Попри вік: як акторки 55+ руйнують ейджизм у Голлівуді

«Першість фалосів та альфа-самців — з дороги! Енергія старших жінок увірвалась в чат, демонструючи свої підкачані мʼязи та велику перевагу на премії “Золотий Глобус 2025!» — так експресивно авторка Allure Валері Монро починає свою статтю про цікаву і важливу тенденцію – затребуваність і домінування жінок у віці 55+ не просто у кіно, а у топфільмах, на головних (зовсім не «бабусиних» ролях) і серед переможців. Нам ця тенденція, як і стаття пані Монро, до вподоби, тому переказуємо основні фрагменти.

Одна з переможниць “Золотого Глобусу 2025» акторка Фернанда Торрес сказала: «Це чудовий рік для жіночих перформансів». Однак вона забула згадати, що це був чудовий рік для жінок у віковій категорії 60 та навіть 70 років! Демі Мур (62 роки), яка зіграла головну роль у «Субстанції», Джоді Фостер (62 роки) у серіалі «Справжній детектив», Джин Смарт (73 роки) у серіалі «Хитрощі» та й сама Фернанда Торрес (59 років) у фільмі «Я все ще тут». Не говорячи вже про інших номінанток на згадану премію, серед яких сім акторок у віці за 50: Памела Андерсон, Ніколь Кідман, Карла Софія Гаскон, Кетрін Ган, Ліза Колон-Зайас, Наомі Воттс та Софія Вергара.

Але чому старші жінки лише зараз почуваються вільно у Голлівуді?

Завдяки новим можливостям – як, скажімо, соціальні мережі – жінки нарешті можуть висвітлювати своє реальне, наповнене життя, не ховаючи старіння і навпаки показуючи значення накопиченого досвіду. Усвідомлення, що з віком вони не втрачають своїх життєвих сил, ентузіазму, бажань, цікавості до життя, нарешті почало ширитися Голлівудом. Навіть те, який вигляд мають жінки 50+ зараз і, до порівняння, 5 чи 10 років, істотно відрізняється: та ж Демі Мур у «Субстанції» продемонструвала, що у 60 років можна мати гарне тіло. Голлівуд нарешті почав визнавати, що жінки не втрачають своєї сексуальності навіть у період менопаузи.

Онлайн-журнал The Conversation у своїй статті якось зазначав, що зрілим жінкам відводились у кіно другорядні ролі і найчастіше в образах сварливих, роздратованих чи сатиричних бабусь. Можна було б припустити, що зміни, які ми зараз спостерігаємо, частково викликані зростанням кількості жінок-сценаристок, які й пишуть сценарії для зрілого віку. Але за даними Центру дослідження жінок на телебаченні та в кіно, у 2023 році з усіх 250-ти кращих фільмів жінки-сценаристки склали лише 17%, це лише трохи більше, ніж у 1998 році: 13% сценаристок.

Натомість акторів-чоловіків такого віку чимало. Жінки старшого віку, якщо й були задіяні у фільмах, то в дуже стереотипних образах.

Тож чи був цьогорічний фестиваль «Золотий глобус» аномалією у репрезентації великої кількості жінок зрілого віку? Сподіваємося, ні. Один зі способів, яким актори намагаються відновити свою участь у кінопроцесах, – це створення власних продюсерських компаній. І багато успішних акторок, таких як Сандра Буллок, Дженніфер Еністон, Дженніфер Гарнер, Гіларі Свенк і Різ Візерспун, уже це зробили. Можливо, ми спостерігаємо появу нового покоління продюсерок і сценаристок. До речі, троє з чотирьох переможців цьогорічного «Золотого Глобусу» знялись у фільмах за сценаріями, написаними жінками.

Важливим є те, що персонажі, яких зіграли номінантки, – глибокі, цікаві, складні і водночас зрозумілі. Це приносить задоволення не лише самим акторкам, а й глядачу, який зараз особливо прагне справжності, правдивості, а не масок. І залучення зрілих акторок з їхнім досвідом – не лише кінематографічним, а й життєвим – видається виграшною стратегією.