“Гагілки”, Іван Труш, 1905 рік. Національний художній музей України

Шкода, але треба визнати: традиція поливаного понеділка з роками зникає. Мешканці міст лінуються з хати вийти, не те що влаштувати веселі ігрові поливання у дворі. В селах це роблять лише дітлахи, і ті тепер надають перевагу грати в комп’ютерні ігри, а не бігати по хатах з відрами. А колись це була така нейморвіна забава! Рух, сміх, веселощі, залицяння, таємні знаки, подарунки – наші мами й бабусі пам’ятають. Віримо, що після Перемоги, коли ми повернемося до мирного, безтурботного життя і до наших справжніх традицій, ми потроху відтворимо хоча б якусь із перелічених традицій поливаного понеділка.

У поливаний понеділок треба обливати і обливатися

Колись молодь могла обливатися упродовж трьох днів після Великодня. В поливаний понеділок хлопці обливали дівчат, у вівторок – дівчата хлопців, а в середу всі обливали один одного. Зараз за щастя, аби хтось краплинками з горнятка окропив 🙂 – заради розваги, традицій і віри в хороше. Адже поливаний понеділок вважається днем очищення, освячення водою, яка в цей день має надзвичайні цілющі властивості. Кожен, кого обіллють у цей день, очиститься від негативу і стане здоровішим, навіть від льодяної води не захворіє.

Взагалі, весняне обливання тягнеться ще язичницьких часів і проводилося перед початком польових робіт. Наші пращури вірили, що така церемонія задобрює дощі, щоб вони йшли на ріст, а не на шкоду врожаю. Навесні обливали також худобу, вулики, коней – щоб примножувалося й родило.

Вже у християнські часи з’явилися інші традиції. Наприклад, у поливаний понеділок обмивали ікони, і цією водою несподівано обливали хворих на епілепсію, щоб полегшити напади. Понеділкову воду також пропускали через клямку і обливали нею зурочену людину. Ще існувало повір’я, що облита в поливаний понеділок відьма не зможе більше нашкодити.

Облита в поливаний понеділок господиня не матиме мороки з коровою – та даватиме більше молока

Читайте також: Жіноче волосся: давні українські прикмети і традиції

Читайте також:
Сороміцька історія: як українці до гречки стрибали
Вінок творіння: цікавинки про головний аксесуар українського жіночого строю

У поливаний понеділок можна і треба волочитися

Тобто ходити в гості, навідувати родичів і буззупинно святкувати – волочитися. Звідси й слово «волоцюга» – той, хто постійно десь ходить.

У поливаний понеділок діти обов’язково йшли привітати хрещених, а ті їх частували пасками, крашанками, солодощами і щось дарували.

У поливаний понеділок дозволено загравати

Цей день у часи козацтва вважався Днем Богородиці, берегині шлюбу. Тому другий день Великодня сприймався як початок сватань і освідчень. Хлопці з повними відрами бігали по обійстях, дворах, хатах дівчат на виданні і обливали ту, що їм подобалася.

На знак прихильності і подяки дівчата дарували писанки або хустини. В багатьох регіонах була навіть “непристойна” забава: дівчина ховала яйце за пазухою, а парубок мав його відібрати. Звісно, дівчина вдавала боротьбу, але згодом “здавалася” – дозволяла дістати яйце і себе облити. Це свідчило про взаємну симпатію, серйозні наміри і навіть зобов’язувало танцювати лише в парі на вечорницях.

Залишитися в поливаний понеділок сухою вважалося ганьбою для дівчини, майте на увазі паняночки. У часи наших прапрабабусь це означало, що вона нікому не подобається. Зачитайте вголос чоловікові – хай хоч щоки вам змастить водою. А ще краще – смачно поцілує, адже в цілунках – майже вода 🙂