Паска, баба чи бабка: як називали і в чому пекли великодню випічку наші прапрабабці

Ми, сучасниці, звикли називати великодню випічку паска. А наші предки – пра- і прапрабабці мали свої назви в залежності від регіону. І замість наших тефлонових форм для кексів та пасок, якими користуємося ми зараз для випікання паски, мали особливий обрядовий глиняний посуд. Про це дізналися зі статті «Традиційні форми для української великодньої випічки», яку підготували до великодніх свят фахівці Музею Івана Гоначара.

Паска, баба чи бабка?

Не в усіх регіонах України паску називали паскою. Як нагадала Вікторія Куцурук, заступниця генерального директора з науково-фондової роботи НЦНК «Музей Івана Гончара», слово «пасха», «паска» має юдейське походження, яке витіснило традиційну назву великоднього хліба – «баба», «бабка». Ці слова в деяких місцевостях і родинах досі поруч зі словом «паска».

«Бабка» має слов’янське походження і пов’язане з язичницькою традицією вшанування сонця та предків. Наприклад, наприкінці ХІХ століття на Східній Галичині великодня «баба» відрізнялася від паски тим, що при її приготуванні у тісто «дають більше яєць». Про це йдеться в описах Володимира Гнатюка «Народня пожива і спосіб її приправи в східній Галичині», Материяли до українськоруської етнольоґії.

Печу, печу бабку

В описі «Народна пожива в Скалатськім повіті» Павла Коненка (Материяли до українськоруської етнольоґії») «бабаку» замішували так само як і паску, тільки в неї додавали шафрану, в деякі додавали імбир, в деякі додавали родзинки, більше жовтків, щоб вона була жовтою.

«На Лемківщині, наприклад, випікали два різновиди пасок: одну випікали з житнього чи пшеничного борошна, а іншу – з білого борошна, яку називали «бабка». Позаяк, в деяких книгах дослідники, які займалися дослідженнями української традиційної кухні, зафіксували також означення «баба», «бабка» й для інших страв української кухні», — коментує Вікторія Коваленко.

У деяких регіонах України паску називають колачі – круглий хліб з отвором посередині, короваї із зображенням хреста, сварги.

У чому пекли паску

Потреба у випіканні обрядового хліба до Великодня зумовила появу пасківників – одого із різновидів глиняного посуду. Його також називали пасочник, пасочниця, бабник, бабошник, бабниця, ставник, поставець, ставчик, ставець, тазик, стовбун, папушник, риночка, ринка – бачите, яке розмаїття назв!

Глиняний пасківник посів особливу роль у традиційній культурі українців кінця XIX – початку XX століття. Обрядовий контекст та призначення обумовили зовнішні візуальні характеристики українських пасківників – об’єм, форму, декор.

Які бували пасківники

Форми пасківників залежали від практичного застосування та місцевих уподобань.

За словами Вікторії Коваленко, завідувачки сектору «Народний побут» в НЦНК «Музей Івана Гончара», пасківники бувають високі й вузькі, високі й широкі, низькі й вузькі, низькі й широкі. Залежно від кута нахилу стінок відносно дна могли бути майже прямі або розлогі. «Усталена форма пасківників – денце, розхилені стінки, вінця, переважно одне або два вуха», – уточнила пані Вікторія.

За об’ємом пасківники сягали від 1 до 6 літрів, заввишки могли бути великі – до 30 см, середні – до 20 см, малі – від 10 до 15 см.

Стінки гладкі або мають вертикальні, рідше скісні, вдавлені ззовні до середини жолобки, що розташовані з різною щільністю. Дно або гладке або з невисоким колоноподібним пустотілим виступом посередині. Поверхні стінок – гладкі або з вертикальними, рідше скісними, втиснутими ззовні до середини жолобками. Вінця – прямі або відігнуті назовні.

Ринки з вухами

Паски також могли випікати в ринках з вухом. Як розповіла Валентина Іванівна Кульбака, головна зберігачка фондів Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, такі форми для великодньої випічки також є в музейній колекції. «Вони вкриті медовою поливою, фігурні, широкі й низенькі, мають висоту до 20 см, не більше. Також мають виступ посередині. Цей експонат у нашій збірці датується 30-ми роками. Подібні форми виготовляли на Західній Буковині. Вони мають назву «бабник», це регіональна назва», – додала Валентина Іванівна.

Типовий бабник

Формою «бабники» нагадують вальцевидні горщики з більш або менш карбованою поверхнею. Вони завжди мають природний або чорний фон та вухо збоку.

Зафіксовано, що такі низькі конусоподібні бабники з хвилястими вінцями створювали гончарі в с. Селисько Львівської області.

«На Полтавщині розповсюджений звичайний циліндроподібний пасківник. Він може бути як з рівними боками, так і мати вдавлені смужки по всій довжині. Звичайно, пасківники мають різний літраж – від найменших півлітрових до досить великих. Можуть бути з вухом, можуть бути без. Якщо брати до уваги інші регіони, то пасківники могли бути широкими та значно нижчими. Були й пасківники й конусоподібні – знизу вузенькі, а до верху розширюються. Це все залежить від регіону», – розповідає Валентина Іванівна.

Цікаво, україночки, які традиції випікання паски у ваших місцевостях? Діліться у коментарях під нашим фейсбук-дописом – дуже цікаво! І щиро дякуємо Музею Івана Гоначара за дослідницьку і просвітницьку роботу. Закінчиться локдаун – обов’язково сходіть туди на екскурсію – щиро рекомендуємо!