Маргарет Мітчелл: чоловік-тиран, язиката подруга, нелюбов до Скарлетт і ще 8 фактів з її життя

Упевнені, навіть ті з нас, хто перечитав роман «Звіяні вітром» кілька разів і цитує всі перли Скарлетт О’Хари, не знає біографії письменниці, не менш цікавої, ніж у її героїні, і гідної окремої книжки про жіночу невпевненість і набуту силу, про чоловіче насилля, подарунки долі і трагічну смерть.

Хороша дівчинка з пристойної сім’ї

Маргарет народилася 8 листопада 1900 року в Атланті у заможній родині. Батьки по лінії тата походили з Ірландії, по материнській лінії були французами. У роки Громадянської війни між Північчю та Півднем обидва діди Маргарет воювали на боці жителів Півдня. Тато Маргарет, відомий в Атланті юрист, очолював місцеву громаду і саме від нього вона чула епічні розповіді про боротьбу з янкі.

Літературою Маргарет захоплювалася зі школи, писала для шкільного театру п’єси. Закінчила коледж, мріяла поїхати до Австрії на стажування до Зигмунда Фрейда. Але в 1919 році від грипу померла її мати, і Маргарет залишилася вдома доглядати хворого батька.

Кохання, шлюб і пістолет у сумочці

Поїхати до Європи Маргарет планувала не лише заради Фрейда, а й заради коханого: у Франції служив її наречений – лейтенант Кліффорд Генрі. У 1918 році в битві на річці Мез він загинув. З того часу щороку в день його смерті Маргарет надсилала його матері квіти.

У 1922 році Маргарет влаштувалася репортеркою в газету «Атланта Джорнел», спеціалізуючись на історичних нарисах. Того ж року вона вийшла заміж за Беррі Апшоу. З цього високого красеня на прізвисько Ред згодом Маргарет писала зовнішність головного героя “Звіяних вітром”. Але в реальному житті реальний чоловік виявився жорстоким і буйним. Він вдавався до насилля і навіть міг пригрозити пістолетом, тож і Маргарет вирішила не відставати й носила в сумочці зброю для самооборони.

Вони прожили лише 2 роки – Маргарет подала на розлучення. А вже за деякий час Беррі Апшоу знайшли вбитим десь на Середньому Заході.

Нудно? Пиши книгу!

Через рік Маргарет вийшла заміж вдруге – за Джона Марша, свідка на її весіллі з першим чоловіком. Так завжди: не знаєш, де знайдеш, а де загубиш. 

Свою єдину книгу “Звіяні вітром” письменниця написала від нудьги, коли через травму щиколотки була змушена звільнитися з роботи та проводити увесь час у ліжку.

Читайте також: Олена Смирнова: як одеська прачка стала графинею

Під грифом “секретно”

Ніхто з друзів авторки не знав про те, що вона пише “Звіяні вітром”: Маргарет тримала це в таємниці. Бувало, навіть доводилося нашвидкуруч стелити поверх чернеток килим, коли несподівано до неї приходили гості. 

Задом наперед 

Мітчелл почала писати книгу з кінця – з останньої фрази: “Вона не зуміла зрозуміти жодного з двох чоловіків, яких кохала, і ось тепер втратила обох”. Легко вигадавши фінальний розділ, авторка почала працювати над рештою історії, і це, до слова, зайняло в неї цілих 10 років: з 1926 по 1936-й.

Якщо останній розділ, який вона написала спершу, дався їй без вагань, то перший розділ роману мав аж 60 (!) варіантів. Маргарет настільки серйозно підійшла до процесу, що навіть завела на усіх героїв “досьє” з детальними відомостями про них. А варіанти кожного з розділів зберігалися в окремих папках та ретельно відбиралися авторкою. 

Дякуємо “язикатій подрузі” 

Видання роману не входило в плани Мітчелл, якби не одна розмова з її подругою, під час якої Маргарет і проговорилася, що майже дописала книгу. Слова: “Ти — і раптом пишеш роман. Це ж треба!”, — зачепили авторку, тож вона, не гаючи часу, надіслала рукопис до видавництва. Коли роздратування Мітчелл минуло, вона знову написала видавцям з проханням повернути роман, аргументуючи: “Передумала!”.

Читайте також: Яблуко від яблуні: ким стали діти видатних українців

Трохи змін

Головну героїню роману, за задумом письменниці, звали Пенсі, проте на прохання видавця це ім’я було змінено Скарлетт уже в останній момент – вже перед самим друком книги.

Так само й назва не одразу була такою, як ми її знаємо: спочатку книга називалася “Завтра буде новий день”, що згодом стало останньою фразою роману. За однією з версій, до знаменитої назви книги авторку підштовхнули слова з вірша Горація в перекладі Ернста Доусона: «Я багато забув, Цинара; віднесений вітром, розчинився у натовпі аромат цих троянд…».

Маєток сімейства О’Хара вона назвала так само, як називалася давня столиця ірландських королів –Тара. Тему роману сама Маргарет визначила як «виживання».

Авторка одного твору

Клан “професіоналів від літератури”, що складався з авторитетних критиків, не визнав роман Маргарет Мітчелл, нікому не відомої на той час авторки. Єдину більш-менш схвальну оцінку дав Герберт Велс: «Боюся, що ця книга написана краще, ніж інша шанована класика».

Попри це роман став бестселером з перших днів появи на книжкових полицях, витримав понад 80 видань у США, перекладений багатьма мовами світу. У 1938 році Маргарет Мітчелл отримала за нього премію Пулітцера.

“Звіяні вітром” — єдина її книга. Незважаючи на славу й визнання, вона відмовилася писати продовження чи будь-який інший твір.

Справжня кіноепопея

1939 року роман «Знесені вітром» екранізувала кіностудія Metro Goldwyn Mayer. Продюсер Девід Селзнік заплатив рекордні для того року 50 тисяч доларів, відвоювавши право на екранізацію у братів Ворнер. Втім це не викликало у Маргарет жодного ентузіазму – навпаки, побоюючись провалу фільму, авторка роману відмовилася від будь-якої участі у створенні фільму, включаючи вибір акторів та адаптацію сценарію. В результаті сценарій переписувався кілька разів, переходячи по колу від одного сценариста, письменника, режисера до іншого, поки не потрапив до Сіднея Ховарда. Саме його сценарій екранізували.

Прем’єра фільму відбулася 14 грудня 1939 року в Атланті. Того ж року він здобув 8 премій «Оскар».

Погана хороша Скарлетт

Пошуки актриси на роль Скарлетт тривали близько двох років. Її знайшли, коли зйомки фільму вже почалися: у 1938 році на майданчику з’явилася красуня-англійка, вихованка католицьких монастирів Вів’єн Лі. І буквально «зробила» цей фільм.

Популярність Вів’єн-Скарлетт зашкалювала. За задумом Маргарет Мітчелл, справжньою героїнею роману мала стати не вона, а Мелані. Коли після виходу роману письменницю запитували про схожість з головною героїнею, вона обурювалася: «Мені смішно, що міс О’Хара стала чимось на зразок національної героїні. Думаю, це дуже погано, якщо нація здатна аплодувати та захоплюватися жінкою, яка поводилася, як Скарлетт».

А після виходу фільму з Вів’єн Лі Маргарет поступово почала змінювати коментарі: На прем’єрі вона вже дякувала за увагу «до мене та моєї бідної Скарлетт».

Трагічний фінал її історії

Маргарет Мітчелл загинула через нетверезого водія, який збив її, коли вона з чоловіком переходила дорогу, ідучи до кінотеатру.

Коли, як не сьогодні, перечитати “Звіяні вітром” за горнятком чаю, чи не так?..