Визнавати свою недосконалість складно, та й не заведено у нашому суспільстві. Від вас очікують, що ви розкажете, як справи у дітей чи що нового на роботі, але аж ніяк не історію, яка починається зі слів «я помилилася».

Відлуннями радянського минулого залишилося невміння говорити про свій досвід: хвалити себе за досягнення та визнавати невдачі. Базова прошивка поведінкового арсеналу дівчаток – «будь скромною», «не вихваляйся», «не будь егоїсткою» – продовжує жити в головах тисяч українських жінок. Звідси звичка відкладати себе на потім і ставити на перше місце інтереси чоловіка, батьків, начальника, але тільки не свої, а, опиняючись у центрі уваги, почуватися ніяково й ловити себе на думці «я цього не заслуговую».

І все-таки критичне мислення допомагає чинити опір навʼязаним соціальним стереотипам. З цього й починається робота над помилками. Без неї неможливий досвід та особистісне зростання.

По суті є два види помилок: деструктивна – дурість і конструктивна – досвід. І треба переосмислювати досвід зі знаком «мінус», перетворюючи його на «плюс». Просто колекціонувати невдачі, обговорювати їх з усіма, але потрапляти в подібні ситуації знову і знову – це множення дурних помилок. Зупинити їхню геометричну прогресію можна, навчившись помічати «гачки» ще до потрапляння в ситуацію помилки.

Отже, топ-5 жіночих помилок, яких не можна робити, бо вони «зʼїдають» час і заганяють у пастку спіралі, де один провал тягне за собою інший

НЕУСВІДОМЛЕНИЙ ВИБІР

Рішення, ухвалені під тиском вимог та очікувань батьків (близьких, соціуму), часто не збігаються зі справжніми бажаннями. Вибираючи професійну діяльність з огляду на моду або соціальне схвалення, можна за 5 років вийти з дипломом, який вам ніколи не стане в нагоді.

Чим небезпечний? Втраченим часом та можливостями. Приймаючи рішення через чиїсь інтереси, ви ігноруєте власні потреби.

Що робити? Витягувати з «не своїх» рішень користь, адже має бути щось хороше в тому, що ви зробили. Наприклад, навчаючись на нелюбому факультеті, ви змогли визначитися з тим, що вам дійсно подобається або познайомилися з людьми, які вас надихають.

ПЕРФЕКЦІОНІЗМ

Пісенька Мері Поппінс про те, як же чудово почуватися досконалою, коротко й точно описує сутність цієї проблеми. Бути надто вимогливою до себе, «розумницею, спортсменкою і просто красунею» – так навчали з дитинства багатьох із нас. Інстаграм лише додав приводів для комплексів: фото ідеальних мам, дружин та бізнеследі, які встигають за 24 години те, що нормальна людина не встигне й за тиждень, сіють зерна почуття провини та невдоволення собою.

Чим небезпечний? Ніхто не може бути досконалим, тому happy end – недосяжна мета. Виходить, що щастя й можливість насолоджуватися життям відкладається «поки не…», і тут можна підставити будь-яку з відмовок: «поки не вийду заміж», «поки не схудну до 50 кг», «поки не переїду до Лондона». Щойно вдається досягти поставленої планки, зʼявляється нова мета й усе повторюється по колу.

Що робити? Сформулювати й запамʼятати нові установки: «я й зараз доволі хороша», «я й зараз гарна мама», «я й зараз кохана», «я й зараз профі» тощо. Придумайте собі підтримуюче послання, яке дасть вам відчуття, що ви хороші тут і зараз. Достатньо робити те, що ви можете, що у ваших силах.

Ви нікому не маєте доводити свою ідеальність. Більше немає суворої вчительки, яка вам поставить двійку. Вам не треба заробляти добрі оцінки

НЕЗАЧИНЕНІ ВІКНА

Незавершені, кинуті на півдорозі справи та починання стають місцями «витоку енергії». Мозок влаштований так, що коли ми щось не доводимо до кінця, у ньому залишаються «відкриті вікна», як у компʼютері, і коли їх надто багато, гальмуються процеси мислення, розсіюється увага, падає продуктивність. Це стан, коли ідей багато, але при цьому все одно застряг на обридлій роботі.

Чим небезпечні? Незакінчена освіта, непевні стосунки, невиконані обіцянки, незакриті проєкти тягнуть назад, заважаючи розпочати щось нове. Пробуючи себе в різних сферах, та не зупиняючись на чомусь конкретному, можна згаяти можливість реалізувати себе. Замахуючись на 100 різних справ є ризик не виконати якісно навіть одну. Час витрачено, а користь нульова.

Що робити? Завершувати розпочате. Ставити крапку. Завʼязувати уявною стрічкою. Один із інструментів «закриття вікон» – спілкування: треба все прояснити, виявити, отримати відповіді. Якщо ви не готові зустрічатись й проговорювати якісь моменти з людиною особисто, пропрацюйте їх для себе. Психотерапія, медитація, врешті-решт, прощальний лист допоможуть вам відпустити стосунки, які насправді обірвані давно, але тягнуться роками у вашій уяві.

В карʼєрі ж розраховуйте свої сили й беріться за підйомний пласт завдань. Спробуйте принцип «зʼїж жабу» у повсякденній рутині: до 12-ї дня робіть усі найскладніші і найнеприємніші справи.

КОМПРОМІС ІЗ СОБОЮ

За постійним пошуком зручних для всіх рішень стоїть неусвідомлена установка «радуй інших». Погоджуючись на не надто зручний для себе варіант, боячись сказати «ні», ви отримуєте «половинчасте» щастя: начебто й роботу добре виконали, а залишилося відчуття незадоволеності. Жінкам часто навʼязується компромісна поведінка, звідси мем «я ж мати», яка піде на будь-які жертви заради дитини.

Чим небезпечний? Ігноруванням своїх потреб. Знеціненням власних досягнень. Постійним невдоволенням та відчуттям «щось іде не так». Крім того, інші можуть скористатися тим, що вам складно відмовляти.

Що робити? Проводити емоційне сканування свого стану, запитуючи себе: як я почуваюся в цій ситуації, наскільки мені комфортно, чого я хочу? Прислухатися до внутрішнього голосу й не погоджуватися на напівфабрикатні стосунки, напівщастя, напівякість.

Важливо цінувати й хвалити себе, адже поки ви не цінуватимете себе, ніхто інший цього теж не зробить

СТРАХ

Більшість жіночих страхів програмує суспільство: не можна старіти, не можна погано виглядати, інакше чоловік може піти наліво – і з кінцями; не можна розслаблятися, того й гляди – молодь наступить на пʼяти. Плюс страх не відбутися, не реалізуватися… Загалом спектр великих та малих страхів дуже широкий.

Чим небезпечний? Страх сковує і заважає діяти. До того ж, коли чогось дуже боїшся, то притягуєш це у своє життя.

Що робити? Подумки повертати себе в момент тут і тепер, покроково виконуючи дії, які у ваших силах, концентруватися на тому, що відбувається.

Наприклад, ви боїтеся змінити нудну, але грошовиту діяльність на ту, що вам до вподоби. Вам здається, що як тільки ви почнете щось змінювати, втратите прибуток, рідні не підтримають, ви залишитеся ні з чим. Тут важливо усвідомити користь страху і прийняти необхідність цього почуття. Страх базово закладено в емоційному спектрі кожної людини. Його функція – захищати від необдуманих, небезпечних для виживання рішень. Та водночас страх змушує перестраховуватися, і це причина залипання у горезвісній зоні комфорту.

Щоб порівняти, наскільки реальний страх і що з ним можна зробити, поставте собі питання: чого саме я боюся? чи можу я щось змінити? якщо можу, то що і як?

Відповіді допоможуть знайти внутрішній ресурс та опору, щоб подолати страх і наважитися діяти

Марлен Дітріх казала: «Якби я могла прожити життя ще раз, то зробила б ті самі помилки, але значно раніше, щоб довше скористатися їхніми наслідками». Помилки крадуть час і не дають жінкам впевнено розправити спину, але без помилок не було б і досвіду. Тож прощайте собі помилки, перетворюйте їх на досвід зі знаком «плюс» і не відмовляйте собі у щасті тут і тепер. Так, і зараз теж.