Тиждень з Гончаренко центром: репортаж з освітніх просторів Миргорода й Кропивницького

Нещодавно керівниця освітньо-культурної мережі «Гончаренко центр» Марія Донець запропонувала мені відвідати заклади, які сьогодні працюють у 19 містах України, щоб скласти власну думку про те, чи можливо надавати сучасну та якісну освіту абсолютно безкоштовно.

Безкоштовні освітньо-культурні простори «Гончаренко центр» почали відкриватися в Україні у лютому цього року. Подільськ, Балта, Жмеринка, Житомир, Миргород, Чернівці, Лиман, Івано-Франківськ, Кропивницький, Рівне один за одним оголошували, що центр відкрито! А ще за декілька місяців відчинили двері для відвідувачів простори в Острозі, Вараші, Добровеличківці, Костянтинівці, Краматорську, Черкасах, Доброславі, Нетішині та Олешках.

Засновник освітньої мережі Олексій Гончаренко впевнений, що саме освіта у невеликих містах та районних центрах є найбільш необхідною сьогодні. В осередках викладають іноземну мову для людей усіх вікових категорій, готують до складання ЗНО підлітків. Обов’язковими в усіх просторах є профорієнтація для юнаків і курси фінансової та медіа- грамотності. Далі все залежить від потреб громади.

Тож я погодилась і вирушила «з перевіркою» на захід. Чернівці та Івано-Франківськ були першими просторами, які я відвідала – поділилася своїми враженнями тут. І ось тепер на мене чекають ще два Гончаренко центри – у Миргороді та Кропивницькому.

Як же я помилялася, коли думала, що знаю все про швидкість, енергійність та ентузіазм! Ці простори живуть так, начебто доба має 36 годин, а у тижні – 12 днів! У мене просто голова пішла обертом від того шаленого ритму, в якому працюють ці центри!

ГОНЧАРЕНКО ЦЕНТР: МИРГОРОД

«Ніколи в житті не проміняю свій Миргород на будь-яке інше місто у світі», – при першому знайомстві сказала мені Інна Ковальська, директорка Гончаренко центру Миргород, та побігла зустрічати перших гостей…

Курси для людей третього віку

«Курси діджитал-грамотності для людей третього віку» – це офіційна назва курсу. А я на власні очі побачила чудових жінок у віці 70+, які жваво обговорювали плани на вечір. «Ну що, дівчата, почнемо? Тема сьогоднішнього уроку – сплата послуг онлайн, – бадьоро розпочала викладачка курсу. – Відкриваємо додаток та робимо шаблон». Відвідувачки одягли окуляри, дістали мобільні та взялися до справи…

«Це шосте заняття з цього курсу, – пояснює пані Інна. – Ми вже вміємо сплачувати комуналку на комп’ютері, можемо замовити будь-яку послугу онлайн, а ось тепер час навчитися робити те саме з телефону». Я ще не встигаю «переварити» цю інформацію, як директорка додає: «Взагалі для літніх людей у нас цілий комплекс розроблених курсів. Вважаємо дуже корисними уроки з фінансової грамотності, де навчаємо правильному поводженню з грошима, показуємо, як уникати ризиків, та розповідаємо про тонкощі пенсійної системи».

Крім того, активно проводяться спортивні заходи. І тут Гончаренко центр лише підтримує ініціативу самих жінок. “Займаємось скандинавською ходьбою та йогою, ходимо у спортивні походи, веслуємо та їздимо на велосипедах! У нас справжній клуб людей третього віку!”

Camp для аматорів та професіоналів

За легкістю, з якою пані Інна розказує про свою роботу, відчувається глибока повага, любов та колосальна праця! Чи можете ви собі уявити, наскільки складно зорганізувати триденний туристичний освітньо-спортивний табір Goncharenko Camp! Тоді на березі річки Псел біля селища Великі Сорочинці зібралися майже 100 осіб, які люблять спорт і туризм. Серед них були команди професійних туристів з Біликів (Полтавська область), спортсменів з Сенчі (Полтавська область), аматорів-легкоатлетів з Києва, а також представники різних областей України. Найстаршому учаснику кемпу – 82 роки. Легенда туризму, славетна жителька Миргорода, яка підкорила Казбек, Монблан, Ельбрус, а у 80-річному віці пробігла 100-кілометровий марафон! Її звуть Дойникова Анастасія Йосипівн, – вона й відкрила змагання, демонструючи, що для туризму немає віку.

Наймолодшому учаснику змагання, який зміг подолати маршрут, – Ковальському Глібу було 6 років. Упродовж змагань сплавлялися річкою, переправлялися на мотузці з берега на берег, долали болота по жердинах, спускалися та піднімалися схилами і влаштовували «фігурне» водіння велосипеда.

“Пальмову гілку” переможцям!

Але на цьому гучні події літні у Миргороді не закінчилися. Тепер уявіть собі справжню кіношколу, де кіно про підлітків та для юнаків створює від початку до кінця саме молодь! Упродовж тижня 15 юнаків пізнавали всі тонкощі та правила сучасного кінопроцесу – від ідеї та сценарної справи до фактичної зйомки і монтажу. Допомагала в цьому процесі команда справжніх профі. Запросив до кіношколи Олег Сєнцов, продюсером виступив Абід Ель Кахлут, засновник продакшну «Інакше Studio», таємниці режисерської справи відкрила Ольга Гдуля, у творчому доробку якої короткометражні фільми, теле- та веб-серіали, розважальні програми, кліпи, реклама тощо. Операторську майстерність викладав Кирило Щапарь – фахівець із п’ятнадцятирічним досвідом, який працював на провідних телеканалах України та Великої Британії, і сценаристка Ксенія Мних, яка знає, як навчити сценарного письма.

За результатами тижня роботи учні кіношколи створили три стрічки, які були представлені на конкурсних змаганнях. Були тут переможці та переможені, оплески та привітання, радість та сльози – все, як на справжньому кінофестивалі. Переглянути стрічки можна тут.

Про спорт і не тільки

Ну а чого варте Олімпійське містечко, що було відкрите з метою підтримки українських спортсменів, які брали участь в Олімпіаді у Токіо! Щодня Гончаренко центр Миргород проводив відкриті спортивні тренування з тих видів спорту, які були представлені того ж дня на змаганнях у Токіо. «Як ми хвилювалися за боксера Олександра Хижняка! Він наш земляк. Сподіваюся, він відчув нашу підтримку!» – згадує Інна.

А хто вже напевне відчуває підтримку, то це мами з особливими дітками. Регулярний курс, який називається «Для особливих матусь», ось вже півроку проходить у Гончаренко центрі. «Діточки з аутизмом, ДЦП, синдромом Дауна… На жаль, у нас такі малюки викреслені з суспільства, а матусі приречені на самоті виборювати собі та дітям гідне життя. Ми, у просторі, зібрали таких жінок з їхніми проблемами і, по-перше, показали, що вони не самотні, по-друге, надали фахову юридичну та психологічну підтримку, а ще надали майданчик для веселого та корисного спільного проведення часу”, – розповідає директорка Гончаренко центру.

Чи говорите ви китайською?

Така системна робота щиро вражає. Я була підкорена вмотивованістю, далекоглядністю та координованістю всього процесу! І вже майже збиралася прощатися з привітною господинею осередку, аж раптом мене «заскочив» ще один сюрприз!

«Ваньшан хао», – чую я поруч. Це що, китайська?! «Саме так! Це вам сказали: добрий вечір! – підтверджує пані Інна. – У нас і дитячі групи є, і дорослі. Китайська сьогодні дуже популярна мова, затребувана. А ми пропонуємо те, що має попит!»

Я залишаю простір у Миргороді сповненою емоцій та з найщирішим побажанням: Чжу нінь хао юнь (Нехай щастить)!

КРОПИВНИЦЬКИЙ ГОНЧАРЕНКО ЦЕНТР

Як же мені пощастило, що того дня стояла сонячна погода, адже під дощем я б не змогла насолодитися родзинкою Гончаренко центру в Кропивницькому – дахом! Простір розташований на другому поверсі двоповерхового будинку на вулиці Велика Перспективна, 4а. І в нього є можливість використовувати дах за власним бажанням. У це важко повірити, та тут влаштували справжнісінькій сад!

Сад на даху

Що тільки не росте в ящиках: м‘ята, ромашки, помідори, чорнобривці, морква, тюльпани, базилік…

«Я пишаюся тим, що Кропивницький Гончаренко центр створив перший публічний «Сад на даху» у місті, а зараз розширює його! Ще на початку весни ми запропонували всім охочим взяти під свою опіку ящик на нашому даху, щоб власноруч посадити туди квіти, зелень чи овочі. Ось так і виник справжнісінький сад», – розповіла директорка простору Вікторія Талашкевич. Наступним етапом проєкту став «Сад на даху 2.0», ініційований організацією PLATO / ПЛАТО та спрямований на пробудження екологічної свідомості й на втілення різноманітних зелених ініціатив. До речі, команда «Саду на даху» на чолі з кураторкою Євгенією Щербиною виграла у межах цього проєкту грант у розмірі 10 000 гривень!

На зиму сад змінить своє обличчя. Теплі й затишні посиденьки зі смачними пирогами та захопливими історіями мають ознаменувати черговий етап розвитку проєкту – прибирання ящиків після літнього сезону та висадку тюльпанів (або ж нарцисів, гіацинтів, крокусів чи інших першоцвітів). Можете собі уявити, яка краса тут буде весною?!

Крім вирощування саду, на даху займаються йогою, влаштовують музичні виступи, грають у настільні ігри, організовують посиденьки… «Ми хочемо придумати, як використовувати наш чудовий дах у холодну пору року, щоб працювати або займатися і на свіжому повітрі».

Відкритий простір

Спускаємось у приміщення простору. Попри ранковий час, тут вже сидять люди: п’ють каву, працюють кожний за своїм ноутом; дві молоді жінки тихесенько перемовляються між собою. «Коли в нас немає заходів, центр працює як коворкінг, – пояснює господиня осередку. – В нас завжди відкритий WiFi, чай, кава, часто навіть смаколики безкоштовні бувають, бо люди самі приносять та діляться».

Усе розраховано на те, щоб заклад не залишався порожнім. Адже буде дуже шкода, якщо таке світле й затишне приміщення стоятиме порожнім.

«Зазвичай у нас 15-20 подій щотижня. І ще ми добре працюємо із залученням додаткових ресурсів та коштів від місцевої громади. Нам у центр подарували кавоварку, холодильник, шість лептопів, і це не рахуючи сотень книжок», – ділиться зі мною пані Вікторія.

Кава, равлики та собаки

Я прошу перелічити найцікавіші курси, які відбулися у просторі за сім місяців його існування, й одразу жалкую, що не увімкнула диктофон. Запам’ятати таку кількість назв нереально! Вирішую зупинитися лише на надзвичайних. «Найбільш екзотичними я б назвала професійну дегустацію різних сортів кави з усіх куточків світу, а також змагання з настільного хокею, організовані на нашому даху. Це було яскраво і незвичайно. Також всередині центру ми разом із професійними хореографами влаштовували соціальні танці – вивчали бачату. А ще місцевий ресторатор навчав, як відкрити равликову ферму, і влаштував дегустацію цієї екзотичної страви».

Та я вважаю, що на найбільш захопливий захід пощастило потрапити саме мені! Каністерапія – лікування за допомогою тварин – проходила у Гончаренко центрі саме під час мого візиту. Понад 10 собак, кожна з яких пройшла відбір за спеціальними поведінковими тестами, прийшли у простір, щоб продемонструвати свої вміння. Лабрадор, коргі, німецька вівчарка, пудель та безпородне цуценя залюбки спілкувалися з публікою. Скільки емоцій, скільки тепла вони подарували відвідувачам! І хоч я не можу назвати себе великою собачницею, проте задоволення від спілкування з чотирилапими отримала величезне.

Представники організатора заходу – громадського об’єднання «Цінуймо життя!» – розповіли, наскільки корисним спілкування з тваринами є для людей, які пережили душевні травми, як допомагає терапія при певних хворобах.

Одразу після такого неординарного заходу в просторі розпочалося прибирання. На моє запитання, як це можливо – весь час знаходити нові ідеї та тримати такий високий рівень, адміністраторка центру Жанна Січкар розкрила секрет 🙂 Він у тому, що графік і зміст усіх подій працівники осередку планують так, щоб їм самим було цікаво брати в них участь та їх організовувати.

Правильна джинса та велопарковка

Найпотрібнішими і найактуальнішими тут вважають зустрічі та тренінги з психологічної тематики. «Ми за цей час залучили більше півтора десятка психологів і психологинь, котрі проводили заняття щодо профілактики тривожності, технік самопізнання, рефлексій, і щоразу такі зустрічі користуються великою популярністю», – каже директорка Кропивницького Гончаренко центру.

«Найбільшу цінність для нас мають події, які залучають широку громадськість до благодійності. Навесні ми провели акцію «Правильна джинса», в рамках якої попросили людей приносити нам джинсові вироби (штани, спідниці, піджаки). Потім з цієї тканини учениці Професійного ліцею сфери послуг і торгівлі пошили різноманітні еко-сумки, капелюшки, прихватки, сувеніри, які ми продавали на публічному ярмарку просто неба і зібрали понад 12 тисяч гривень для притулку «Затишна оселя», в якому живуть старенькі. Влітку ми збирали книжки від усіх бажаючих і влаштували ярмарок із продажу літератури та збору коштів для реставрації старовинної дерев’яної церкви у селі Ятрань.

З нагоди святкування півріччя роботи центр запропонували всім бажаючим зробити благодійний внесок і зібрав кошти для встановлення сучасної велосипедної парковки біля простору. Залишаючи простір, я кидаю оком на ту саму парковку. На ній стоять кілька велосипедів, один з яких належить пані Вікторії – саме так вона часто добирається на роботу. А щоб велосипедистів у місті побільшало, вона організовує регулярні велозаїзди від Гончаренко центру: «Знаєте, це велике щастя – мати можливість робити щось справді корисне для розвитку міста».

Я погоджуюся з нею та вирушаю далі… На український схід. А заразом згадую свою неймовірну попередню поїздку до Гончаренко центрів у Чернівцях та Франківську – хто ще не читав, можна ознайомитися тут.