Вивчаємо своє: витинанка – традиційний “замінник” серветок і фіранок

Це зараз витинанка – майже забутий вид українського народного декоративного мистецтва. А колись, у ХVІІ-ХVІІІ століттях, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем шматки тканини чи паперу були чи не основним декором стін, печі, меблів – оселі в цілому. Наш партнер – інформаційно-розважальна платформа UA Modna зібрала про витинанку пізнавальні факти.

1. В Україні спершу витинали на шкірі й тканині

Відомий всім кептар і донині, крім рясної вишивки, щедро обшивається різними вирізаними зі шкіри деталями. На Полтавщині до середини ХХ століття верхній жіночий одяг-юпка декорувався аплікаціями з оксамиту або іншої тканини. Часто це були зображення дерева життя, симетричних стилізованих галузок, декоративних елементів.

2. Перші паперові витинанки з’явилися в Україні у ХVІІ-ХVІІІ століттях

Це були підкладки для печаток, так звані “кустодії”. Коли в середині ХІХ століття папір стає досить дешевим, прикраса-витинанка надовго входить у побут міщан та селян. Її можна було бачити у хатах на вікнах, стінах, сволоках, на печі. Іноді вона замінювала собою настінні малюнки. Витинанка стала популярною прикрасою українського житла.

3. Традиційна витинанка містить сюжет

За нею можна було прочитати, що відбувається в селі, хто народився, де весілля, які були свята. Нескладні для опанування прийоми витинання й недорогий матеріал дали чудові зразки прорізного паперового декору, в якому втілені вічні символи природи, колективний досвід пізнання світу, багатство фантазії.

4. Значна частина геометричних знаків пов’язана з солярною символікою

«Дерево життя», «птахи», «коні», узагальнені жіночі постаті — успадковані з язичницької міфології слов’ян. Народ здавна вірив у їхню здатність відвертати лихо, приносити добро.

5. При всій подібності, витинанки різних місцевостей мають самобутні риси

Вони притаманні певному регіону. Так, витинанки західних областей розмиті та дрібно орнаментовані, як і писанки та рушники. Подільські витинанки продовжують традиції народних килимів, гончарних розписів, вишивок. Витинанки Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом.

6. На свята українці виготовляли особливі витинанки

У вигляді сніжинок-зірочок, хреста, у вигляді барвінку чи постатей ангелів. Витинанка-хрест була оберегом, її чіпляли на сволок, де висіла дитяча колиска.

Особливо поширеним в українській хаті було оздоблення божників та мисників. У вигляді серветок з ажурно вирізаними краями вони прикрашали полиці буфетів та тумбочок, служили замість фіранок на вікнах навіть у містах у важкі для держави часи, особливо після війни.

7. За способом виконання розрізняють накладні й складені витинанки

Найпоширеніший зразок накладної витинанки – “сонечко”: на розеткову одинарну накладали центрично близькі за формою, але щораз менші барвисті кружальця, зірочки.

Складені витинанки – твори значних розмірів, орнаменти й зображення яких гармонійно поєднані з окремих елементів в єдине ціле. На Прикарпатті й Поділлі в другій половині ХІХ сторіччя з маленьких витинанок укладали на стінах стрічки. Так само на Подніпров’ї (с. Петриківка) майстри спочатку витинали “гілочки”, “квіти”, “листочки”, “пташки”, “фігурки”, а тоді розташовували їх на площині стіни або картону у вигляді мальовничих “букетів”, “вазонів”, “килимків”. Аналогічно працювали польські майстри ловіцького осередку, створюючи барвисті “виклиянки”.

8. Витинання з паперу ножицями – найпоширеніша техніка

Вона давала змогу майстрам досягти плавності ліній, вишуканості контурів і силуету, великої ажурності. Кінчиками ножиць вони витинали по краях “зубчики”, “торочки”, “вужики”, а широким розворотом боків робили розмашисті нарізи, вправно повертаючи і покручуючи в руках відповідно складний аркуш паперу.

До речі, заняття витинанкою, як і вишиванням, заспокоює нерви, тренує моторику рук, вчить образно мислити – своєрідна арт-терапія. Можна навіть зробити авторські листівки до якихось свят, цей різновид витинанки зараз дуже модний 🙂