спецпроєкт
ВОНА. ВІЙНА

---

ЛАНА
САТІ

Історія героїнї подкасту «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло», яка до великої війни була мисткинею, а нині долучилася до війська і навчається у службі безпілотної авіації

Героїня подкасту «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло» отримала позивний Саті нещодавно – коли долучилася до війська. Раніше Лана працювала в медіа, у громадському секторі. Коли прийшла війна – почала волонтерити. А потім вирішила, що прагне більшого залучення і пішла у добробат.

Зараз Лана не має вихідних. «Ми весь час перебуваємо в робочому процесі. Є дуже багато питань і завдань, які треба постійно розв’язувати. Ти вирішуєш одну – з’являються ще три. Коли ти розумієш, що це твоя відповідальність і ніхто інший за тебе цього не зробить, то просто робиш. Ні́коли згадувати про вихідні. Лише тоді, коли хтось раптово їде в місто у якихось справах. Але це як інший світ», – говорить про свою нову реальність дівчина в ефірі Радіо “Накипіло”. Повну версію розмови про жінок в армії, про те, чому в добробаті немає бюрократії і чому, йдучи в армію, варто вчитися всього, слухайте за посиланням. А ми ділимося знаковими фрагментами.

Війна й волонтерство

Лана встигла пожити в різних містах України. Але визначила для себе улюблене – Харків. Каже, що з друзями вважає себе харків’янкою, хоч народилася в Запоріжжі, а навчалася у Дніпрі. Жила і в Харкові, і Києві, і в Одесі, і у Львові. Великою частиною свого світу дівчина називає активізм.

Війна застала Лану в Києві. Вона відразу пішла волонтерити, і 28 лютого оселилася у волонтерському штабі: «Ніхто нічого тоді не розумів. До того я мало знала про війну. Моя сім’я доволі різних поглядів. Про війну я замислилася приблизно за рік до повномасштабного вторгнення. Тоді про всяк випадок зібрала документи. Коли ж все почалося, мій друг Райс приїхав до мене. Моя бабуся з Маріуполя щодня о сьомій ранку телефонувала мені в Київ і говорила про те, що мені треба виїхати в Польщу», – згадує вона початок російського вторгнення.

Добробат і дрони

Коли Лана остаточно визначилась, що хоче служити, то вступила до добробату, щоб уникнути бюрократичних процедур. Пішла в Окрему службу безпілотної авіації Української добровольчої армії. «Мене давно цікавили FPV-дрони. Коли я вже визначилася з напрямом, телефонувала всім друзям-військовим і просила поради, які курси пройти. Потім навчалася всюди, де тільки могла: кілька разів проходила курси такмеду й FPV-курси, вивчала «мавіки» та військову топографію, а також проходила курс радіозв’язку. Це, мабуть, головне», – розповідає вона про своє навчання.

«Я, наприклад, ніколи не думала, що зрозумію щось у радіозв’язку. Я була дуже далекою від фізики й математики, але у мене все вийшло. Тут немає нічого складного. Роботи багато, вона вся цікава», – ділиться досвідом вона. І додає, що в підрозділі, в якому вона проходить службу, немає сексизму.