Тьотя Єля: 5 фактів про Олену Косач – тітку-революціонерку Лесі Українки

Олена Антонівна Косач – тітка Лесі з батькової сторони. Саме її – «тьотю Єлю» племінниця згадує у своїй поезії «Забуті слова» і присвятила їй вірш «Надія». На жаль, навіть про цей факт знають не усі – хіба що поціновувачі творчості Лесі. Хоча тітка Олена була дуже цікавою особистістю – революціонерка, письменниця, яка провела кілька років у засланні і там зустріла своє кохання.

У відкритих джерелах збереглося небагато інформації про її життя, але кілька знакових фактів усе ж задокументовано – і в Вікіпедії, і в кількох авторських статтях. Ділимося ними.

Шляхетне походження

Рід Косачів належав до заможного українсько-козацького шляхетства, яке після скасування Гетьманщини отримало дворянські права в російській імперії.

Олена виросла в сім’ї, яка поєднувала науку та творчість. Її брат, Петро Косач, був юристом, громадським діячем і батьком Лесі Українки, а сестра, Олександра Косач, — професійною вчителькою музики, яка навчала племінницю Лесю музиці.

Олена народилася в 1845 році, але вже через три роки втратила матір. Опіку над нею та іншими дітьми взяла на себе тітка Парасковія – старша сестра матері. Олена здобула освіту вдома, а згодом закінчила акушерські курси при Київському університеті.

Юна революціонерка

Олена Косач була дуже нетерпима до тодішньої влади і підтримувала антиурядовий рух. У 1876 році разом з двоюрідною сестрою Юлією Круківською вона допомогла політичній діячці Анні Макаревич утекти за кордон – через її причетність до повстань. За це Олена сама опинилася під негласним наглядом поліції, хоча справу було закрито через брак доказів.

З 1877 року вона стала членкинею київського революційного гуртка «бунтівників», узимку 1878 року переїхала до петербурга. Тут вона влаштувалася працювати акушеркою в лікарні і водночас була причетною до революціонерів – аж до замаху на шефа жандармів Олександра Дрентельна.

Кохання в засланні

У Сибіру Олена познайомилася з Петром Васильовичем Тесленком-Приходьком. Виходець із полтавської аристократії, він також був заарештований у 1880 році за приналежність до революційної організації народників-терористів «Чорний переділ» у петербурзі.

На початку 1884 року вони одружилися і того ж року народили сина Юрія.
Влітку 1895 року Олена з сином повернулася з Сибіру. Рік потому, дочекавшись чоловіка, вони переїхали до Риги, а згодом оселилися на Волині. З початком Першої світової війни сім’я переїхала до Києва.

Поруч у житті й після нього

Ще у 1877 році Олена працювала вихователькою в денному притулку для дітей робітників у Києві. Там вона познайомилася з Людмилою Драгомановою – українською громадсько-культурною діячкою та художницею. Їхня дружба витримала роки випробувань, і навіть після смерті у 1927 році Олену поховали поруч з Людмилою на Байковому цвинтарі. На жаль, їхня могила зараз врачена.

Родинний літераторський хист

Олена Косач писала гумористичні й історичні вірші українською мовою. У 1881 році під псевдонімом Олена Ластівка випустила поему-билицю «Ганна» про важку долю вдови, яка втратила сина. А ще – вона була чудовою оповідницею: на її розповідях зростали всі племінники, не лише Леся.

Історія родини Косачів взагалі є дуже цікавою, почитайте нашу статтю: Жінки родини Косач: як склалися долі сестер і матері Лесі Українки.