Культура сповільнення

Дізналися про нього і обома руками «за»! Slow Life або ще «культура сповільнення» об’єднує всіх, хто втомився від сучасного надшвидкого темпу. Коли сто справ за день, вічно боїшся щось не встигнути, пропустити, коли тексти на 2 секунди, бо нема коли почитати книжку, їжа з мікрохвильовки, бо ніколи приготувати обід. Навіть ліпосакція за годину замість вдумливого поступового схуднення 🙂

Рух започаткували психологи Гейр Бертелсен і Карл Оноре. Перший створив Світовий інститут сповільнення, другий написав книгу-інструкцію про те, як нарешті перестати квапитися і почати жити. Годинники викидати вони не закликають, а от знайти свій правильний темп – tempo giusto, як у музиці – наполягають: треба спішити – спішіть, але там, де це не потрібно, просто сповільніться, відчуйте момент, задоволення.

Як перестати квапитися і почати жити

Принципи Slow Life насправді прості – робити все спокійно: обідати, подорожувати, гуляти, читати, навіть милуватися картинами в музеї не швидко-швидко-на ходу, а вдумливо. Розмови і зустрічі – без гаджетів, їх просто вимикають. В Норвегії ще й ввели повільні телепрограми: замість постійних стрибаючих кадрів навмисне створюють передачі без склейок, скажімо, як гість заходить у студію – від порогу до крісла, як під’їжджає поїзд до перону тощо.

Slow Life підтримує й повільне старіння – без гонитви за молодістю, спокійно і гідно сприймаючи вікові зміни. Slow Life також за повільну освіту – без новомодного зараз стрибання між курсами, тренінгами, трьома вузами.

Так, багато хто скаже: у мене двоє дітей, чоловік, робота – як же я все встигну? Апологети «культури сповільнення» радять зробити головне: зосередитися на тому, що справді покращує життя – а це 1-2 справи в день, решту відкласти до нагоди.

А тепер перечитайте все це ще раз – повільно і йдіть готувати сімейний обід, де неквапливо і весело обговоріть з рідними новини, плани, враження і оцю «культуру сповільнення».