Як з’сувалося, портрет Єлизавети Скоропадської, який вважався зниклим під час Другої світової війни, увесь цей час зберігався у мешканців невеличкого містечка Оберстдорф в баварських Альпах. Картина авторства художниці Ольга Мордвіної, написана у 1922 році, понад 40 років прикрашала будинок німецької родини Шталль, хоча й ніхто не знав, кому вона належить.

Катарина Шалль, донька фермера, розповіла, як портрет потрапив до їхнього дому. Її батько з юності колекціонував марки, й коли побачив оголошення про ліквідацію якогось домогосподарства у місцевій газеті, вирушив туди на пошуки рідкісних екземплярів до своєї колекції. Натомість побачив там картину, яка вразила його красою кольорів. Господар віддав її безкоштовно: все ж краще, ніж викидати на смітник. Картина прикрасила кімнату батька Катарини, і там вона, вже доросла, її й помітила.

Вона зовсім нічого не знала про жінку, яка на ній зображена, тож вирішила розпочати власне дослідження.

Завдяки функції пошуку зображень Google вона знайшла музей у Києві та дізналася багато інформації про Єлизавету Скоропадську

Родина Шалль в німецькому Оберстдорфі з портретом Єлизавети Скоропадської

А потім сама звернулася до музею. Ця історія трапилася ще в 2021 році, однак стала відомою аж тепер.

«Ми всі думали, що портрет втрачений багато років тому. Адже навіть Олена Отт-Скоропадська, молодша сестра Єлизавети Павлівни, не знала нічого про нього. Його не було в родинній колекції гетьманських портретів, створених тією ж художницею, які передали до Музею гетьманства. Та яким же здивуванням і радістю для нас став електронний лист з питанням, хто ж зображений на цьому портреті, бо він висить в оберсдорфській вітальні пані Катарини Шалль», – розповіли у Музеї гетьманства.

Картина належить пензлю художниці Ольги Мордвінової, яка товаришувала з родиною Скоропадських і писала на замовлення їхні портрети. Наймолодша гетьманська донька, Олена, передала цю серію портретів до Музею гетьманства. Не вистачало лише одного – Єлизавети. Він був відомий серед української діаспори, в еміграції з нього виготовляли поштівки: гетьманівна в українському вбранні асоціювалась на чужині з образом України.

Тепер він є! Хоча поки що невідомо, чи має німецька родина намір повернути портрет в Україну. Хотілося б цього. Єлизавета Скоропадська була неймовірною…

ЄЛИЗАВЕТА СКОРОПАДСЬКА
Єлизавета Скоропадська

Єлизавета народилася через рік після Марії, у 1899 році, теж у Санкт-Петербурзі. Як писав про неї освітній проєкт про українську діаспору Diaspora.ua, обдарована талантом до пластичних мистецтв, Лілі (так її називали рідні) студіювала їх в російській імперії та в еміграції.

Вона жила з батьками у швейцарській Лозанні з 1919 по 1921 рік, Ванзее і Берліні з 1921-1945 рік та в баварському Оберстдорфі з 1945 року до самої смерті у 1976-му.

У 1920-1930-х роках Єлизавета написала ряд портретів та композицій у Німеччині, Голландії, Фінляндії, зокрема, створила портрети свого батька Павла Скоропадського та сестри Марії. Уже перші її роботи були схвально сприйняті у колі фахівців, її вважали надзвичайно перспективною мисткинею.

Та обставини й національний обов’язок не дозволяли гетьманівні присвятити себе лише мистецтву. На часі була громадсько-політична робота, до якої вона активно залучилася з 1930-х років, виконуючи функції секретаря свого батька – очільника гетьманського руху. Прикметно, що Єлизавета була надзвичайно відданою справі та національно спрямованою. За спогадами її молодшої сестри Олени, «вона завжди, ще малою, цілком свідомо почувала себе українкою», і для неї «все, що не було українським, з самого початку вважалося малоцінним».

Повну історію Єлизавети та ще двох її сестер читайте за посиланням: Останні з роду Скоропадських: три доньки гетьмана України, які продовжили справу батька.