«Перша Приватна Їжарня»: як Анастасія Бондаренко створила єдиний в Україні притулок для їжаків

Для київської підприємиці Анастасії Бондаренко любов до маленьких колючих їжаків перетворилася на справжню життєву місію. Разом із друзями вона заснувала унікальну громадську організацію «Перша приватна їжарня» (ППЇ), де кожен поранений чи хворий їжак знаходить надію на порятунок. Анастасія не просто рятує цих крихітних створінь — вона виховує їх із любов’ю, дарує другий шанс на життя і допомагає знайти свій дім або повернутися у волю.

Вона щиро розповідає, що змушує її щодня боротися за кожне маленьке життя, як відрізняє своїх колючих підопічних, які таємниці приховують ці дивовижні тваринки, і чи справді їжаки люблять молоко або запасають яблука. Ця історія — не просто про любов до природи, а про те, як велике серце і щира турбота можуть змінити світ навколо.

ВІД ВИПАДКОВОСТІ ДО ПОКЛИКАННЯ

Анастасія, розкажіть трохи про себе – з чого почалася ваша любов до тваринок?

Я народилася і виросла в Маріуполі, прожила там до 18 років, а потім переїхала до Києва. Саме в Києві вперше побачила їжака наживо — до того їх ніколи не бачила. Навчалася я на фотографа, мріяла стати оператором, але, на жаль, не склалося. Ветеринарної освіти у мене немає взагалі — «нуль».

У 18 років я просто втекла з Маріуполя — мені там було дуже важко. Це було сіре місто, яке почало змінюватися значно пізніше. Востаннє я була там у 2019 році — і тоді Маріуполь вже був зовсім іншим – гарним. Саме того року я забрала маму звідти, купила їй будинок у Чернігівській області.

У дитинстві у нас була кицька — дуже зла і не надто контактна. Потім, у підлітковому віці, ми тримали хом’ячків. Але я не була з тих дітей, які постійно тягнуть додому тварин — це сталося пізніше.

Коли ми виїжджали з Маріуполя, то брали з собою шістьох котів — усі з паспортами, щоб не виникало проблем на блокпостах. Було дуже смішно, як у останній день мама «вкрала» кота — побачила на ринку брудного, але гарного кота і просто схопила його в переноску.

Як з’явилося ваше захоплення їжаками? Хто чи що стало натхненням для вашої зооволонтерської діяльності?

Все почалося у 2017 році з простої цікавості: як слово «їжак» звучить різними мовами. Наприклад, білоруською це «вожик». І саме з цього я поринула у світ їжаків. Почала шукати інформацію в соцмережах, читала багато польських джерел. Одного разу ми з другом, Кирилом Талером, просто дивилися відео на YouTube і натрапили на польський притулок «Jerzy Dla Jeży». Там один поважний пан в Польщі організував притулок для їжаків і дуже душевно про них писав. Ми дізналися багато корисного саме з його розповідей. Першого їжака знайшла я — просто йшла вулицею і побачила маленького, безпомічного їжачка, який явно потребував допомоги. Знаючи, що робити, взяла його додому, і почали ми його любити й лікувати. 

Пізніше я побачила на OLX оголошення: «Віддам їжачка в хороші руки». Відчула: якщо їй не допомогти терміново, вона загине. Це була звичайна дика їжачиха, північна білогруда. Вона підросла, стала здоровою, товстенькою, чемною панянкою, яку я потім відпустила жити до мами під домом. Так все й почалося.

ЯК З’ЯВИЛАСЯ
«ЇЖАРНЯ»

Чому ви обрали порятунок саме їжаків? 

Бо вони найбільше страждають від людського впливу — автомобілів, парканів, газонокосарок. Рідше: знесилена тварина, яка десь застрягла і довго була без їжі, захворювання типу запалення легень, очей, паразитарні інвазії. Через це їхня популяція стрімко зменшується. І ніхто не знає, скільки часу у нас залишилося, щоб зберегти цих неймовірних тварин. Багато хто недооцінює їжаків, хоча насправді вони дуже важливі для екосистеми. Це природні санітари — вони поїдають комах, личинок, слимаків і навіть кліщів, які можуть переносити хвороби. Тобто їжаки приносять користь не тільки природі, а й людям.

Кількість їжаків регулюється кількістю вольєрів. У мене може бути одночасно 5-6 їжаків. Як і у кожного з ППЇ. Їжаченята (а зараз якраз сезон) живуть групками, тож їх кількість може бути одночасно пару десятків. Їжаки нічні тварини, тож вдень здебільшого сплять. Годування та лікування зранку та ввечері. Іноді є їжаки, які гуляють вільно по хаті (і це їм подобається) але бажано, щоб гуляв тільки один, бо вони конфліктують майже завжди.

Коли рани зажили, голки відросли (буває втрата голок через травми), тварина має добру вагу і запас жиру + активна і намагається втікти. Тоді вже можна відпускати тваринку. Особливі, але обов’язкові дії перед випуском їжака, що одужав, – протестувати його на придатність до умов природи. Чи згортається, чи не забув як полювати на комах. Робимо «тест-драйв», скажімо так. Якщо не їсть комах, то починаються «танці з бубном»: вмовляння, хитрощі, голодування. Рано чи пізно все вдається. Ще не було такого, щоб не вдалося. Після всіх етапів підшукуємо ділянку (зазвичай серед підписників). Головне, щоб на ділянці не було агресивних собак та великих автодоріг поруч, бо це головні вбивці їжаків.

Буває, що травми їжака не дадуть йому вижити в природі далі: не працюють задні лапки, не може згорнутися. Тоді шукаємо людину, яка хоче жити з їжаком в домі і готова піклуватися. І є такі золоті люди, які готові брати таких їжаків.

Читайте також: Карен Горні: перша жінка в психоаналітиці й головна опонентка Фройда

Як виникла ідея створення «Першої приватної їжарні» та яка історія стоїть за назвою притулку?

З часом людей, які зверталися по консультації щодо порятунку їжаків, ставало так багато, що ми зрозуміли: потрібна офіційна організація. Так і виникла «Перша приватна їжарня» — перша громадська організація, що спеціалізується на допомозі їжакам. Головою притулку є Кирило Талер — саме він бере на себе багато комунікацій, завдяки йому розвивається популярність їжаків у соцмережах. Зазвичай саме Кирило займається їжаками, які потребують відгодовування і лікування.

Ми нещодавно почали вести офіційну сторінку у Facebook, а ще я ще у 2018 році створила телеграманал, де ділюсь думками й емоціями від вигодовування їжаченят. Там вже сформувалася ціла спільнота любителів їжаків, які з нетерпінням чекають нових постів і відео. Багато підписників кажуть, що цей контент допомагає їм триматися психологічно.

Коли постало питання про назву притулку, ми мали кілька варіантів, і Кирило влаштовував голосування у соцмережах. Але хтось у коментарях жартома написав «Перша Приватна Їжарня» — це так сподобалося всім, що ми просто взяли цю назву, навіть не обговорювали інші варіанти.

Повна назва нашої організації — «Перша приватна їжарня імені Армана Солдіна». Арман Солдін — французький журналіст, який приїхав в Україну висвітлювати війну, був на «передку» і врятував там їжачка: вигодував його, а потім відпустив на волю. Це дуже щемка історія для мене. Арман загинув 9 травня 2023 року у місті Часів Яр, і щоразу, коли розповідаю про це, не можу стримати сліз…

Потім у мене була пауза в декілька років, бо я поїхала з Києва. Повернулася до діяльності десь у 22-му році. Мені захотілося їжака додому. І я взяла до себе «ПМЖшну» пані Солю. «ПМЖшна» в сенсі, що вона має інвалідність, яка не дасть їй можливості вижити в дикій природі. Декілька років тому тварина отримала серйозну травму після наїзду машини, й через це їй складно пересуватися.  І от скоро вже майже три роки як живемо разом. 

Соля на вільному вигулі, тобто у вольєрі вона не постійно, адже ці тварини люблять бігати. Їжачиха швидко перебігає будинком, особливо вночі. Двоє котів — Люсія та Рижик — спокійно живуть разом із Солею, точніше намагаються її не помічати в будинку.

Тим часом пан Талер знайшов помічників. Це у нас Хана Соломія. Вони беруть на себе їжаченят, яких треба вигодовувати. І це неймовірно важко. Я ж на себе частіше беру їжаків, які потребують довготривалої реабілітації, тобто з серйозними ранами, травмами.

ЩО НЕ МОЖНА ЇЖАКУ

Читайте також: Капеланка від Бога: історія першої жінки-капеланки в Україні Олександри Андріяшиної

Розкажіть, будь ласка, які продукти харчування є безпечними для їжаків, а яких варто уникати?

Є такий дуже поширений міф — їжаки люблять молоко. Насправді ж їм його категорично не можна. У їжаків просто немає ферменту лактази, який розщеплює лактозу. Через це молоко викликає сильний розлад травлення, зневоднення, а іноді й серйозні ускладнення. А їжак і без того має обмежений доступ до води, тож такий «смаколик» може стати фатальним. З авокадо теж є проблема… У ньому міститься токсична речовина персин. Людям вона не шкодить, а от для деяких тварин — небезпечна. Я одного разу випадково пригостила свою їжачиху шматочком авокадо й потім ледь її врятувала. Хоч їжаки, здавалося б, стійкі — вони навіть отруту змій переносять, але авокадо чи, скажімо, олія чайного дерева для них токсичні.

Їжак — це хижак, хоча й маленький. У домашніх умовах він їсть кормових комах. Також підходить якісний котячий корм, трохи м’яса, кисломолочний сир, деякі фрукти. Але все це — з обережністю. Категорично не можна давати горіхи, сухофрукти, виноград. Маленьких їжаченят ми вигодовуємо зі шприца — спеціальним замінником молока. Обов’язково кормові комахи: куплені зофобаси, таргани та цвіркуни. Або зібрані жуки та личинки хруща.

У їжаків є цікава фіча: знайомитися з ароматами. Те, що цікаво пахне він жує, робить слюняву піну і накидає собі на голки (куди дотягнеться). Скоріш за все для маскування, але це не точно. Виглядає це так, ніби у тварини сказ + «виселення демонів екзорцистом». Але вони таке роблять регулярно…

Які курйозні ситуації вам доводилося переживати, доглядаючи за їжачими вдома?

Одна з найкумедніших історій сталася ще тоді, коли в мене вдома жило кілька їжачих. Це було давно, ще до вольєрів, тож вони просто жили вільно по квартирі. У кожної була своя коробочка — щось на кшталт хатинки. Вона могла вийти звідти, походити, поїсти, а потім піти спати в будь-яку коробочку. Проблема була в тому, що коробок було дві, а їжачих — три. І вони всі однакові, не розрізниш. А коли в їжаків виникає конфлікт, вони починають «шишкати» одна на одну — такий характерний звук, як шипіння. Тобто трохи скандалять. Одного дня ми з мамою кудись вийшли — викидали непотріб, старі речі. А коли повернулися ввечері — тиша. Це вже здалося дивним, бо їжаки — нічні тварини, у цей час вони якраз починають активізуватися, рухатися, бурчати. А тут — повна тиша. Перерахували — однієї їжачихи немає.

Ми перевернули всю хату з ніг на голову. І єдина версія, яка спала на думку — що вона якось заповзла в ті пакети, які ми винесли. А це були великі, зав’язані пакети, майже як мішки. І от пізно ввечері ми пішли на смітник. Я залізла у бак і почала витрушувати все сміття, щоб знайти ті пакети. І знаєте що?

Читайте також: «Один з найбільших балетних міфів — це те, що в Україні немає свого балету»: Вікторія Зварич, перша балетна блогерка в Україні

Як ваша родина ставиться до вашого захоплення їжаками? Чи всі поділяють вашу любов до цих тварин?

Мама мене з їжаками більш-меш підтримувала. Вона й сама дуже любить тварин. Я кілька разів навіть возила їжачків до неї на хутір, випускала у дику природу, а вона їх там підгодовувала, коли могла. А от сестра — повна протилежність. Вона їх панічно боїться, не може залишитися в мене на ніч, бо їй здається, що їжак залізе до неї в ліжко й відкусить ніс. Це, звичайно, повна фантастика, але нам завжди дуже смішно з її реакції.

Яке зараз фінансове становище вашого притулку, і як ви справляєтеся з організацією ветеринарної допомоги для їжаків?

Наше фінансування – це виключно донати. Перші кілька років все було на власному ентузіазмі, але з часом, коли я почала вести Telegram-канал, а Кирило Талер — сторінку у Facebook, ми почали ділитися цікавою та корисною інформацією про їжаків. Це зацікавило людей, і вони почали допомагати фінансово. Завдяки підтримці аудиторії нам вдавалося збирати кошти навіть на дорогі операції, тому ми не були у критичній скруті. 

Люди завжди готові допомогти, якщо ми просимо. Наш проєкт став не лише про допомогу їжакам, а й психологічною підтримкою для багатьох підписників, особливо у цей складний час. Щодо ветеринарної допомоги, ми співпрацюємо з кількома клініками у Києві. Їх небагато, і далеко не всі готові приймати їжаків, а ще менше фахівців мають знання для їх лікування. Зокрема, ми працюємо з клінікою «Умка», де нам можуть надати термінову допомогу поза чергою і консультації у разі потреби. Також іноді консультуємося з ветеринаром з Одеси. Сподіваюсь, що з часом таких спеціалістів буде більше.

Був випадок у Конотопі, де я зіткнулася з відсутністю спеціалістів з екзотичних тварин. У мене не вистачало кваліфікації оцінити серйозність травми їжака, тому я консультувалася з іншою волонтеркою, яка порадила, які ліки можна застосовувати. Клініка зробила укол, але для них це була незвична ситуація.

Загалом наша діяльність — це не лише любов до тварин, а й постійна робота з налагодження системної допомоги, яка потребує не лише ентузіазму, а й підтримки професіоналів та фінансових ресурсів. Ми робимо те, що можемо. Людей, які щиро допомагають тваринам мало, але радує бачити їх навколо і, здається, таких людей стає більше. Вони діють на межі своїх ресурсів. Сфера захисту діє тільки завдяки волонтерському руху та поодиноким фондам. На рівні держави – стає тільки гірше…

Сподобалася наша стаття? Підтримайте нас донатом! Клікніть тут:  https://base.monobank.ua/CYoctH131Vgrky#donate і зарахуйте будь-яку суму на каву авторкам, а ми під цю каву напишемо нові цікаві статті. Дякуємо, що нас читаєте!