«Жінки у ГРІ»: експертки головної театральної премії України

Хто стане переможцем Всеукраїнського театрального фестивалю-премії «GRA», багато в чому залежить від рішення експертної ради. Адже саме експерт(к)и переглядають усі вистави, подані на фест, відбирають 35 постановок до лонгліста, а потім 14 – до шортліста. І тільки у фіналі вони передають свої повноваження членам і членкиням міжнародного журі, які з вистав шортліста вже визначають лауреатів. 

До експертної ради «ГРА» оргкомітет фесту традиційно запрошує 10 українських фахівців і фахівчинь театрального і музичного, перформативного та хореографічного мистецтва. Найчастіше це науковці та практики з Києва, Львова та Харкова, рідше – з Одеси, Херсона, Хмельницького. На 60-80% експертна рада має завжди жіночий склад, бо спеціалізацію «театрознавство», «музикознавство» чи «мистецтвознавство» обирають здебільшого жінки.

2025 рік не є винятком – в експертній раді 7 «GRA» вісім високопрофесійних фахівчинь – Ганна Веселовська, Ірина Зубченко, Лілія Козинко, Людмила Олтаржевська, Яна Партола, Юлія Рахно, Ліза Сіренко і Ганна Шерман. Звідки вони родом, де здобували освіту і ким нині працюють, про вибір професії, а також чим цікава чи корисна для них участь у Фестивалі-Премії «GRA» – розповідаємо спеціально для онлайн-медіа «Українки».

ГАННА ВЕСЕЛОВСЬКА

Українська театрознавчиня і театральна критикиня, професорка, докторка мистецтвознавства. Авторка понад 230-ти наукових праць, восьми монографій про український театр. Є керівницею напряму експертно-аналітичної діяльності НСТДУ та входить у склад комітету Національної премії імені Тараса Шевченка. Лауреатка премії ім. О. Білецького НСПУ в галузі літературно-мистецької критики. 

Чому театр? «Театрознавство – це професія, яка колись поєднала мої дитячі мрії. Ще в школі я захопилася театром, як режисерка влаштовувала вистави, де обирала для себе головні ролі. А з усіх шкільних предметів найбільше любила літературу та історію. Театрознавство все це об’єднує, бо без знання літератури та історії тут нікуди, і театр завжди зі мною. І навіть, якщо я не виступаю на сцені, все одно відіграю якусь роль у театральному процесі. Утім зараз, я розумію, що театрознавство – це професія не стільки мистецька, скільки соціальна, про розуміння життя, яке відтворюється театром».

Чому «ГРА»? «Експерткою «ГРИ» я є від самого започаткування фестивалю-премії, тож маю досвід і ніби можу щось передбачати. Насправді не зовсім, бо цей фестиваль дуже залежить від зовнішніх обставин, під які весь час мусить підлаштовуватися. І, якщо театри, режисери, актори можуть готувати прем’єри, мовби зачинившись у своєму світі – і такі, для яких час зупинився є, то для «ГРИ» в цілому це неможливо.

Програмними завданнями ГРИ є представлення нашого театру в динаміці, розвитку, а тому фестиваль весь час у русі, у змінах. Тому у нас і не може бути передбаченого результату: всі визнані народні артисти і т. ін. отримають нагороди. Зусиллями експертів «ГРА» намагається вималювати узагальнену картину театрального життя України, тож, якщо хтось із амбіційних творців раптом себе на цій картині не побачив, не варто ображатися, а відрефлексувати свою відсутність».

ІРИНА ЗУБЧЕНКО

Українська театрознавчиня і театральна критикиня, завідувачка відділу історії театру Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Є організаторкою численних вечорів про українських митців, авторкою статей, кураторкою музейного проєкту «Лютий/Курбас». Брала участь у музейних проєктах: «Open Kurbas: цифрова колекція» та «Креативна деконструкція». 

Чому театр? «Бажання займатися театром було інтуїтивним, хотілось по життю мати небуденну справу. Час показав, що вибір професії до душі був зроблений правильно. Принцип «сродної праці» Григорія Сковороди виявився ефективним. Театр діє в площині підсвідомого, чуттєвого, ірраціонального і, разом з тим, у площині чіткої логіки, жорстокості, неприємної, але потрібної правди.

Я люблю думати про мистецтво, аналізувати, пізнавати, досліджувати його, бо через пізнання театру ти пізнаєш себе і навколишній світ, а цей процес найцікавіший. Театр – це як простір з дверима, за якими з’являються інші двері і кожного разу, відкриваючи їх, ти потрапляєш у новий світ, подорожуючи нескінченними думками, почуттями і досвідами людей, такими схожими і, водночас, такими відмінними від тебе».

Чому «ГРА»? «Фестиваль-Премія «Гра» для мене – це можливість спостерігати і фіксувати як змінюється і розвивається український театр. Радію, коли театр може ставити перед глядачами певні болючі, некомфортні, але важливі питання й обережно, але чесно досліджує душевну, емоційну, чуттєву сферу людської душі. Коли сміливо кидає виклик приспаному суспільству, спонукаючи його на нові емоційні і розумові переживання.

Також радію, коли театр демонструє здатність розширювати власні кордони, виходячи за межі традиційних форм, відгукується на виклики часу і швидко, але вдумливо реагує на зміни, які відбуваються у світі, набуваючи ознаки політичного, соціального і більш естетично складного і глибшого явища. Проте, на жаль, таких прикладів сьогодні не так багато. 

Український театр в силу постійних історичних, політичних і соціальних потрясінь та малоефективної державної політики змінюється не швидко, особливо в площині форми, експерименту та задач, які ставить перед собою. Саме тому часто справедливо піддається критиці. Але важливо фіксувати ті поступи і здобутки окремих театрів і митців, які попри все, як квіти крізь бетон, проростають і дають розуміння, що мистецтво маленьких, але системних кроків, рано чи пізно призведе до потужного якісного підйому.

Фестиваль дає можливість помічати ці кроки і відмічати внесок кожного і кожної, хто рухає український театр вперед. Важливо згадати, що на оборону країни в російсько-українській війни стали митці і мисткині, які активно і ефективно працювали в театрі, але тепер вирішують більш складні задачі. Велика подяка їм за це!»

ЛІЛІЯ КОЗИНКО

Театрознавчиня, кандидатка мистецтвознавства, викладачка і доцентка кафедри хореографії і танцювальних видів спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України. Працювала викладачкою хореографії у трьох мистецьких вишах та у Дитячій хореографічній школі при ансамблі танцю ім. П. Вірського. Авторка понад 50 наукових праць та праць апробаційного характеру. 

Чому театр? «За професією я «хореограф» у широкому розумінні цього слова, якщо не вдаватись у деталі записані у всіх моїх дипломах. Хореографією я займалась професійно з дитинства – спочатку в Державній дитячій хореографічній школі при Ансамблі танцю ім. П. Вірського, а потім у Студії по підготовці акторських кадрів при Ансамблі танцю ім. П. Вірського. Закінчуючи останню, я отримала запрошення піти на стажування до Ансамблю, але не погодилась, оскільки ще мала продовжувати навчання в школі.

Вибір остаточної професії був доволі складним, оскільки у школі я навчалася у фізико-математичному класі і хотіла пов’язати своє життя з кібернетикою або математикою. І, обираючи заклад вищої освіти, послухала прохання свого тата – отримати спочатку мистецьку освіту, а потім вже обрати щось інше. Але мистецтво затягнуло і увійшло до мого життя на довго як у розрізі викладання, так і у науковому контексті. Наразі, я отримую величезне задоволення від роботи з дітьми та студентами, від наукових пошуків, особливо у напрямі збереження та популяризації українського традиційного мистецтва та його семантики». 

Чому «ГРА»? «Участь у «ГРІ» у якості експертки спочатку мене трохи лякала. Хоча моя дисертація і захищена за спеціальністю «Театрознавство», але фокусуюсь я більшим чином на балетному театрі. Але ці побоювання швидко розвіялись, оскільки ми переглядаємо дійсно цікаві вистави і хореографія у багатьох з них певною мірою присутня.

Наразі участь у «ГРІ» допомагає мені зацікавлювати і вчити аналізувати театральний простір студентів, з якими ми переглядаємо частину вистав (переважно хореографічних). Також яскраво увиразнилась зміна у підходах до вирішення вистав з початком повномасштабного вторгнення.

Театр не законсервувався, а шукає і знаходить нові форми та підходи до втілення вистав. Це є надзвичайно цінним. Відвідуючи вистави, я бачу на скільки активно на них йде глядач, як жваво обговорює вистави потім і це дає їм певну підтримку у наш непростий час. Тому участь у «ГРІ» для мене корисна в багатьох аспектах як професійного життя, так і особистого. Щиро вдячна організаторам за запрошення до участі в «ГРІ»!»

ЛЮДМИЛА ОЛТАРЖЕВСЬКА

Журналістка, театрознавчиня і театральна критикиня, головна редакторка порталу «Театрально-концертний Київ». Багаторічна експертка премій «Київська пектораль» та «Київ», Українського культурного фонду, різних театральних фестивалів. Авторка сотень статей про театр. 

Чому театр? «Театр мені був цікавим завжди, але тісно пов’язати з ним життя я вирішила на 3 курсі факультету журналістики. Вступивши паралельно до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, два роки навчалася у цих двох вишах одночасно. Це було досить непросто, але зараз я згадую той період з величезною вдячністю, адже мені пощастило не лише отримати прекрасну освіту, познайомитися з одержимими своєю справою людьми і метрами українського театру, але й переконатися, що моє рішення було правильним».

Чому «ГРА»? «Якщо я скажу, що «ГРА» для мене – це життєва необхідність, то, напевне, це звучатиме занадто пафосно. Попри стовідсоткову слушність цього твердження. Тому скажу так: це надзвичайно цікавий досвід, величезний потенціал творчих потрясінь і унікальна можливість бути свідком народження трендів, які визначатимуть майбутнє нашого театрального мистецтва. До фестивалю я залучена від його народження і мушу зізнатися, що моя особиста цікавість до «ГРИ» з року в рік лише зростає».

ЯНА ПАРТОЛА

Театрознавчиня, кандидатка мистецтвознавства, викладачка і деканка театрального факультету Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського. Співпрацює з низкою театральних фестивалів, мистецьких проєктів, наукових конференцій. Лауреатка Гранд-премії Харківської ОДА та Харківської облради в галузі «театральне мистецтво» ім. Л. Курбаса, членкиня Ради ГО УНІМА-Україна та Міжнародної федерації театральних досліджень. 

Чому театр? «Коли замислююся чому я займаюся театром, то виникає запитання – чи був у мене вибір піти в якусь іншу сферу, якщо я народилася в театральній сім’ї і в прямому сенсі виросла в театрі. От чому з усіх театральних професій – театрознавство – це вже складніше осягнути. Справжнє усвідомлення і розуміння сутності професії як, власне, і театру прийшло набагато пізніше, ніж був отриманий диплом. Але театр завжди був у моєму житті, тож про такий вибір я не жалкую».

Чому «ГРА»? «Для мене це барометр сучасного театру, суспільства, змін. Це відкриття і пізнання, часом розчарування. Цікаво спостерігати як змінюються вектори, естетика, відкривати нові імена. «ГРА» – це унікальна можливість відчути як і чим живуть театри у різних куточках країни, які теми обирають і у який спосіб їх проговорюють, яке дихання глядацької зали саме в цьому місті. Що нас всіх об’єднує, а в чому ми інакші та своєрідні».

ЮЛІЯ РАХНО

Театрознавиця, культурна менеджерка, дослідниця. Авторка журналу «Просценіум», членкиня Центру розвитку театру «ЧАС», «Українського національного ACCITEJ центру», входила до журі міжнародного фестивалю театрів ляльок «Подільська лялька». Серед реалізованих проєктів: фестиваль аматорського театру «АКТ…», літературно-музичний фестиваль «ЛІТЕРІЯ», театральна студія «Помаранч». 

Чому театр? «Мене з дитинства приваблював театр як глядачку. Іноді хотілося долучитися до нього у якості акторки, іноді попрацювати зі світлом чи стати помічницею режисера. Та після своєї першої освіти за музично-педагогічним напрямом, я зупинилася на театрознавстві. Це всеосяжна дисципліна, в якій я знайшла свої інтереси: десь у дослідженні історичного розвитку театрального мистецтва, десь і в окремих професійних ланках.

Я щаслива у професії, адже бачити процеси у багатовимірності, працювати з людьми, бути пильним спостерігачем дії та часу, збирати інформацію зі сцени та залу — неймовірне задоволення».

Чому «ГРА»? «Бути цьогоріч експерткою фестивалю-премії «ГРА» дуже відповідально. Це надзвичайно приємна можливість, і я вдячна, що цьогоріч вона прийшла до мене. «ГРА» дає розуміння театрального канону сучасності, адже я буквально долучаюся своїм голосом до відзначення найкращих прем’єр сезону. Спостерігати за розвитком театральних тенденцій у різних регіонах України справді цікаво

«ГРА» дає можливість побачити ритми, теми, стилі життя сучасного українського театру. І так склалося, що зі зміною життєвих орієнтирів, в часи найскладніших змін, саме «ГРА» нагадує мені ким я є насправді, мотивуючи продовжувати захоплюватися українським мистецтвом».

ЛІЗА СІРЕНКО

Українська музична теоретикиня і критикиня, співзасновниця та співкерівниця медіа про класичну музику «The Claquers». Стипендіатка програми імені Фулбрайта у Gradute Center CUNY (2022-2023, Нью-Йорк, США), у 2021-2022 роках – піардиректорка Kyiv Symphony Orchestra. Працює координаторкою культурних програм Goethe-Institut в Україні. 

Чому музика? «З 7 років я навчалася музиці: спочатку лише грі на фортепіано, пізніше ще й на скрипці. При цьому у грі на інструментах мене приваблював найбільше процес розбору нових творів і розуміння виконавських задач, аніж довершення, а також уроки сольфеджіо та музичної літератури, де можна було більше дізнатися як побудована музика та як підхід до композиції змінювався з часом

Утім, усвідомити, що мене цікавить саме музична теорія, вдалося вже після випускного іспиту з музичної школи, коли вступила в Харківське музичне училище і дізналася, що це може бути фахом. Ще пізніше я зрозуміла, що мій інтерес полягає загалом в комунікації музики — не лише науково (як музична теоретикиня), але й для широкої аудиторії, тому мала досвід в SMM, піарі, а також співзаснувала медіа про класичну музику «The Claquers».

Утримувати незалежне медіа є радше збитковою справою (як фінансово, так і ресурсно), тому частину свого часу я приділяю не менш важливій роботі програмною менеджеркою в Goethe-Institut в Україні. Таким чином мені вдається втамовувати свої творчі потреби як музичній критикині і цінності як культурній менеджерці».

Чому «ГРА»? «Оскільки моїм основним фокусом як критикині залишається музичний театр, а його сучасний розвиток все більше пов’язаний з театральними та перформативними практиками (аніж з класичною музикою чи оперою), мені було цікаво доєднатися до «ГРИ» і на власному досвіді дослідити театральну сцену в різних містах України.

Не менш важливо й те, що завдяки «ГРІ» я познайомилася з прекрасними людьми та колегами по експертній раді, з якими тепер можна розділити свої ідеї, обурення і захоплення в театрі».

ГАННА ШЕРМАН

Українська журналістка і театрознавчиня, медіаменеджерка, директорка видавничого дому «Антиквар» і шеф-редакторка низки журналів, викладачка Університету театру, кіно і телебачення. Ініціаторка численних видавничих та медійних проєктів, присвячених мистецтву, збереженню культурних цінностей. Має звання «заслужена журналістка України». 

Чому театр? «Професія театрального критика, а саме так я називаю ту професію, яку для себе обрала, унікальна таким моментом… А може і не унікальна, може це стосується будь-якої професії, яка вимагає зануреності, сфокусованості, компетентності, росту… Це те, що її мало обрати один раз у житті, тим більше в юності. Треба робити цей вибір кожного дня. Обирати — чи йти на виставу, чи залишатись вдома на кухні, наприклад. Тож насправді я обрала і обираю досі, обираю щодня цю професію — театрального критика.

Моя професія дозволяє переживати емоції, які здатні підняти і власне життя, і розуміння життя над побутом, над якимись скороминущими потребами та проблемами. Тобто це високо інтелектуальний фах, це аналітичний фах і це духовний фах. Тому я і обираю його досі…».

Чому «ГРА»? «…І тому для мене важливо бути експерткою в премії «ГРА». Бо, власне, це теж можливість вибирати свою професію, залишатися театральною критикинею. Можливість дивитися вистави, знайомитися з театральним контекстом, театральним процесом в країні. Знати театри на місцях, знати акторів в обличчя, знати що, де, в якому театрі відбувається. Бачити все це, спілкуватися, взаємодіяти… Це і є, знову ж таки — підтвердження вибору професії сьогодні».