Ці пари знають, що таке полон і поранення, але важкі випробування лише зміцнюють їхні почуття і мотивують не відкладати на потім своє щастя. А ще своїм прикладом вони доводять: кохання зцілює, загоює рани, дає сили відновлюватися. Історії Владислава і Марини, Дар’ї та Михайла, Максима та Інни розповіли наші колеги з «Суспільного», ділимося їхнім світлом у День закоханих.

ВЛАДИСЛАВ ТРОЦЮК І МАРИНА ЗУБІКОВА

Він військовий з Херсона, вона – анестезіолог з Вінниці, познайомилися під час хірургічної операції у Луцьку

Владислав та Марина. Фото: Марина Зубікова

Владислав народився і до повномасштабного вторгнення працював на Херсонщині у сфері IT. 25 лютого 2022 року разом з мамою та сестрою змушений був залишити рідну землю, дорогою навіть довелося заночувати під Чорнобаївкою, під вибухи. Сестру й маму довіз до кордону – вони виїхали на певний час до Німеччини, а сам з товаришем записався у ЗСУ – дуже хотів піти визволяти Херсонщину, однак отримав розподіл сапером в окрему президентську бригаду імені гетьмана Богдана Хмельницького. Навесні 2023 року на Донецькому напрямку Владислав підірвався на міні. «Тут в принципі нема що розказувати, це досить таки банальна ситуація. Взагалі в житті ні про що ніколи не жалкую. Навіть те, що отримав поранення — це не те, за що треба так переживати. Ти уже з цим живеш, ти вже далі рухаєшся”, — розповідає Владислав «Суспільне Луцьк».

Марина родом з Вінниччини, проходить інтернатуру і працює анестезіологом у Луцькій обласній клінічній лікарні. Розповідає, що мріяла бути хірургом, але два роки тому випадково потрапила на Волинь, яка стала їй такою ж рідною, як Вінниччина.

Якраз коли Владислав потрапив на лікування, то вперше побачив Марину. Його готували до операції, а вона робила йому анестезію. Владислав згадує: «Я не бачив її обличчя, я не знав, яка вона, скільки їй років, оскільки вона була в масці, у своїй уніформі. Мені тільки запам’яталося, що її звуть Марина й у неї були веселі очі». «З самого початку все почалось на таких жартах, на сміху, дуже багато сміялися», — каже Марина.

Як тільки Владислав відійшов від операції, почав шукати Марину і навіть запросив у палату на каву. Вона пообіцяла і… не прийшла. Думала, він сімейний. Вони побачилися випадково аж через місяць: Владислав на кріслі колісному гуляв біля лікарні з батьком, а Марина поверталася з чергування.

І закрутилося: смс, відвідини у палаті, спільне життя і робота над одужання Владислава. Йому порекомендували зробити протезування. З жовтня 2024 року чоловік нарешті рухається і повернувся до активного життя.

Пара вже рік разом, заручена і саме у лютому цього року планувала весілля. Їх кохання лише зміцнішало, а жарти не стихають 🙂

ДАР’Я ТА МИХАЙЛО ГОРЖІ

Він захищав Україну, вона – приїхала до нього, дізнавшись про поранення, і освідчилася першою

Дар’я та Михайло. Фото: Дар’ї Горжій / “Суспільне Львів”

Дар’я та Михайло, розповідає «Суспільне Львів», — земляки, з сусідніх сіл на Дніпровщини, почали зустрічатися за два тижні до повномасштабного вторгнення. З його початком Михайло пішов на війну, і роман пари продовжився у месенджерах.

Навесні 2023 року Михайло під Бахмутом отримав мінно-вибухове поранення. Повне ураження мозку спинного в шийному відділі, спершу нього навіть руки не працювали. Михайло потрапив у реанімацію в Дніпрі, Дар’я тут же приїхала до коханого, допомагати з реабілітацією і зробила йому пропозицію – сама.

Одружитися одразу не могли – Михайло перший час був повністю залежний від сторонньої допомоги, не міг навіть поставити підпис. Рік реабілітації на Львівщині, де пара перебуває разом, значно покращив стан Михайла – і восени 2024 року Михайло та Дар’я не лише розписалися, а й повінчалися.

МАКСИМ БУДКО ТА ІННА

Він – прикордонник, вона – чекала його з полону, і почула заповітні слова кохання

Максим та Інна. Фото: «Захисники Зміїного» (@zmiinyi_defenders) / “Суспільне Одеса”

Микола відважно обороняв острів Зміїний з першого дня повномасштабного вторгнення. І разом з іншими прикордонниками потрапив у російський полон, де пробув майже три роки.

30 грудня 2024 року Миколу звільнили, а вже за десять днів – 10 січня 2025-го він, не гаючи часу, освідчився коханій дівчині Інні. Цей щемливий, щасливий момент відбувся в госпіталі, під час реабілітації захисника.

«Нехай у вашій парі ніколи не буде смутку і непорозуміння, нехай кожен день для вас обох стає радісною, доброю і незабутньою сторінкою життя. Миру вам, достатку і постійного тяжіння один до одного!», – написали у спільноті «Захисники Зміїного».

Радіємо за кожну пару, яка в цей час зберігає таке світле почуття. Хай будуть щасливі…