5 серпня 1888 року Берта Бенц разом із двома синами вирушила з Мангайма до Пфорцгайма на триколісному автомобілі, створеному її чоловіком Карлом Бенцом. Подорож завдовжки близько 100 кілометрів стала першою міжміською автомобільною поїздкою в історії і найкращим доказом того, що новий винахід може бути корисним не лише під час коротких випробувань.

Передісторія

Карл Бенц уже створив автомобіль і навіть отримав на нього патент, однак покупці не поспішали цікавитися дивною триколісною машиною. Вона гуркотіла, лякала коней і здавалася радше технічною забавкою, ніж транспортом, якому можна довірити далеку дорогу. Сам Карл дедалі більше сумнівався, чи потрібен комусь його винахід.

Берта бачила це зовсім інакше. Вона вже вклала у справу чоловіка власні гроші, пережила разом із ним фінансові труднощі й добре розуміла: автомобіль не помітять, доки хтось не покаже, на що він справді здатний. Тому чекати, поки світ сам повірить у нову машину, вона не стала.

Берта Бенц
Берта Бенц. Фото: Вікіпедія

Чому Берта вирішила їхати

Уранці 5 серпня 1888 року Берта взяла двох синів — 15-річного Ойгена та 13-річного Ріхарда — і вирушила з Мангайма до матері у Пфорцгайм. Карла про свій задум вона не попередила, залишивши йому лише записку.

Навідати матір було цілком реальною причиною, однак автомобіль Берта обрала не випадково. Вона хотіла перевірити машину далеко від майстерні й довести чоловікові, покупцям та всім скептикам, що його винахід здатний долати значні відстані.

Сьогодні майже 100 кілометрів здаються звичайною поїздкою. Та наприкінці ХІХ століття це був ризикований маршрут без дорожніх знаків, заправок, сервісних станцій і людей, які знали б, як ремонтувати автомобіль.

Берта Бенц

Сто кілометрів без заправок і майстерень

В дорозі почалися проблеми, але жінка не збиралася повертатися. Коли закінчилося пальне, вона зупинилася біля аптеки у Віслосі й придбала лігроїн — нафтовий розчинник, на якому працював двигун. Згодом цю аптеку почали називати першою автомобільною заправкою у світі.

Далі машину довелося лагодити тим, що було під рукою. Паливну трубку Берта прочистила шпилькою для капелюха, пошкоджений дріт ізолювала підв’язкою, а коли почали стиратися гальма, попросила шевця оббити колодки шкірою. На крутих підйомах сини виходили й штовхали автомобіль, бо двигун не справлявся.

Їхня подорож тривала понад 12 годин, і до Пфорцгайма вони дісталися вже ввечері. Звідти Берта надіслала чоловікові телеграму: усі доїхали, машина витримала.

Сміливість як реклама

Назад до Мангайма Берта із синами також повернулася автомобілем, обравши інший маршрут. На той час про незвичайну жінку за кермом уже заговорили, а машина Бенца отримала увагу, якої не могли забезпечити короткі демонстраційні заїзди.

Поїздка також показала, що саме потрібно вдосконалити. Берта звернула увагу на складнощі під час підйомів і проблеми з гальмами, після чого в конструкції з’явилася додаткова передача, а гальмівну систему поліпшили.

Так Берта Бенц зробила те, чого цьому винаходу найбільше бракувало: дала людям можливість побачити, що на ньому справді можна їхати. Її поїздка стала одночасно випробуванням, рекламною кампанією та сміливим особистим рішенням. Автомобіль винайшов Карл Бенц, але саме Берта показала світові, навіщо він потрібен.

Читайте також: «Як жінка-інструктор з водіння я завжди відчувала повагу»