Сенсорний лабіринт – це один із методів контекстно орієнтованого мистецтва, який впливає на людину за допомогою світла, звуку, руху та дотику. Цей метод ліг в основу Театру сенсорного лабіринту, який упродовж двох днів презентували усім охочим у Києві на ВДНГ.

Кожен учасник під час сеансу, який тривав близько години, мав можливість у представленому лабіринті різних відчуттів знайти свої сенси,  заглибитися в особисті роздуми, щоб зрозуміти себе, свої внутрішні ресурси, емоційно відновитися.

Яна Салахова, голова ГО “Театр змін”, практикиня театру пригноблених пояснила, що такий проєкт – це можливість для зранених війною українців знайти свої методи саморегуляції психоемоційного стану. 

«Саме у такому театрі глядач переживає імерсивний досвід, тобто коли лишається один на один з лабіринтом та інсталяціями у ньому. Кожне перебування у лабіринті націлене на те, щоб повернути людину саму до себе», – додав Іван Бріок, автор методики, засновник підходу CoArts (контекстно-орієнтованого мистецтва), директор з досліджень міжнародної мережі “Республіка уяви”.

Сенсорний лабіринт – це досвід, як до безпеки повертатися

За словами Інни Палько, співавторки сенсорного лабіринту, громадської діячки, практикині методики театру пригноблених, у лабіринті є окремі блоки, де учасники різними шляхами спробують дійти своїх сенсів. «Коли людина, хоч раз відвідає такий театр, в неї з’являється віра в те, що вона у безпеці попри всю зовнішню небезпеку. Сенсорний лабіринт – це досвід, як до безпеки повертатися», – зазначила Яна Салахова.