Питання гендерної рівності завжди було актуальним для України, а зараз набуло особливої ваги – жінки через виклики війни беруть лідерство не лише у родинах, а й у всіх сферах: бізнес, виробництво, громадський сектор. В Україні формується новий тип жіночого лідерства – і цьому процесу буде присвячена спеціальна конференція “Лідерство рівних можливостей”, організована спільнотою Women Leaders for Ukraine.

20 листопада управлінці, підприємці, громадські та культурні діячі говоритимуть про те, як лідерство змінюється під час війни та відбудови. На заході також відзначать роботодавців-лідерів, що створюють середовище рівних можливостей для жінок у бізнесі та формують нову корпоративну культуру країни.

Напередодні цього важливого проєкту онлайн-медіа «Українки» поспілкувалося з членкинями журі та експертками відзнаки “Лідерство рівних можливостей” і розпитало про найбільші проблеми для реалізації жінок у професійній сфері, про особистий досвід та дієві поради для українок у цьому напрямку.

Першою поділилася своїм баченням Ірина Папуша – співзасновниця та президентка міжнародної спільноти Women Leaders for Ukraine, що організовує конференцію “Лідерство рівних можливостей”, бізнес-лідерка, експертка з корпоративого управління, голова та членкиня Наглядових рад в українських та міжнародних компаніях.

Пані Ірино, у чому, на вашу думку, полягає найбільша проблема для рівних можливостей жінок?

Я не можу сказати, що в Україні жінки не досягають високих позицій. Якщо жінка амбітна, цілеспрямована і прагне кар’єрного розвитку, вона здатна досягти своєї мети. Але, на жаль, їй доводиться докладати набагато більше зусиль, ніж чоловікам.

І ця проблема не лише українська — вона глобальна. Міжнародне дослідження показує, що жінок просувають по кар’єрних сходах за їхні результати, а чоловіків — за потенціал. Тобто, жінка має спочатку довести свою ефективність і показати конкретні досягнення, щоб її розглядали на вищу посаду. Чоловіку ж цю можливість часто дають авансом просто тому, що вважають, ніби він здатен упоратися.

У цьому й полягає головна нерівність: щоб отримати рівні можливості, жінці потрібно докладати надзусиль. А хотілося б, щоб це було питання не боротьби, а справедливості — права на розвиток і лідерство за замовчуванням, а не за подвійними стандартами.

Ви особисто зіштовхувалися з нерівністю або мали досвід, коли цю рівність для себе довелося виборювати? Поділіться, будь ласка…

Я рухалася кар’єрними сходами відповідно до своїх прагнень. Але, підтверджуючи попередню думку, точно знаю: мені завжди доводилося працювати більше, ніж чоловікам на таких самих позиціях. Це особливо відчувалося на етапах, коли я претендувала на підвищення або готувалася перейти на рівень СЕО великих компаній. Мою першу пропозицію увійти до наглядової ради я отримала саме завдяки попереднім значним результатам.

Щодо прикладу нерівності, то я добре пам’ятаю ситуацію з оплатою праці. Я керувала одним із напрямів великої холдингової компанії. Отримала його практично на межі банкрутства й за короткий час вивела в найприбутковіший напрям холдингу. Коли я порушила питання про підвищення заробітної плати, мені відповіли, що цього зробити не можуть, бо тоді моя зарплата дорівнюватиме або навіть перевищуватиме оплату керівника іншого напряму — чоловіка, який очолював постійно збитковий підрозділ. Це був дуже показовий і болючий момент: навіть коли результати очевидні, жінкам доводиться доводити, що вони мають право на справедливу оплату.

Що можна порадити жінкам у рівноправній самореалізації?

У першу чергу я би радила жінкам підтримувати інших жінок. Часто цитую фразу Мадлен Олбрайт: «У пеклі є особливе місце для жінок, які не підтримують інших жінок».

І справді, існує феномен, який називають Queen Bee, «королева бджіл». Йдеться про жінок, які досягли високих позицій, але не підтримують інших, вважаючи, що якщо їм довелося докладати величезних зусиль, то й інші мають пройти той самий шлях. Це велика помилка. Бо якщо ми самі не будемо підтримувати одна одну, цього не зробить ніхто.

Ми маємо не просто пробивати шлях для себе, а прокладати його для наступних поколінь, щоб наші доньки мали ті самі можливості, що й наші сини. На мою думку, жіноча підтримка має стати не винятком, а стандартом лідерства.

Обговорити ці та інші нагальні питання можна буде вже 20 листопада 2025 року на конференції “Лідерство рівних можливостей”, організованій спільнотою Women Leaders for Ukraine. Деталі та реєстрація за посиланням.