Білозерські шахтарки: як жінки працюють під землею, замінюючи чоловіків
Вони стають машиністками підземних установок, електрослюсарками, гірничими майстринями
Вони стають машиністками підземних установок, електрослюсарками, гірничими майстринями
На Білозерській шахті в Покровському районі Донецької області наразі працює понад 200 жінок, з них 46 мають підземні професії. Кількість шахтарок на вугільному підприємстві зростає через мобілізацію чоловіків та евакуацію населення у безпечніші регіони. Найбільше зараз бракує підземних гірників, а також електрослюсарів машиністів підземних установок та електровозів. Потребу в останніх трьох якраз і допомагають закрити жінки. Про це докладно розповідає “Суспільне Донбас”.
Такою наразі є спеціальність Ганни Джежелової, яка 17 років працювала медсестрою в лікарні в шахтарському містечку. Коли персонал відправили у простій, вона пішла шукати нову роботу: «Після того, як рік просиділа вдома без роботи, пішла на шахту, думала, можливо, щось знайдеться підходяще. Запропонували роботу під землею – відмовилася». Натомість там попросили ще подумати над пропозицією, оскільки саме тоді набирали першу групу жінок на навчання на шахтарські професії.
«Мені зателефонували за тиждень і запропонували роботу з компʼютером, але я відмовилася, а ще за тиждень покликали на вугільне підприємство, – згадує жінка. –Я навіть не знала, що спускатимусь у шахту. Для мене це був шок. Ще 16 років тому, після першого декрету, мене сюди кликали бути «підземною» медсестрою, та я не пішла – боялася».
Наразі вона вже понад 1,5 роки працює машиністкою підземних установок: «Спустилася, подивилася – тут я нічого не втрачаю, бо вже без роботи, то чого б не спробувати. Відтоді я чи не щодня спускаюся у шахту, де перебуваю до 8 годин. Працюю позмінно. До цього тут були тільки чоловіки. Я одна з перших жінок, хто на цій дільниці спустилася в шахту».
Крім Ганни, на дільниці працює ще три жінки. Попередньо нові працівниці проходили теоретичне та практичне навчання й складали іспити.
Загалом на шахті Білозерська працює 249 жінок, і з них 46 мають підземні професії. «Це близько 5% від загальної кількості співробітників, що залучені на підземних роботах, – говорить директор ДТЕК шахти Білозерська Віталій Вільховий. – Під землею жінки почали працювати з початком повномасштабного вторгнення, коли чоловіки стали на захист країни. Ми цінуємо сміливість та відвагу наших шахтарок, пишаємось кожною. У багатьох з них чоловіки нині захищають Україну, а вони тримають енергетику країни».
На підприємстві під потреби жінок створили умови: облаштували окремі душові, закупили спецодяг та взуття відповідних розмірів. «Сказати, що ця тенденція суттєво змінює виробничі процеси, буде невірно, бо й до війни на нашому підприємстві як в офісі, так і на виробництві працювало чимало жінок, – зазначає директор шахти. – Є нюанси щодо традиційно чоловічої робочої атмосфери під землею, де присутній свій суто шахтарський сленг, гумор. І спершу чоловікам було трохи незвично. Але жінки принесли в це суто чоловіче середовище те, що спонукає їх проявляти свої найкращі якості».
Маркшейдерки, геологині, підземні медсестри – такі професії серед жінок переважали на шахті до повномасштабної війни. Зараз цей перелік суттєво розширився – це й машиністки підземних установок, електрослюсарки, підземні гірничі майстрині, машиністки підземного електровоза.
«У нас є керівниця департаменту і жінка-механік, маркшейдери, заступниці начальника, фахівчині з фінансів, провідні інженерки з гірничих робіт, майстрині на поверхневих і підземних дільницях, лампівниці, електрозварниці, телефоністки. Наші жінки контролюють процес навантаження вугілля у вагони, керують механізмами та шахтним транспортом як на поверхні, так і під землею, – розповідає Віталій Вільховий для “Суспільне Донбас”. – Жінки працюють уважно, відповідально, і їхня робота найперше пов’язана з керуванням машинами та механізмами, контролем роботи обладнання та людей. Фізична праця під землею у складних умовах залишається прерогативою чоловіків».
Перед навчанням на підземну професію, для всіх жінок-претенденток організовують екскурсію в шахту – це допомагає їм визначитись, чи зможуть вони працювати під землею. «Потім жінки у навчальному пункті шахти коштом підприємства опановують теоретичний матеріал за обраною професією, правила з охорони праці, план дій у разі надзвичайної ситуації, а також проходять навчання в службі з охорони праці, ознайомлюються з інструктажами на дільницях. Потім проходять практику у супроводі наставників – досвідчених робітників», – говорить директор шахти.
Читайте також: Доріс Флейшман: перша жінка, яка не взяла прізвище чоловіка після заміжжя
«Для безпечного і ефективного виконання кожного процесу у шахті потрібна чітко визначена кількість працівників певної кваліфікації. На жаль, висококласними механіками чи машиністами гірничих виїмкових машин швидко не станеш, людям потрібно набути певний досвід та пройти навчання. Але ми знаходимо різні шляхи, щоб поповнити брак кадрів, навчаємо людей на виробництві. Наприклад, у нас за часів війни вперше почали працювати люди з Краматорська, які раніше нічого про шахту не знали», – розповідає Віталій Вільховий.
На кадрову ситуацію впливає й евакуація. Хтось їде з Донеччини від війни, хтось – навпаки, приїжджає з населених пунктів, що ближче до лінії фронту. «Більшість з таких людей шукає роботу саме у нас на шахті, – додає директор. – І за потреби ми їх навчаємо, допомагаємо з житлом та компенсуємо витрати на його оренду».