В Києві відбулася довгоочікувана премʼєра драми «Батько»
Режисерський дебют Олександра Кобзаря отримав шквальні оплески від столичної публіки
Режисерський дебют Олександра Кобзаря отримав шквальні оплески від столичної публіки
З 27 липня в широкому національному прокаті стартує українська драма «Батько» виробництва Kobzar Production. Стрічка оповідає про стосунки батьків і синів та причинно-наслідкові зв’язки між цілими поколіннями. Ділимося відгуками глядачів, яким пощастило вперше побачити стрічку на премʼєрному показі в Києві, та радимо запланувати похід у кінотеатр. Кінотеатральну дистрибуцію стрічки здійснює FILM.UA Distribution.
Премʼєра стрічки відбулася в кінотеатрі «Оскар» (ТРЦ Gulliver). Подія відбулася у дружній атмосфері: гості радо позували біля фотозони, а для вітального слова режисера в холі кінотеатру здійняли шквальні оплески.
На прем’єрі зібралася творча команда фільму: режисер, співпродюсер та виконавець головної ролі Олександр Кобзар, автор сценарію Симор Гласенко, оператор-постановник Олександр Земляний, художник-постановник Олександр Тетерін, звукорежисер Олег Кульчитський, звукорежисер та автор OST до фільму Юрій Звонар, режисер монтажу Олександр Запорожченко, художниця з костюмів Ганна Гресь, художник з гриму Віталій Скопелідіс, актори Богдан Бенюк, Ксенія Баша, Сергій Сміян, Андрій Мостренко, Прохор Кобзар, Надія Ященко, Анастасія Євтушенко. Привітати команду стрічки завітали друзі, партнери, представники кіноіндустрії, медіа та шоу-бізнесу.
«Ми розпочали роботу над фільмом у 2019 році, разом із Симором Гласенко за 9 місяців написали сценарій. В період з 2020 по 2021 рік тривали зйомки, з перервою на ковід. Ми зняли кіно за 19 змін та додатково було 2 операторських – кіношники знають, наскільки це короткий термін. Стрічку було повністю відзнято за приватні кошти. Власні заощадження я витратив на розробку сценарію, а з фінансуванням зйомок та наданням реквізиту допомагали друзі та інвестори. Я мріяв зняти кіно. І якщо чогось дуже сильно захотіти, то перепон просто не існує. Я вдячний людям, які повірили мені та повірили в мене. Хочеться додати репліку героя з відомого фільму «Пролітаючи над гніздом зозулі»: я принаймні спробував, – поділився Олександр Кобзар.
Стосунки з батьком та роль батька у родині – це досить непопулярна тема для української культури загалом та кінематографа зокрема. Фільм «Батько» розглядає її в розрізі чоловічої лінії – батько-син та дід-батько-онук, а також у відносинах з Отцем і батьком – Богом.
«Режисерський дебют прекрасного актора Олександра Кобзаря. Чергове – не лише після «Памфіра» і «Снайпера» – міцне, густе чоловіче кіно. Драма не кримінальна, але з кримінальним фундаментом, сюжет вчергове є відлунням 1990-тих, погано проговорених, тому й мали до 2014-го російські контексти початку нашої Незалежності. Хоча двогодинна драма – час пролетить непомітно – насправді про залежність. Залежність дитини від батька і навпаки, батька від дитини. На що готовий батько заради дитини – і як дитина (не конче син, хоча тут – таки син), врятована батьком, який згрішив із великої любові, через роки спокутує батькову провину. А провина батька – в тому, що любив свого сина. Яким би він, той син, не був замолоду. І що б не чинив батькові на зло. Аби ствердитися в його очах. Трохи складна конструкція – але мотиваційна, не сюжетна. Я, батько, люблю свого сина. Хто має можливість – ідіть у кіно. І ще: камера Олександра Земляного показує Бердянськ ще до тимчасової окупації», – Андрій Кокотюха.
«Фільм «Батько» Олександра Кобзаря просто-таки терапія… Особливо для тих, кому треба пропрацювати стосунки з батьками. Та й взагалі, там є що подивитись (красиве, естетичне кіно) і над чим подумати…» – Ілона Довгань.
У холі кінотеатру творці презентували мінівиставку, у якій наочно відтворили візуальні паралелі з картинами відомого художника Ендрю Вайєта, відтак гості заходу мали змогу передивитися унікальні розкадровки, створені художником-постановником Олександром Тетеріним.
На глядачів також чекали дизайнерські листівки, які спеціально до премʼєри в Києві створив ілюстратор Олександр Шатохін, аби після перегляду у кожного лишився не лише сувенір на згадку про подію, а й місце для написання важливого листа своїм батькам.