Бути серед своїх і бути в окупації — це два різні способи життя і відчуття свободи. Багато українців та українок на окупованих територіях, переживаючи паспортний терор, переслідування, стирання ідентичності, беззаконня, чинять опір ворогам. Виставка «Небачена сила» покликана продемонструвати, що ненасильницький опір є особливою і могутньою силою українців у російсько-українській війні, яка триває вже 10 років. 

Організований спротив

З новин ми знаємо про громадський рух «Жовта стрічка», що виник у квітні 2022 року в Херсоні, жіночий рух «Зла Мавка», зорганізований у 2023-му в Мелітополі, які ведуть партизанську інформаційну війну. Чули про «Бойові кримські чайки» та «Атеш», які надають тактичну інформацію українським Збройним силам. Це історії не пасивності, невизначеності та байдужості, а радше незламності населення, яке опинилось в ситуації прямої загрози від російського окупанта. 

У спротиву — організованого чи індивідуального — багато методів та інструментів: публічна демонстрація української ідентичності та культури, викриття та присоромлення російських посадовців та персоналу, відмова від співпраці у незаконних політичних процесах (як псевдовибори), введення в оману російських солдатів, саботаж, соціальний бойкот та багато іншого.

Окремо підсвічено роль жінок і їхню активність у формуванні сильної нової української ідентичності та вигадливих, інколи несподіваних методів опору. Цей опір створює перешкоди для життя і роботи росіян, де це тільки можливо


Бо справа не лише в територіях, справа в людях 

Так вже склалося історично, що український спротив завжди вигадливий і яскравий, мистецький, символічний, сатиричний, зухвалий. Відео Ukrainer із проєкту «Деокупація», картонні карикатурні фігури російських визволителів Сергія Захарова, що стояли на вулицях Донецька 2014 року, вірусні меми Максима Паленка, відео історії про поранені об’єкти культури в Тростянці і Охтирці, зафільмовані Музейним кризовим центром у рамках проєкту «Поранена культура», лабіринт «Делаю вид» з  плакатами кримського художника Антіка Данова, що передає шизофренічність реальності окупації, яка може варіюватися залежно від того, з ким розмовляєш і в якому місці, мистецька експозиція (співкураторка — Тетяна Філевська), в якій представлені роботи мисткинь Марії Куліковської, Алевтини Кахідзе, Лії Достлєвої, Юлії По, Еміне Зіятдінової, Юлії Данилевської  — це все приклади спротиву й опору, які можна побачити на виставці.  Динамічна структура експозиції поєднує інформаційні, мистецькі та інтерактивні елементи, і дає відчуття імерсивного досвіду. 

Мета виставки — розповісти про ненасильницький опір і надихнути як національну, так і глобальну підтримку для ненасильницького опору в Україні