Яка ви мама: визначте свій типаж

Материнська роль – одна з головних у житті жінки. От тільки граємо ми її по-різному. Пропонуємо основні типи сучасних мам, визначені психологами. Уважно придивіться і, впізнавши себе в якомусь з «портретів», не засмучуйтесь. Загалом, гармонізуватися в материнстві ніколи не пізно.

МАМА-КВОЧКА

Така мама дуже турботлива й затишна. Вдома у неї порядок і аромат пирогів, дитинка – як з картинки. От тільки… нічого не вміє робити: навіть помити ручки або вдягти шкарпетки. А навіщо? Мама все зробить за неї – дитина ще маленька, та й навряд чи  колись виросте настільки, щоб не потребувати маминої опіки. Цікаво, що в садку чи в школі дитя цілком може впоратися з усім самотужки, та, ледь переступивши поріг рідної домівки, забуває про все те й перетворюється на невмія. Бо це ж так зручно.

Гіперопікаюча мама готова цілком присвятити себе сімʼї, легко пожертвувавши карʼєрою та іншими «нісенітницями». Тому що це для неї головне. «Висидівши курчат», вона занурюється у приємні турботи – нагодувати, вигуляти, вберегти від застуди, захистити. Шкода, що діти зазвичай сприймають мамині старання як належне, а вона завжди вважає їх маленькими й продовжує опікуватися їхніми проблемами. В результаті дитина зростає несамостійною і залежною: мама-квочка поглинає її внутрішній світ, не дозволяючи виявити свою індивідуальність. Такі стосунки психологи називають симбіозом (злиттям), і вони шкідливі для усіх: і для дитини, яку оберігають від життя в цілому, і для мами, яка добровільно відмовилася від себе заради малюка.

Що робити? Відпустити «малюка» (особливо, як йому за 30 або й за 40). Поступово, в міру дорослішання сина чи доньки, знімайте з себе відповідальність за їхні особисті справи, передаючи повноваження. На ранньому етапі розвитку важливо зняти дрібну опіку: нехай дитина сама вдягається, їсть, застеляє ліжко, складає іграшки…приймає рішення! Наприклад: піти гуляти до парку чи поскладати пазли? Передаючи дитині один обовʼязок за іншим, ви дбаєте про її майбутнє, адже всі ці вміння та навички – запорука впевненості в собі.

ДІЛОВА МАМА

Цю маму нечасто побачиш разом з дитиною – зазвичай вона увесь час з нянею чи бабусею. Причини такої поведінки – необхідність багато працювати, честолюбні карʼєрні плани, несформованість материнської домінанти або ж просто егоїзм. Сьогодні ділових мам чимало, ми звикли до цього явища і бачимо в ньому плюси: якщо кожен займається справою, яка чудово вдається (мама будує карʼєру, а професійна няня виховує малюка), що в цьому поганого?

В майбутньому дитина, можливо, дійсно зрозуміє маму, а та допоможе їй влаштуватися в житті, маючи  власний позитивний приклад, звʼязки та фінанси. Але ж… мама потрібна сьогодні! Щоб радіти першим успіхам малюка й витирати його перші сльози. Без такої саме материнської підтримки дитині складно.

Що робити? Поставитися до поповнення в сімʼї з усією відповідальністю і приділити малечі повноцінний період уваги – в ідеалі, перші роки життя, коли формуються основи базової довіри дитини до світу. Якщо ж обставини склалися інакше, не докоряйте собі. Але й не пускайте все на самоплив. Замість того, щоб балувати маля подарунками, дайте йому максимум свого часу – вечорами, у вихідні, у відпустці. Важливою є не лише його кількість, а і якість – спілкування має бути включеним, активним, довірчим.

МАМА-ПОДРУЖКА

Такі мами – типове явище сучасності, бо навряд чи наші мами мали таких мам. І дітям таких мам зазвичай заздрять. Ще б пак, мама-свято, з якою так легко: ніколи не лає, все розуміє. Можна обговорити будь-що й отримати «дружню» пораду. Виховання таких мам – насамперед, розваги. А як з іншими материнськими функціями? Їх «подружка» прагне перекласти на помічників – тата, бабусю, няню, вчительку… І замість авторитетної думки пропонує сину чи доньці дружню пораду, лояльну й максимально підлаштовану під дитину. Але ж часом потрібно інше – досвід, мудрість, наставництво.

Що робити? Подорослішати. Бути мамою-святом, звісно, приємно, але дитині потрібна ваша допомога не лише в свята, а й у будні. Якщо ж витоки такої поведінки цілком усвідомлені й криються в бажанні зіграти контрсценарій і стати не такою, як ваша власна мати (владна, авторитарна), просто підкоригуйте портрет «подружки». Великий плюс у цій ситуації – те, що дитина не боїться казати вам правду. Тож дізнатися, чого саме їй бракує, неважко.

МАМА-КОНТРОЛЕР

«Спробуй тільки не доїсти кашу!», «Щоб о восьмій був вдома!» або «Треба робити так! Чому? Бо я так сказала!» – ось типові фрази такої мами. А головні виховні принципи: краще перелаяти, ніж недолаяти і профілактика – понад усе.

Психологи виділяють два типи авторитарних мам: керівниця, яка переносить методи робочого управління на стосунки з дитиною, і марнославна мама, що компенсує власні невдачі максимальними успіхами малюка: вся надія на нього, він має бути най-най!

Головною виховною засадою є контроль – треба знати про дитину все й завжди: про вчинки, думки, друзів, плани… Адже лише в цьому випадку можна вплинути, підказати, запобігти, не допустити. Дитина страждає – тотальне відслідковування пригнічує її активність і творчість, а завищені вимоги й відсутність права на помилку формують низьку самооцінку. Крім того, маля рано вчиться брехати, щоб уникнути материнського гніву, а вирвавшись з-під опіки, цілком може пуститися берега.

Що робити? Виявивши у собі риси «слідчого», треба мати мужність зізнатися у цьому. Не бійтеся втратити авторитет дитини, поставши перед нею людяною і не правою. Значно більше ризиків містить спокуса залишити все, як є: дитина може надбати агресивність і неврологічні розлади, стати вразливою перед авторитарною позицією будь-кого, тобто піддатися поганому впливу. Або, врешті-решт, навчитися копіювати вашу поведінку. Памʼятайте, що головне благо для дитини – не стати кращим, а бути собою, жити своє життя.

ТРИВОЖНА МАМА

Така мама в усьому бачить потенційну небезпеку: «На гойдалку не лізь, раптом впадеш?», «Ні, в гості не підемо – там стільки народу, а мікробів!..». Вона старається щосили, оберігаючи маля від всіляких ризиків, а воно все одно росте слабеньким, не вилазить із хвороб. І виглядає сумним.

Тривожні мами формуються із надто відповідальних жінок, схильних до самопожертви й перфекціонізму. Вони намагаються заздалегідь підстелити соломки – чітко слідує графіку годування, відвідує лікарів, радиться з психологами. Приводів для тривог, однак, не меншає, адже вони всередині, скоріш, вигадані, аніж реальні. І все це мама «виливає» на дитину, а вона, будучи психологічним барометром маминого самопочуття, також стає тривожною. На жаль, це впливає на здоровʼя, бо є підґрунтям для багатьох хвороб: неврозу, заїкання, енурезу тощо.

Що робити? Почніть із себе – пропрацюйте свої страхи, бажано разом з психологом, поменше хвилюйтеся чи, принаймні, намагайтеся не демонструвати це малюкові. Але й у бездушного робота перетворюватися не варто. Материнська тривога – нормальне явище, адже мама відчуває все нутром. Однак якщо це в міру.

Звісно, це далеко не увесь список мам – деякі фахівці виділяють також маму-несміяну, маму-сплячу красуню, маму-снігову королеву і навіть маму-бабу-ягу. А також маму-модницю, що дотримується усіх прогресивних віянь у педагогіці (девіз – ростимо супер-дитину), маму-фінансиста, що переводить батьківсько-дитячі стосунки в площину товарно-грошових (вивчив уроки – отримай премію), маму-екстремалку (діти як експериментальний проект).

А як щодо ідеальної мами? Чи вона існує, які риси має? Психологи певні: про ідеальність тут не йдеться, правильний термін – достатньо хороша мама. Вона спокійна, уважна, доброзичлива, визнає за дитиною право на власну думку, приймає її такою, якою вона є. Така мама вважає виховання справою цікавою й творчою і створює навколо себе атмосферу радості й любові. А в такій атмосфері, які відомо, легко ростуть діти. Не ідеальні, а також достатньо хороші. Цього насправді цілком достатньо.