Відьма у «кривавому кожусі», костюм Смерті на основі ШІ і «шолом жаху»: як створювалися образи для горору «Конотопська відьма»

Фільм-помста «Конотопська відьма» став справжньою подією українського кіно 2024 року. Він зібрав в українському прокаті понад 57 мільйонів гривень і нещодавно вийшов на платформі кіно та телебачення Київстар ТБ в оригінальній версії без цензури. З цієї нагоди ексклюзивно для «Українок» художниця з костюмів стрічки та військовослужбовиця Ірина iSky розповіла про роботу над костюмами для найкасовішого українського горору. Для неї це не просто робота, а місія закласти сенси, натхненні нашою автентичною історією та культурою, щоб майбутні покоління цікавилися нашою естетикою і хотіли черпати натхнення саме в ній, щоб нашою міфологією надихався увесь світ, щоб у нас був український Marvel.

Ірино, як ви долучилися до цього кінопроєкту? 

Я разом з чоловіком служу в Збройних Силах. Якось ми подивилися «Мавка. Лісова пісня», і я тоді чоловіку сказала, що дуже хотіла б одягати схожого персонажа з нашої міфології в кіно. Десь за пів року мені написала виконавча продюсерка фільму “Конотопська відьма” Олександра Лозинська у месенджер у фейсбуці, де я взагалі не читаю повідомлень, а це випадково якраз тримала телефон у руках і побачила. 

Вона мені запропонувала намалювати ескіз української Відьми, як я його бачу. Мені не розповідали, що за фільм. Продюсери просто хотіли зрозуміти моє бачення образу. У мене був із собою блокнот та олівець, і того ж дня я намалювала цього персонажа в чорно-білому варіанті. Їм сподобалося, і мені запропонували бути художницею з костюмів. Я була надзвичайно щаслива, адже мені дуже цікава тема саме міфології та її популяризація.

Скільки часу пішло на створення костюмів?  

До зйомок у нас було лише три місяці, однак саме пошиття костюмів тривало майже до останнього дня зйомок. Процес тривав постійно, бо було багато ручної роботи.

Над якими костюмами вам було найважче і найцікавіше працювати?

Скажу відверто, що якогось одного персонажа, який був найцікавішим, я не можу виділити. У кожен образ я хотіла закласти той чи інший важливий сенс для нашого суспільства, щоб майбутні покоління розуміли, в яких умовах створювався цей фільм, адже кіно вічне. Мені дуже хотілося привернути увагу до того, що в Україні війна і що росія намагається знищити й нашу культуру в тому числі, й згадки історичні. 

Найтяжчим для нашої команди був костюм Смерті через техніку виконання. Він зроблений вручну способом підпалювання і плавлення натуральної шкіри. Нам треба було врахувати, що зйомки будуть взимку і що під костюмом будуть підвіси. Ми мали створити максимально схожий образ до того референсу, який вислав нам режисер. Референс був створений штучним інтелектом. Треба було врахувати, що костюм має витримати не лише мороз, а й підвішування, транспортування та кількаразове одягання-роздягання. 

Чи досліджували ви, як одягалися українські відьми в уявленні українців?

Хочу зазначити, що відьми майже в усьому світі, окрім України, піддавалися гонитвам і стратам. У нас відьом дуже поважали й ніколи не полювали на них, щоб убити. За історичними згадками, вони нічим зовні не відрізнялися від інших жінок. Хіба мали малесенькі ріжки, які ховали під хусткою чи волоссям, а також невеличкий хвостик, який, звісно, що не було видно через одяг. Проте, в оці української відьми можна було побачити перевернуте відображення того, на кого вона дивиться.

З образу конотопської Відьми у фільмі помітно, що вона має приналежність саме до словʼянської культури. Як це відобразилося на її костюмі? 

Я цією темою цікавлюся давно. Вже понад рік ми з командою готуємо виставку про словʼянську міфологію та демонологію, тож ця тема в принципі мені близька, і я її глибоко вивчаю, в цьому мені допомагають історики та культурологи. 

Мені хотілося створити неповторюваний образ Відьми, тому я обрала кожух, оскільки це один із найбільш автентичних елементів нашого одягу. Окрім цього, він ідеально підходив з практичної точки зору, бо я знала, що зйомки будуть взимку, і це холодно. Ми з департаментом костюму завжди турбувалися про всіх, особливо про дівчат-акторок, щоб їм було тепло. В той же час костюми були достатньо відкриті відповідно до сценарію та побажань режисера. 

Спочатку команда продюсерів сказали кожуху «ні», бо Відьма не має бути схожа на скіфський образ. Оскільки я не художниця, то Відьма на малюнку в мене виглядала дуже максулінною, і це нагадувало їм скіфську історію. Однак я знала, що вона виглядатиме так, як це вийшло у фільмі. Саме тому на свій страх і ризик замовила кожух. Відповідно до концепції, він був спочатку червоним. Я думала, якщо його все ж таки не погодять, сама буду в ньому ходити, мені дуже подобається цей бренд Shkoura, він дуже стильно виглядає. Насправді цей кожух виготовляється 35 днів, і, зважаючи на те, скільки в мене часу було до початку зйомок, я мусила його замовити без підтвердження.

Яке значення мають руни і символи на тілі Відьми, зокрема «шолом жаху»? 

Продюсери дуже хвилювалися, що зобразити на Відьмі, щоб це її відрізняло. Оскільки я чинна військова, мені дуже болить, що суспільство цивільних та військових розʼєднане. Мені хотілося так чи інакше поєднати ці два світи. Я давно цікавлюся вишивкою та рунами, тож вирішила поєднати найпоширенішу руну серед військових – «шолом жаху», і елемент вишивки конотопського району – ромб. Таким чином у нас вийшов конотопський «шолом жаху». Він у військовій сфері має найсильніший захист і насилає на ворога таких жах, що той на кілька хвилин ціпеніє. А вишивка – це наш генетичний код, який відрізняє нас від усього світу. 

В цілому руни, залежно від того, як вони розміщенні, можуть означати як захист, так і, навпаки, відлякування ворога. Суперуважні глядачі помітять, що в образі конотопської Відьми дуже багато різних важливих елементів: до того, як Відьма пустила в себе Морок, у неї скрізь руни зображені правильно, тобто так, як вони мають бути. Як тільки вона це робить – руни стають перевернутими, що неправильно та є проявом зла, яке всередині людини. В останньому образі Відьми всі руни перевернуті, зокрема, в її костюмі. Це свідчить про те, що її душа обирає не той шлях.

В останній фазі трансформації Відьми, де вона вже майже повністю стала підвладною Мороку, ви не розберете, де починається костюм, а де починається грим, бо вони настільки інтегровані один в один. Це свідчить про те, що нам було комфортно працювати, була класна атмосфера на майданчику і ми досягли того, чого прагнули – образ Відьми був дуже цілісним. 

Скільки вам потрібно було часу, щоб одягнути Відьму?

Коли придумую костюми, неважливо для фільму вони, кліпу чи виставки, я стараюся продумувати їх таким чином, щоб вони дуже швидко вдягалися й дуже швидко знімалися. Незалежно від того, на якому етапі мейк і зачіска. Тобто продумую кілька варіантів одягання, щоб було комфортно в першу чергу тому, хто буде це носити. 

Процес одягання Відьми займав максимум 10 хвилин, як і роздягання. Ми розуміли, що акторка втомиться від нанесення гриму і його знімання, бо він був дуже складний, і нам хотілося дуже полегшити процес акторці, щоб їй не довелося терпіти ще й переодягання. 

В одному з інтервʼю ви розповіли, що у фільмі «Конотопська відьма» домашні шорти головного героя ви пошили зі старих рушників. Чи були ще такі речі, що отримали в стрічці друге життя й стали частиною костюму героїв?

Таких костюмів дуже багато, ми використовували дуже багато апсайклінгу (апсайклінг – це повторне використання вживаних речей). Наприклад, біла сукня, в якій Відьма омиває свого коханого, пошита з гардин. У персонажа Явдохи теж дуже багато елементів, які перешиті з вінтажних старих речей. 

Насправді це також наша фішка. Те, що фешн-індустрія – одна з тих, що найбільше забруднюють середовище, факт. Апсайклінг – це спосіб вберегти планету, дати друге життя старим речам.

Розкажіть про образ відьми Явдохи, яку на екрані втілила Олена Хохлаткіна. Він кардинально відрізняється від образу головної героїні. Що ви хотіли таким чином передати?

Прочитавши сценарій, я одразу зрозуміла, що Явдоха буде уособлювати ляльку-дзвіночок. Ляльку-мотанку знають всі, а от ляльку-дзвіночок – набагато менше. Вона символізує собою вісника добрих новин. Коли ви знаєте, про що образ Явдохи – це вже, умовно, спойлер до фільму: що собою буде нести її персонаж. 

Відповідно до багатошаровості та еклектики ляльки-дзвіночка ми створювали образ Явдохи, тому на ній такі силуети, кольори в тій чи іншій сцені. На ній також дуже багато апсайклінг-елементів. 

Ще по секрету скажу, що ми кожній акторці шили нюдову флісову або білизну, або термобілизну, яку не видно було би під будь-якою сукнею, і дівчатам було тепло. Акторки насправді були дуже вдячні 🙂

А як створювали форму для персонажів-окупантів? 

Це зібрана на фронті особисто мною, моїм чоловіком та нашими побратимами форма російських військових. Складнощі були в тому, щоб знайти зимову трофейну форму влітку. 

Тобто це реальна форма, в якій ходили росіяни?

Так. У стрічці є один із героїв у бронежилеті, на якому написано «Говори по-руски или умри». Це дійсно трофейний бронежилет, не вигадана історія. В хлопців-акторів були справжні русняві військові документи в кишенях. Навіть вміст аптечки був справжній. 

Усе, окрім «термухи» й того, що прилягає до тіла, в них було трофейним. Ми робили так, щоб тіло акторів якомога менше взаємодіяло з формою. Коли готувала костюми до зйомок, я робила це в рукавичках, і в мене аж виникав блювотний рефлекс. Одна справа, коли ти це бачиш на фронті й не помічаєш це, а коли ти в цивільному житті і притягнув звідти таку енергетику…

Чи є такий кіноперсонаж, над образом якого ви ще мрієте попрацювати?

Я мрію вдягнути героїню з наступного фільму із всесвіту Конотопської відьми – військову з позивним Мара із зомбі-муві «Каховський обʼєкт». Не хочу образити нікого з колег, але жоден костюмер, не маючи військового досвіду, не вдягне військового так, як це може зробити військовий.

Для жінок-військових жіноча форма – дуже болюча тема. Наприклад, зимовий варіант жіночої форми досі не затверджений, його немає. Саме шляхом роботи над цим образом, окрім словʼянської символіки, мені хотілося підняти питання жіночої форми, а також питання жінок-героїв України. Якщо ми запитаємо: «Назвіть хоча б одне імʼя жінки героя-військової України», ніхто не знає жодного імені. Мені хотілося б з образом Мари популяризувати особистості жінок-військових, які отримали це звання, щоб наші люди про них знали.