Рівно рік тому, 29 липня 2022-го, на території колонії №120 в Оленівці росіяни вчинили теракт, направлений на жорстоке вбивство беззбройних та знесилених оборонців «Азовсталі», які на той момент утримувалися в полоні понад два місяці. У результаті варварського злочину, за непідтвердженими даними, загинули щонайменше 53 та були поранені понад 130 українських захисників. З того моменту на місце злочину не було допущено жодного міжнародного експерта-криміналіста чи міжнародної організації із поважною репутацією. Через 25 днів після трагедії ООН створила групу з розслідування цього теракту, а через 4 місяці розформувала. Жодних матеріалів від української сторони про злочин до розгляду не було прийнято.

Минув рік, і ситуація не змінилася. З цього сумного приводу громадська організація «Жінки зі сталі» ініціювала брифінг за участю мам та дружин загиблих та поранених в Оленівці захисників. Зокрема, у брифінгу взяли участь Наталка Зарицька, голова ГО «Жінки зі Сталі», дружина звільненого з полону бійця полку «Азов»; Наталія Пашнюк-Пашнєва, матір бійця полку “Азов” Євгена з позивним “Жим”, який загинув під час теракту в Оленівці; Марія Алєксєєвич, дружина пораненого захисника «Азовсталі», постраждалого внаслідок теракту в Оленівці; Неля Шастун, матір двох бійців полку «Азов». Також до брифінгу долучились Микита Шастун, звільнений з полону захисник «Азовсталі», який перебував у бараці Оленівки під час теракту, та Олександр Заруцький, адвокат-міжнародник.

АМОРФНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТІЛЬКИ ЗАОХОЧУЄ ОСАТАНІЛИХ ЗЛОЧИНЦІВ

«Убивство беззбройних військовополонених в бараці 200 є одним зі злочинів проти людяності, скоєним росіянами в особливо цинічний спосіб. Воно досі залишається і вірогідніше за все залишиться без кари», – наголосила, розпочинаючи брифінг, голова «Жінок зі сталі» Наталка Зарицька. Вона – одна з тих жінок, які рік тому на собі відчули жах новини про варварство в Оленівці. Адже теж не знала, чи вижив її чоловік, аж допоки його не обміняли. Їхню щемливу історію ми розповідали тут.

Пані Наталя нагадала хронологію подій: лише через 25 днів після трагедії ООН створило групу з розслідування теракту в цій колонії. Генеральний секретар ООН повідомив, що вирішив направити місію з виявлення та встановлення фактів трагедії в Оленівці.

Але представник Генсека ООН заявив, що місія не може почати розслідування, оскільки ситуація на місці події залишається небезпечною для візиту

5 січня 2023 року представник ООН Стефан Дюжаррік повідомив, що місію розформували «через відсутність умов для направлення місії на місце події». «Хочу наголосити, що росіяни вже зараз насаджують нову реальність, в якій убивці й терористи абсолютно безкарно вчинятимуть ще страшніші звірства на кшталт підриву Каховської ГЕС чи й взагалі третьої світової війни із застосуванням ядерної зброї. Аморфність міжнародних організацій, покликаних захищати мир та безпеку в світі, тільки заохочує осатанілих злочинців. Тому розслідування та притягнення до відповідальності за злочини такі як теракт в Оленівці є певним лакмусом: чи встоїть світ таким, яким він був до початку війни росії проти України», – сказала пані Наталя.

МЕРЗОТНИКИ, ЯКІ ПІДЛО ВБИЛИ БЕЗЗБРОЙНИХ ЗАХИСНИКІВ, МАЮТЬ ОТРИМАТИ НАЙВИЩУ МІРУ ПОКАРАННЯ

Наталія Пашнюк-Пашнєва, матір загиблого в Оленівці Героя, розповіла на брифінгу, як ще під час оборони Маріуполя двічі отримувала страшні звістки про загибель сина. «Крайній раз на відео виходу наших оборонців з Азовсталі я чітко побачила свого сина, який виносив на собі пораненого побратима. Тож у мене нарешті з’явилося достовірне підтвердження, що син живий, а також надія, що він повернеться».

Згодом пані Наталія почула про теракт, але навіть й думки не допускала, що серед загиблих може бути її Женя. «Навіть, коли рашисти виклали списки загиблих під час теракту, в яких було ім’я мого сина, я все одно у це не повірила», – згадує пані Наталя.

З плином часу пані Наталі довелося прийняти страшний факт, що її син загинув

Мама загиблого Героя стукала у всі двері України та Європи, благаючи про допомогу повернути тіло сина на рідну землю. «Тільки три тижні тому я змогла поховати його руку – це все, що мені віддали…», – сказала пані Наталія і додала на брифінгу: «Слухайте і запам’ятовуйте: мій син, який героїчно та самовіддано захищав рідну Україну та наш народ від рашистських варварів та вбивць, заслуговує на справедливість. Як матір, я закликаю весь світ схаменутися, припинити ігри зі ртуттю, чим насправді є рашизм, бо вона непомітно, але невідворотно вас усіх знищить. Боягузливі мерзотники, які підло вбили беззбройних українських захисників, мають понести найвищу міру покарання».

УВЕСЬ СВІТ МАЄ УСВІДОМИТИ, ЩО РОСІЯ – ТЕРОРИСТ

Неля Шастун, учасниця організації «Жінки зі сталі», мама двох бійців полку «Азов», поділилася на брифінгу своєю історією. Її старший син Ігор загинув 1 квітня 2022 року під час оборони Маріуполя, менший син Микита, який став до лав полку 24 лютого 2022 року, пройшов блокаду «Азовсталі», пекло російського полону та вижив під час теракту в барацi 200 Оленівки.

«Коли 17 травня мій молодший син разом з побратимами вийшов з майже знищеної «Азовсталі» в почесний полон, як тоді говорили, то я трохи заспокоїлася, бо навіть у страшному сні не могла собі уявити, як там будуть знущатися над нашими хлопцями. Однак все змінилося 29 липня 2022 року. В цей день я прокинулася в гарному настрої та поїхала на відкриття Консультативного центру із забезпечення прав і свобод захисників України. По дорозі слухала радіо та з новин почула про вибух в колонії. Мені почали телефонувати рідні та знайомі й кожен ставив два питання: 1) Ти чула новину? 2) Микита живий? Поки доїхала до Центру гадала, що серце вистрибне. Потім почала скрізь дзвонити, питати, що і як. Відусіль відповідь одна: ще нічого невідомо, списків немає. Згодом на ворожих пабліках з’явилися списки загиблих у тому бараці. Представники Омбудсмена нам казали, що списки ніким і нічим не підтверджені», – згадує пані Неля.

Проте родичі все одно переглядали списки з єдиною метою – НЕ знайти в них ім’я свого рідного

А потім до організації «Жінки зі сталі» почали приходили родичі полонених, які знайшли своїх близьких у списку загиблих в Оленівці. «Ви не уявляєте, як було важко дивитися їм в очі. Ми зустрічались з представниками ООН та МКЧХ, їздили в Женеву до їхніх штаб-квартир, де вимагали від них бодай якихось дій. В стані невідомості та очікування новин ми перебували до часу виходу з полону командирів у вересні 2022 року. Тоді зі слів побратимів сина я дізналася, що він дуже схуд, але живий», – розповіла на брифінгу Неля Шастун. Зараз Микита вже звільнений з полону, але веде вже іншу боротьбу – за своє здоров’я.

«Увесь світ має усвідомити, що росія – терорист, який зухвало нехтує всіма міжнародними договорами та конвенціями. Все людське чуже для цих варварів. Вони катують і вбивають беззбройних українських захисників, бо ті воюють за свободу, а вони – за рабство», – наголосила Неля Шастун.

КОЖЕН ДЕНЬ ПОЛОНУ ВІДБИРАЄ ЗАЛИШКИ ЗДОРОВ’Я ТА ШАНС ПОВЕРНУТИСЯ ДО НОРМАЛЬНОГО ЖИТТЯ

Чоловік Марії Алєксєєвич, під час оборони Маріуполя був поранений вперше, а вдруге – під час теракту на бараці 200. «Не зважаючи на це, вже понад рік він утримується у ворожому полоні», – розповіла пані Марія на брифінгу.

Вона нагадала, що після 86 днів героїчної оборони Маріуполя і пекельних бомбардувань захисники “Азовсталі” вийшли з комбінату, виконуючи наказ командування зберегти життя. Перед виходом і складанням зброї на словах було обіцяно, що вони будуть утримуватися окремо від усіх, матимуть свій побут і триразове харчування, зв’язок з рідними та будуть обміняні протягом найближчих трьох-чотирьох місяців.

«Воїни, які вразили весь світ своєю безпрецедентною стійкістю та хоробрістю, обґрунтовано розраховували, що за звільнення кожного з них будуть боротися. Натомість вони отримали страшний довготривалий полон, умови якого прямо порушують вимоги Женевської конвенції про поводження з військовополоненими в частині утримання комбатантів», – підкреслила Марія Алєксєєвич.

Після двох місяців полону захисників “Азовсталі” росіяни спланували варварське вбивство частини з них. Про теракт в Оленівці пані Марія дізналась зранку 29 липня з рашистських пабліків.

У той час вона оформлювала документи на нове прізвище, адже вони з Сергієм одружилися під час боїв в Маріуполі дистанційно

“Спершу я не повірила російським новинам про теракт, поки не побачила відео наслідків та тіла загиблих бійців. Я спочатку не знала, що мені робити і як тримати себе в руках, очікуючи нової інформації. Тому я почала телефонувати у державні органи та в МКЧХ для того, щоб дізнатися хоч якісь деталі, але відповіді не було. Наступного дня, 30 липня, російські пабліки опублікували списки поранених та загиблих бійців під час теракту. Список загиблих я відкривати не наважувалася – боялась, тому одразу відкрила список поранених та знайшла у ньому Сергія – згадує Марія. Вже 3 серпня вона знайшла на одному з російських ресурсів відео, на якому побачила Сергія лежачим на койці – він відповідав на питання російських пропагандистів. Він розповідав, що чув два вибухи: на перший не звернув уваги, а після другого все загорілося й військовополонені намагалися вибиратися з охопленого полум’ям бараку. Згодом звільнений з полону захисник підтвердив інформацію про те, що Сергій був поранений під час теракту та вижив. Однак його дружина Марія досі не знає, в якому стані і де її чоловік.

“Я вже не знаю, що ще мені робити, у які двері стукати, до кого звертатися і кого закликати втрутитися, щоб повернути найдорожчу для мене людину. Єдине, в чому я впевнена, що кожен день полону відбирає в нього залишки здоров’я та шанс повернутися до більш-менш нормального життя, на яке заслуговує після всього, що він зробив для Батьківщини, як і його побратими, які вже понад рік перебувають в пекельному полоні найжорстокішого ворога”, – поділилася Марія Алєксєєвич.

Щоб утримувати фокус уваги суспільства на катастрофічній ситуації з пораненими під час теракту в Оленівці була створена громадська організація «Спільнота родин Оленівки». І вона, і ГО “Жінки зі сталі”, і всі учасники брифінгу звернулися до міжнародних інституцій, української влади, правозахисних організацій домогтися повноцінного розслідування теракту в Оленівці, забезпечити притягненя до відповідальності усіх причетних до цього жахливого злочину. «З наших органів влади ми «не зліземо». Це вам говорять «Жінки зі сталі», – наголосила і попередила на брифінгу Наталія Зарицька.

Усі україночки долучаються до цього жіночого попредження – не дозволимо забути, вимагатимемо повноцінної діяльності всіх відповідних органів у напрямку розслідування і справедливої кари для злочинців.