Протезування дітей: як Віра та Богдан повертаються до активного життя

Протезування дітей в Україні часто згадують у контексті війни. І це зрозуміло: російська агресія щодня калічить військових і цивільних. За оцінками, які наводить Національний інститут стратегічних досліджень, на початок 2025 року в Україні провели понад 95 тисяч ампутацій. Однак люди втрачають кінцівки не лише внаслідок бойових дій. Причиною можуть стати онкологічні й рідкісні захворювання, ускладнення після операцій або нещасні випадки. Це трапляється і з дітьми.

Ще донедавна 11-річна Віра займалася спортивно-бальними танцями та каталася на велосипеді. 16-річний Богдан захоплювався важкою атлетикою. Через тяжкі захворювання обоє втратили ноги, а тепер проходять протезування й адаптацію у центрі MCOP Україна.

Для них протезування дітей — це не лише про можливість знову ходити. Це шанс повернутися до школи, друзів, улюблених занять і не почуватися іншими.

Знову сісти на велосипед: історія Віри

До 11 років Віра була здоровою та дуже активною дитиною. Вона займалася спортивно-бальними танцями, любила бігати й кататися на велосипеді. Усе змінилося, коли в дівчинки почало боліти коліно.

Обстеження виявило остеосаркому — злоякісну пухлину кістки. Хворобу діагностували на стадії, коли зберегти кінцівку вже не вдалося.

Після хіміотерапії Віра перенесла високу ампутацію з вичленуванням у кульшовому суглобі. Перші місяці були особливо складними. Дівчинка пересувалася у кріслі колісному, а вдома користувалася милицями. Її мучив фантомний біль, від якого не допомагали ані спеціальні вправи, ані інші методи, які випробовувала родина.

Та понад усе Віра хотіла знову ходити. Через складний рівень ампутації їй було непросто звикнути до першого навчального протеза.

«Через високу ампутацію протез постійно завдавав їй дискомфорту. Щоб його відкоригувати, нам доводилося їздити з Полтавщини до Харкова по п’ять годин в один бік», — розповідає пані Олена, мама Віри.

Згодом у Medical Center Orthotics & Prosthetics (MCOP) Україна дівчинка отримала сучасний протез з електронним колінним вузлом. Він допомагає безпечніше спускатися сходами, долати похилі поверхні та впевненіше рухатися без сторонньої допомоги.

Тепер Віра знову гуляє, їздить на велосипеді й самокаті та готується повернутися до школи.

«Коли донька хоче щось спробувати, ми пробуємо. Хоче на велосипеді — будемо пробувати на велосипеді. Хоче на самокаті — будемо пробувати. Для мене найважливіше, щоб вона не відчувала себе обмеженою і могла робити те, що хоче», — каже мама дівчинки.

Опановує протез між курсами терапії: історія Богдана

Богдану 16 років. Він завжди любив силові види спорту й займався важкою атлетикою. У вересні 2020 року хлопець відчув біль у нозі під час присідань із вагою та помітив, що не може повністю стати на п’ятку.

Спочатку все списали на спортивну травму. Огляди не виявили порушень ані опорно-рухового апарату, ані нервової системи. Діагностичний шлях розтягнувся на кілька років.

У 2023 році Богдану поставили діагноз «міопатія». Проте стан хлопця продовжував погіршуватися: з’являлися слабкість і підвищена температура. Лише через півтора року рентген показав утворення у правій гомілковій кістці. Лікарі діагностували аневризмальну кісту, і в жовтні 2025 року Богдану ампутували ногу нижче коліна.

На цьому випробування не закінчилися. У грудні під час додаткового обстеження лікарі виявили пухлину. Знадобилася друга ампутація — цього разу вище коліна.

Відтоді Богдан проходить онкологічну терапію. Лікування впливає на його самопочуття та ускладнює адаптацію до протеза.

«Після препаратів, які Богдан отримує в межах терапії, у нього посилюється набряк і погіршується самопочуття. Бувають дні, коли він почувається добре і має стабільні об’єми, щоб протез сидів фізіологічно правильно. Але таких днів не завжди достатньо, щоб побачити швидкий прогрес за три місяці», — пояснює фізична терапевтка MCOP Україна Вероніка Кравченко.

Попри лікування Богдан не перериває тренувань. Спочатку він учився ходити у паралельних брусах за підтримки фізичних терапевтів і техніка Арема, який має схожу ампутацію. Хлопець опанував техніку викидання колінного вузла — важливий елемент правильної та безпечної ходи.

Потім Богдан почав пересуватися з милицями поза брусами. Він учився сідати й вставати, долати похилі поверхні та безпечно падати. Коли техніка ходи стала впевненішою, хлопцеві дозволили забрати протез додому.

На наступне заняття Богдан приїхав із двома милицями, але спирався лише на одну. Другу тримав напоготові.

Сьогодні він уже ходить без допоміжних засобів і за доброго самопочуття може подолати до п’яти кілометрів. У вільний час Богдан плете з паракорду та любить майструвати.

Здійснилося й те, про що він мріяв упродовж років лікування: хлопець знову гуляє і зустрічається з друзями. Одного разу він навіть самостійно пішов на пошту й приніс додому посилку вагою 14 кілограмів, чим неабияк здивував батьків.

Зараз Богдан завершує курс занять із фізичним терапевтом і готується отримати постійний карбоновий куксоприймач.

Не просто навчити ходити

Директор MCOP Україна Андрій Петрук наголошує: центр приймає людей незалежно від того, що саме спричинило ампутацію. І хоча більшість пацієнтів сьогодні становлять ветерани, протезування дітей потребує окремого підходу.

«З дорослим пацієнтом ми плануємо на роки вперед, а з дитиною — на десятиліття. Вона ще ростиме, тому протез доведеться не раз змінювати й підлаштовувати. Найважливіше для нас — щоб попри все дитина не відчувала себе інакшою, могла бути активною нарівні з однолітками та мала щасливе дитинство», — говорить Андрій Петрук.

Для Віри й Богдана повернення до активного життя складається з невеликих, але дуже важливих кроків. Самостійно спуститися сходами. Сісти на велосипед. Пройти кілька кілометрів. Зустрітися з друзями або піти по посилку.

З боку це може здаватися буденністю. Для них це і є найбільша мета — знову мати звичайне дитинство.

Про MCOP Україна

Міжнародний центр Medical Center Orthotics & Prosthetics понад 20 років займається високотехнологічним протезуванням і відновленням людей з ампутаціями різної складності. Упродовж понад 17 років центр був офіційним партнером Міністерства оборони США у протезуванні американських військових, які брали участь у війнах в Афганістані та Іраку.

З березня 2025 року MCOP працює у Києві. За інформацією центру, його програми протезування й адаптації вже пройшли понад 120 українських ветеранів. Докладніше — на сайті MCOP Україна.

Протезування Віри та Богдана здійснено за фінансової підтримки міжнародного благодійного фонду Future for Ukraine.

Читайте також: Від 50 гривень щомісяця: рух VETERANKA запустив підписку на підтримку захисниць