Картина Костянтина Трутовського “На сіннику”

Інтимні звичаї українців, як і будь-яких народів у давні часи, з точки зору нас, сучасних жінок, є дещо дивними 🙂 Звичаїв було багато, але наші колеги з UaPost зібрали шість найтиповіших для територіях нинішньої України в ХVІІ-ХІХ сторіччях. Ми прочитали і посміхнулися — що таке секс українки знали навіть у давні часи 🙂 

Дівчата освідчувалися хлопцям

До XVII століття українські дівчата могли першими освідчуватися хлопцям. Про “дику” традицію згадував французький інженер і картограф Ґійом Левассер де Боплан у своєму “Описі України”. Дівчина приходила додому до хлопця, в якого була закохана, і при всіх його рідних пропонувала одружитися. Відмовити дівчині — вважалося поганою прикметою. Тож хлопці були змушені прощатися з щасливим холостяцьким життям.

Парубки з дівчатами гралися в «притули»

Неодружена молодь збиралася на вечорниці (переважно вдома у вдови, яка мала дивитися за ними). Тут вони їли, пили, грали ігри, а потім займалися “притулами”: щось середнє між обіймами і сексом, тобто так, аби зберегти дівочу цноту.

Після весілля пили «келих цноти»

Цей старосвітський звичай, який зламав не одне життя молодої жінки, описує письменниця Марія Матіос. Наступного дня після першої шлюбної ночі у присутності всіх гостей молодий виголошував тост-подяку батькові нареченої. Батько підходив до столу, за яким сидять молоді. Молодий правою рукою брав дерев’яний келишок, вказівним пальцем закриваючи дно, говорив тост “П’ю до вас, тату” і випивав, не відпускаючи пальця від дна. Після цього алкоголь наливався для батька нареченої. Якщо наречена була цнотлива — келишок був без дірки на дні. Якщо ж наречена втратила цноту до весілля, наречений давав батьку келишок з діркою і батько при всіх гостях обливався напоєм. Секс українки до шлюбу вважався розпустою і ганьбою.

Якщо наречена виявилася “початою”, отримувала клеймо на все життя

Картина Костянтина Трутовського “На кладці”
Нареченому в першу шлюбну ніч допомагав дружба

Поки пара вперше займалася коханням, під дверима стояли гості та співали сороміцьких пісень. На любощі молодята мали не більше півгодини. Зрозуміло, не всіх чоловіків (тим паче молодих і недосвідчених) таке налаштовує на потрібний лад. Тож, якщо наречений не справлявся, йому на допомогу приходив старший дружба. Часто це був близький родич нареченого, а в деяких випадках допомагав батько чоловіка. Якщо вони за це не бралися, наречену цноти позбавляли свашки… пальцями!

Цноту виносили на показ

Простирадло чи сорочку з кров’ю після першого інтиму наречених виносили на всезагальний огляд. Якщо наречена виявилася вже “початою дівкою”, отримувала клеймо на все життя.

Менструальну кров вважали нечистою

У «ці» дні жінки мали переважно сидіти вдома. Їм не можна було ні господарювати, ні приймати пологи, ні навіть йти на похорон. Оскільки білизни не носили, кров просто стікала по ногах і забруднювала сорочку.

Нечистою вважалася й кров, що витекла під час народження дитини. Жінка після пологів 40 днів не виходила в люди.

А ще менструальну кров використовували для привороження! Вважалося, якщо підмішати кров чоловікові до питва, то можна було причарувати його на все життя. От над цим “віруванням” особливо голосно сміємося 🙂

Взагалі до чар і, зокрема, відьом наші предки ставилися дуже серйозно і вірили як у силу перших, так і в існування других. Хто ж такі українські відьми, чим насправді займалися, журналу “Українки” розповіла історикиня, дослідниця історії чаклунства Тетяна Адамус – почитайте тут наше інтерв’ю, вам сподобається 🙂

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: