КНЯЗІВНА ГЕРТРУДА


МУДРА НЕВІСТКА
ЯРОСЛАВА МУДРОГО
І ДРУЖИНА КНЯЗЯ ІЗЯСЛАВА

У цей день – 4 січня, але 1108 року в Турові у віці 83-х років померла Гертруда, дружина київського князя Ізяслава Ярославича та одна з найосвіченіших жінок середньовічної Європи і Київської Русі. Про неї розповів Андрій Плахонін спеціально для проєкту «Цей день в історії» переказуємо.

Хто така Гертруда

Вона народилася близько 1025 року від шлюбу польського короля Мешка ІІ та дочки пфальцграфа Лотарінгського Рикси, онуки германського імператора Оттона ІІ і візантійської принцеси Феофано. Це дало їй можливість отримати чудову для свого часу освіту, яку вона довершила в одному з кьольнських монастирів, де проживала у роки вигнання по смерті батька у 1034 році.

Через п’ять років старший брат Гертруди Казимир І Відновлювач повернув батьківський стіл, і видав свою сестру заміж за турівського князя Ізяслава, на той час другого за старійшинством сина київського князя Ярослава Мудрого.

Цей шлюб не лише посприяв зміцненню влади Казимира, а й на кілька десятиліть встановив добросусідські відносини між Руссю та Польщею: після смерті свого старшого брата новгородського князя Володимира Ярославича чоловік Гертруди Ізяслав став спершу старшим спадкоємцем.

По смерті батька князя Ярослава Мудрого 20 лютого 1054 року Ізяслав став великим князем київським, а Гертруда – київською князівною

Гертруда Польська
Князівна, яка рятувала князя

З років київського князювання Ізяслава свідчення про його дружину збереглися хіба що у Патерику Києво-Печерського монастиря, звідкии відомо, що Гертруда була засновницею жіночого монастиря святого Миколая, а один раз навіть врятувала Печерський монастир від гніву свого чоловіка, що було наказав його розігнати.

Напевно, Гертруда так би й лишилася, як більшість інших княгинь, маленькою приміткою на берегах історії, якби не трагічна історія вигнання її чоловіка, і їхні багаторічні поневіряння Європою.

Двічі Ізяслава Ярославича виганяли з Києва: в перший раз повсталі кияни в 1068 році, і тоді йому допоміг повернути великокнязівський стіл брат Гертруди Казимир, і другий раз у 1073 році – рідні брати Ізяслава Святослав та Всеволод Ярославичі.

Лише звернення Гертруди до папи Григорія VII змусило германського імператора і польського князя допомгти Ізяславу повернутися до Києва

Обід князя Ізяслава, Радзивілівський літопис
Кодекс Гертруди

Від років поневірянь князя Ізяслава до нас дійшов прекрасно ілюстрований Кодекс (Молитовник) Гертруди. Створений в кінці Х століття в абатстві Рейхенау на замовлення архієпископа Егберта для кафедрального собору в Трірі, цей кодекс як посаг Гертруди потрапив у Київську Русь, де був доповнений дев’ятьма десятками молитов. Автором без сумніву була сама Гертруда: багато з них дуже особисті, присвячені подружнім незлагодам або побоюванням за долю сина.

Також у Кодексі є п’ять мініатюр візантійського письма, на яких серед іншого відтворена головна святиня Києво-Печерського монастиря ікона Богородиці Печерської, двічі старший син Гертруди Ярополк та його дружина Кунігунда-Ірина, а також сама Гертруда простягнена в молитві за свого сина перед покровителем папства апостолом Петром.

На початку ХІІ століття Кодекс Гертруди вивезли до Польщі. Він увійшов у посаг онуки Гертруди Сбислави Святополківни, що вийшла заміж за польського князя Болеслава ІІІ Кривоустого.

«Христос коронує сина Гертруди Ярополка і його дружину Кунигунду Саксонську», мініатюра з «Молитовника Гертруди», XI ст.

Зараз Кодекс Гертруди зберігається в Національному Археологічному музеї італійського міста Чивидале-дель-Фріулі

Графіто княгині Олісави (Гертруди) на стіні Софії Київської
Загадка Гертруди

З Гертрудою пов’язана одна історична загадка, з приводу якої вже не одне десятиліття сперечаються історики. Справа в тому, що на стіні Софії Київської до наших днів дійшло графіто “Господи, помози рабе своеи Олисаве, Святоплъчи матери, русьскыи кънягыни”, з якого дехто з істориків робить висновок, що син Ізяслава Ярославича Святополк, що пізніше сам став великим князем київським, народився від іншого шлюбу.

Втім, Святополк народився вже у роки шлюбу Ізяслава і Гертруди, а версію про те, що він міг народитися від наложниці спростовує титулування його матері «Олісави» (Єлизавети) княгинею. Так що можна напевно стверджувати, що літописна стаття “У той же рік преставилася княгиня, Святополкова мати, місяця січня в четвертий день” повідомляє саме про смерть Гертруди, яка на 30 років пережила свого чоловіка, що загинув у битві на Нежатиній ниві 3 жовтня 1078 року.

Стараннями Гертруди в обмін на визнання влади папи над Руссю її син Ярополк отримав від нього корону Русі, а також навернувся у католицтво і отримав нове ім’я Петро

Ярополк і його дружина перед апостолом Петром. Гертруда біля ніг апостола (мініатюра з Кодексу Гертруди)

Гертруда увійшла до історії Русі та Польщі не тільки як дочка короля, сестра та дружина князя, але й як непересічна особистість, одна з найосвіченіших жінок свого часу, меценатка, покровителька образотворчого мистецтва та перша відома нам за ім’ям польська письменниця. А також одна з небагатьох руських княгинь, чиє обличчя, завдяки мініатюрам Кодекса Гертруди, збереглося до наших часів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: