Звичайні українки та їхні надзвичайні вчинки, справи та досягнення

Продовжуємо розповідати про наших сучасниць – таких, як ми жінок та дівчат від Чернівців до Дніпра, які просто роблять щось хороше, цікаве, корисне, важливе без усілякого прагнення до слави, подяки чи винагород. І саме тому про таких українок треба розповідати – про них, а не про зірок шоубізу чи Тіктоку. Дякуємо нашим колегам з “Суспільне Регіони”, що знаходять і розповідають про таких героїнь. Ми радо ділимося.

ВАЛЕРІЯ ЯСНИЦЬКА З ЧЕРНІВЦІВ
зібрала колекцію старовинних ялинкових іграшок

У колекції Валерії Ясницької – понад 200 новорічних іграшок, більшість з яких дістались їй від бабусі. Найстарішій прикрасі майже 100 років — це клоун, виготовлений на початку 1930-х років.

За словами Валерії, в її родині прикраси для ялинки передавались із покоління в покоління. Коли Валерія переїхала з Львова до бабусі в Чернівці, вона привезла з собою свої іграшки, а бабуся додала свою добірку. “Іграшки були дуже різноманітні: горішки у фользі, саморобні кільця з тіста, різні фігурки на ниточках”, — згадує Валерія.

Колекція зберігається у старовинній румунській скрині для капелюхів, яку бабуся використовувала ще з часів, коли Чернівці входили до складу Румунії.  

Для Валерії ця колекція — не лише хобі, а й пам’ять про родинну історію. Вона відмовляється продавати іграшки, навіть попри інтерес колекціонерів. «Є старовинні прикраси на прищепках, серія птахів — залишились сова і пелікан, а ще казкові персонажі», — розповідає Валерія.

Кожного року її родина прикрашає три ялинки, поєднуючи старовинні і сучасні прикраси, зберігаючи дух родинних традицій.

12 ПАНІ З ВОЛИНІ
шиють бурки для бійців

У Ківерцях на Волині 12 пенсіонерок, які називають себе “Ківерцівськими павучками”, виготовляють зимове взуття – бурки – для українських військових. Щороку вони шиють понад 300 пар бурок зі старого верхнього одягу. Робота триває вже третій рік, і волонтерки збираються щодня, працюючи зранку до вечора.

За першу зиму повномасштабної війни жінки пошили понад 300 пар, за минулу – 350. Цього року поки що зробили 50, але продовжують шити.

Окрім бурок, “Ківерцівські павучки” виготовляють рукавиці, бафи, пояси та маскувальні костюми для військових. За словами волонтерки Людмили Заболотної, за три роки вони сплели понад 500 нашоломників і шість маскувальних “кікімор” із натуральної коноплі, щоб костюми не були помітні у тепловізорі.

“Ківерцівські павучки” працюють із теплотою і турботою, сприймаючи свою роботу як важливий внесок у підтримку українських військових. Усі вироби передають на передову, забезпечуючи захисників України необхідними речами.

Читайте також: Проєкт «Моїм.Рідним»: як молода дівчина організувала бабусь Сумщини у соціальне підприємництво

СОФІЯ КЛИМЕНКО З МАРІУПОЛЯ
зібрала 110 тисяч гривень для підрозділу свого батька-військового

Софії лише дев’ять років і зараз вона живе у Дніпрі. Її тато служить в ЗСУ з 2014 року. Під час оборони Маріуполя він перебував на “Азовсталі”, де отримав тяжкі поранення та потрапив у російський полон. Після звільнення повернувся до військової служби. Дізнавшись, що підрозділ батька потребує автомобіль, Софія вирішила допомогти. “Я почула, як тато розмовляє телефоном з побратимами. Вони казали, що їм потрібна автівка. Зрозуміла, що треба збирати гроші, тому пішла співати”, — розповіла дівчинка.

Разом із матір’ю та іншими дітьми з вокального колективу Софія виступала у парках та біля торговельних центрів Дніпра, збираючи кошти – загалом їм вдалося зібрати 110 тисяч гривень. Дівчинка особисто передала автомобіль військовим, чим вразила бійців. “Хлопці були шоковані. Як так у дев’ятирічної дитини такі думки та бажання. І вона не хоче на цьому зупинятися. Софія каже, що чекає, коли пройде зима, почне теплішати, і вона знову хоче виходити і збирати кошти”, — розповіла мати дівчинки Вікторія.

Окрім волонтерської діяльності, Софія займається музикою та художньою гімнастикою, має понад 20 нагород. На початку грудня вона здобула перемогу в одній із номінацій конкурсу “Міні міс Дніпро”.

Читайте також: Рут Хендлер: емігрантка, яка придумала Барбі, пережила рак і створила протези для грудей

ВЕРОНІКА ПОДАКІНА З ЧЕРКАС
перемогла на міжнародних конкурсах з розробкою біонічного пристрою для протезування

Вероніка навчається у дев’ятому класі і давно захоплюється інженерією. Її розробка – біонічний пристрій, заснований на природних принципах, за міцністю та легкістю ідентичний антропогенним конструкціям. Ця робота принесла їй золоті медалі на конкурсах у Хорватії та Тайвані.

Вероніка розпочала свою наукову діяльність лише рік тому, подаючи перший проєкт на всеукраїнський етап конкурсу Малої академії наук. Згодом ця робота здобула високу оцінку на міжнародних конкурсах. Науковий керівник Вероніки – Максим Бондаренко, завідувач кафедри приладобудування Черкаського державного технологічного університету, підкреслює значення біоніки для розвитку інженерії. «Це напрямок, який вдосконалює всі аспекти інженерних розробок, зокрема в системі протезування», — зазначив науковець.

Вероніка не збирається зупинятися на досягнутому. Вона має нові ідеї, які планує реалізувати в майбутніх дослідженнях. Дівчина впевнена, що її розробки стануть внеском у вдосконалення біоінженерії та протезування.

Читайте також: Українські науковиці: на кого варто підписатися у соцмережах

НАДІЯ КАРНАУХ ЗІ СЛОВ’ЯНСЬКА
разом із чоловіком виховує 17 прийомних дітей

Родина Карнаух – зі Слов’янська, зараз вони як вимушені переселенці мешкають  у Дніпрі, куди переїхали разом зі створеним ними дитячим будинком сімейного типу.

Через обстріли армії РФ у 2014 та 2022 роках родині довелося двічі залишати Слов’янськ. У 2022 році російський снаряд зруйнував їхній будинок. Надія пригадує, як поспіхом збирали речі: «Ми закупили вдома продукти, але все покинули й поїхали. В рюкзаках у дітей були лише найнеобхідніші речі». Після евакуації три місяці вони жили у спортзалі школи, а згодом орендували житло у Дніпрі.

Родина Карнаухів створила дитячий будинок сімейного типу через неможливість мати власних дітей. «Це моє покликання, — ділиться Надія. «Коли бачиш, як діти підростають, розумієш: це життя, це фундамент, який ми їм створили». Надія додає, що виховує дітей родинними групами, забираючи також їхніх рідних братів і сестер.

Наймолодшій дитині в родині зараз десять років, а найстаршій — 29. Один із синів воює на фронті, а кілька доньок виїхали за кордон. Окрім цього, Надія вже допомагає виховувати шістьох онуків.

Попри труднощі, родина має мрію: відбудувати зруйнований дім у Слов’янську і повернутися до рідного міста. Надія зазначає: «Діти прагнуть додому, і я робитиму все, щоб це стало можливим».

Читайте також: Старовинні фото: якими були мами-українки початку ХХ століття

СОЛОМІЯ ВЕДЕНЄЄВА ІЗ КОСТОПОЛЯ
встановила рекорд з віджимання на трьох пальцях

21-річна Соломія – акробатка. Вона зробила 29 віджимань за 30 секунд і таким чином встановила рекорд України у номінації “Найбільша кількість віджимань від підлоги на трьох пальцях рук”.

“Я захоплююсь екстремальними видами спорту і люблю повторювати те, що важко зробити. Я люблю щось нове, люблю те, що практично неможливе. Зазвичай я таким займаюсь і в тренажерних залах стараюсь завжди робити нежіночі тренування”, — розповіла Соломія Веденєєва.

Це другий рекорд, який встановила дівчина, перший був світовим у номінації “Найбільша кількість підйомів гантелей, виконаних з прогином спини назад”. Своє досягнення дівчина присвятила братові — воїну ЗСУ.

Таких класних українок чимало, розповідаємо про них ще в одному огляді: Шість звичайних українок, які нас вразили своїми справами.