З березня минулого року Катерина з маленьким сином живе за кордоном, як і багато українських мам, яким довелося втікати від війни. Однак, як справжня бізнес-леді, продовжує віддалено керувати трьома своїми косметологічними клініками Dr.Zapolska Clinic у Києві.

«Загалом мій шлях у професії почався у 1998 році, коли я вступила до Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця й захопилася хірургією, – розповідає Катерина. – Також мене цікавила й наукова діяльність – я була автором наукових публікацій, доповідачем на конференціях. Маю 5 патентів на винахід і з 2014 року є кандидатом медичних наук за спеціальністю «трансплантологія» – моя дисертація була присвячена вивченню механізмів регенерації під час пересадки власної жирової тканини». І все ж таки добре, що вона врешті-решт обрала косметологію – добре для нас, українських жінок, яких вона прагне зробити кращими, красивішими. Саме такою є її місія – зберігати й помножувати жіночу красу. Цього Катерина досягає за допомогою власної авторської техніки FULLFACE, в якій працює багато років. «Для мене це філософія, спосіб життя та роботи, – говорить вона. – Дякую всім, хто побував у моїх руках і хто ще побуває. Я дуже ціную вашу довіру».

Чесно кажучи, дуже хочеться побувати в цих руках. А поки що – розпитати про все-все докладно

Катерино, розкажіть, як ви стали косметологом? Мріяли про це з дитинства чи це сталося випадково? Що підштовхнуло до вибору професії?

Я б сказала: не косметологом, а лікарем естетичної медицини. Тут є різниця, адже косметолог – це трохи поверхово.

Мені хотілося, щоб у своїй професії я могла поєднувати свої медичні навички, професійні скіли, а також, щоб був творчий компонент, а саме робота з жінками, можливість своїми діями змінити їхнє життя на краще – додати впевненості, задоволення собою. Мені це дуже імпонує. Також мене мотивує і, власне, спілкування з жінками. І це вибір, так. Хоча я й не мріяла про це з дитинства, не знала, що є така опція. Але я мріяла про медицину. І спочатку працювала хірургом. Я вибрала професію, яка була б універсальною, давала б великий набір умінь. Плюс мені важливо було робити щось руками. Мануальні навички були для мене дуже важливими, і з першого курсу я займалася асистенціями, хотіла розвиватися в цьому напрямку.

Після інтернатури я прийшла на роботу до державної поліклініки і вже за місяць стала завідувачкою відділення. Але все ж таки естетика й краса вабили мене більше. Я хотіла розвивати власний бізнес. Треба було обирати. І я обрала косметологію. А оскільки я прийшла в неї з пристойним багажем загальномедичних знань та внутрішнім розумінням естетики, пацієнти це одразу відчули.

Що вважаєте основним у вашій справі?

Основне – любити людей і намагатися дати їм найкраще. Вкладати всю душу в свою роботу щодня. І щоб у колективі всі люди були з такими ж поглядами. Ще важливо бачити та вміти підкреслити красу й індивідуальність кожної жінки. Ін’єкційні процедури у мене для багатьох стали знаковими, мені часто розповідали, як після цього життя круто повернуло на краще: хтось зустрів кохання, хтось поміняв роботу. Все просто: коли відображення у дзеркалі подобається, і внутрішній стан змінюється, жінка набуває стрижня, а життя – нової високої якості.

Тішуся, коли задоволені клієнти обслуговуються у нас роками, приводять дітей та онуків

Розкажіть про етапи становлення клініки, власного бізнесу. З чого все починалось?

Це одразу була ідея про власну клініку. У мене було багато клієнтів, що хотіли ставати красивішими саме у мене. І я почала набирати людей, які б мені в цьому допомагали, адже неможливо все робити власноруч. Я передавала свої вміння, навички, зокрема, у простих процедурах, щоб зосередитись на складному й головному. Тобто був попит, була ідея й були люди.

Я починала у 2007 році з одного кабінету в поліклініці «Русанівка», кілька місяців поєднувала косметологічний прийом та роботу хірургом. Потім все-таки зосередилась на естетичній медицині, яка мене дуже приваблювала. За місяць у нас було вже було два кабінети, за два місяці – три. Першими моїми співробітниками були Ольга Узденова й Ганна Скребцова (ми б і досі працювали разом, якби війна не розкидала нас по різних країнах).

За два роки три кабінети перетворилися на ціле крило поліклініки – це був 2011 рік. До нас прийшли нові співробітники, список послуг значно розширився. У 2013 році відкрилася філія Dr.Zapolska Clinic на Круглоуніверситетській, 2/1, у 2019-му – філія під назвою Лазербар на Драгоманова, 2а. Це було повільне, але впевнене зростання.

Які труднощі спіткали, що надихало?

Особливих труднощів не було, був тривалий період росту, оскільки бізнес будувався за власний кошт: скільки заробили, стільки й вклали. Спершу я брала кредити на лазерне обладнання та ремонт. І рухалася за попитом людей. Коли у 2008-му всі запитували «чи є у вас лазерна епіляція?», я одразу ж придбала лазер, і він став дуже популярним. Ще б пак: я купила найкращий у світі лазер на той момент, та й зараз він є найкращим. Інші надбання згодом також йшли за попитом клієнтів – так ми склали когорту найбільш ефективних та затребуваних процедур.

Надихало те, що клієнти йшли від нас задоволені й поверталися знову. Лікарі працювали (і працюють) із захопленням – у нас немає випадкових людей, усі люблять свою справу та знають її. Загалом для мене завжди найскладнішим був набір персоналу, і я вважаю, що мені щастило з людьми.

Для мене бізнес – це насамперед люди, а не гроші. Водночас він одразу виправдав і фінансові сподівання. Й дуже органічно зростав

Як на ваш бізнес вплинула війна і все, з нею пов’язане? Адже для багатьох це виявилось фатальним. Що допомагає триматися на плаву?

Нагадаю, що ще під час Першої світової війни краса стала патріотичним обов’язком. У газетах друкували заклики «Beauty on Duty Has a Duty to Beauty» («Краса за обов’язком служби має обов’язок перед красою»), що спонукали доглядати за собою. І зараз нічого не змінилося – під час війни жінки хочуть бути гарними, жити тут і тепер. У нас навіть збільшилися деякі обсяги процедур, бо жінки вже не відкладають все на потім, роблять те, що давно хотіли. Коли, як не зараз?

Так, персонал частково роз’їхався, та не всі. Хтось поїхав і вже повернувся. Я теж мрію повернутися, поки що ж працюю з клініками дистанційно. І навіть мала дитина (моєму синові 2,1 роки) цьому не завадить. Загалом поява дитини вплинула на бізнес дуже позитивно: я стала ще краще відчувати людей, всі мої відчуття загострилися. І робота стала подобатися мені ще більше. Я ж працюю як творча людина – як скульптор з живою матерією: так само створюю ці обличчя, ліплю їх. І зараз ще більш натхненно, бо стала глибше відчувати красу. До мене мене прилітають жінки з різних країн Європи.

Я отримала дозвіл на медичну практику у Відні і зараз веду прийом в клініці Med and Skin

Ви незвичайний косметолог, адже маєте власне ноу-хау – техніку FULLFACE. Розкажіть, в чому полягає її сутність? Який ефект?

FULLFACE  – це корекція об’ємів обличчя шляхом мікроін’єкцій. За допомогою філерів я, як скульптор, моделюю різні частини обличчя, і, що важливо, працюю з усім обличчям – чолом, спинкою носа, губами, вилицями, щелепою, підборіддям, щоками.

Ця техніка дозволяє використовувати різний об’єм філерів різної щільності, від 1 до 5 мл за раз. Потім можна ще, якщо є така потреба, можна робити нашарування. Скільки часу піде на таке перетворення? Це індивідуально, й залежить не тільки від об’єму філера. Адже він ще й у всіх по-різному зберігається в тканинах. Але це точно довше, ніж заявлено у виробника: рік як мінімум, у деяких – і до 5 років. Якщо філер розсмоктався, потрібна корекція, але не завжди. Загалом після FULLFACE обличчя завжди виглядатиме більш молодим, адже ми робимо каркас. Тож це можна розглядати і як банківський внесок, депозит.  

Як у вас виникла ця ідея? На кому спершу її випробували? Собі робите теж?

Ідея виникла дуже природно, практичним, емпіричним шляхом. Я інтуїтивно до цього дійшла. Причому розробляти цю техніку почала майже одразу, як відкрила свою клініку, адаптувала все, що використовувала, під свої погляди.

Моєю першою клієнткою була моя мама. Зараз мамі 69, але виглядає вона вау.

Собі, звичайно, теж роблю, так і зберігаю свою красу. Роблю з 28 років, але останні 8 років у цьому практично немає потреби, бо й так все тримається

FULLFACE – це ж не просто ін’єкційна техніка, а ціла філософія, новий підхід до роботи з обличчям. Розкажіть про це докладніше.

Основа філософії FULLFACE – це комплексна індивідуальна контурна пластика обличчя. І це я транслюю світу – через природність, здоров’я, красу. Це цілісний творчий підхід.

Я починала проводити ін’єкції у 2005 році, й тоді стандартною загальноприйнятою моделлю контурної пластики була корекція губ/носогубних складок та заповнення зморшок. Для мене такий підхід був однобоким, адже коригував зміни лише на рівні шкіри. Але ж старіє не лише шкіра, а й тканини, що під нею (жир, м’язи, зв’язки, кістки), тож працювати треба на усіх цих рівнях. З роками загальновизнані рамки застосування філерів розширювалися, глибше вивчалася взаємодія філерів та тканин. Я рада, що була одним із піонерів комплексного підходу до омолодження та іміджевої корекції обличчя й ніколи не проводила шаблонних процедур. Для мене обличчя людини – завжди об’єкт мистецтва. Можливо, тому мені вдається саме створювати красу, а не просто робити уколи. Я просто закохана в обличчя людей. І працюю, як художник: візуально оцінюю, що треба зробити, прошу фотографії з дитинства, юності.

В результаті клієнти отримують абсолютно природне обличчя – своє, те, яке було раніше

Ви передаєте свої знання колегам? Адже ви зараз у Відні, а багатьом, напевно, хотілося б спробувати FULLFACE і в Києві.

Так, мої колеги в клініці також працюють у цій техніці, бо я навчила їх цьому. Скільки часу треба на це косметологу з досвідом? Це залежить від того, які художні здібності у людини – тут важить не лише професіоналізм, а й творчий підхід.

Які ваші власні секрети краси? Що дозволяє вам залишатися у формі, попри стреси й силу гравітації?

По-перше, ті процедури, які я роблю, по-друге, мій філософський погляд на життя. А ще  любов. І гарна генетика 🙂

Про що мрієте і що зробите найперше після нашої перемоги?

Важко сказати. Ще не думала. Найперше – приїду додому, в Київ. Загалом мрій багато. Та спершу треба дочекатися перемоги.