростання жіночого підприємництва, формування мереж підтримки, підготовки жінок до ролей у наглядових радах і на керівних посадах. І, безумовно, для інвестування у розвиток можливостей для дівчат, юначок і молодих жінок.

Ми дуже зацікавлені в тому, щоб з’являлося більше точок взаємодії між бізнесом і громадянським суспільством. Це важливо, адже якщо подивитися на наші стратегічні цілі — перемогу України та її стійкість, — то ми маємо спільні орієнтири. Бізнес може надихатися підходами громадського сектору, а громадянське суспільство — ефективністю та масштабом бізнесу. Коли між цими секторами відбувається обмін людьми, ідеями, досвідом — формується те, що ми називаємо широким громадянським суспільством, у якому відповідальний бізнес є його невід’ємною частиною. Жоден сектор не є самодостатнім, але коли вони працюють разом, вони підсилюють один одного. Саме над цим, я переконана, нам варто працювати, і для нашого Фонду це один із ключових напрямів.

Обговорити ці та інші нагальні питання можна буде вже 20 листопада 2025 року на конференції “Лідерство рівних можливостей”, організованій спільнотою Women Leaders for Ukraine. Деталі та реєстрація за посиланням.