спецпроєкт
ВОНА. ВІЙНА

---

МАРІЯ
ДЕРГАЧОВА

Історія героїнї подкасту «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло», яка з підліткового віку займається адопцією тварин, а після початку великої війни знімала кіно про їх порятунок

Марія Дергачова народилася на Галичині, навчалася у Києві, але так прикипіла до Харкова, що друзі вважають її харків’янкою. Вона не змогла всидіти у столиці після підриву Каховської ГЕС і вирушила на Південь рятувати тварин. Марія постійно їздить разом із зооволонтерами неподалік лінії зіткнення й каже: ніколи не подумала б, що має в собі стільки сміливості.

До повномасштабного вторгнення Марія бувала у Харкові лише у відрядженнях. Нині ж вона регулярно їздить з командою «Порятунку тварин Харків» на евакуацію. «Не знаю, куди поїдемо – кожен раз невідомо. Це може бути Харківська чи Донецька область. А куди саме, знатимемо перед самим виїздом. Наразі формуються заявки. Коли ми розуміємо, де є більша потреба, туди їдемо. Нині це переважно Куп’янський район, лівобережжя. Там іде наступ. А ще Покровський і Торецький напрямки», — розповіла зооволонтерка у покасті «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло».

«Моя сфера — це адопція тварин. Якщо рахувати з мого підліткового віку, то я майже п’ятнадцять років у зооволонтерстві. Моє завдання, щоби безпритульні тварини знаходили свої сім’ї, адже після евакуації тварини опиняються у притулках чи на перетримці», — розповідає Марія Дергачова, додаючи, що вдома в неї завжди було багато собак. А тепер вона має ще й котів.

У вересні завершилися зйомки фільму про евакуацію тварин на Київщині, Харківщині й частині Донеччини. Далі — довга робота: постпродакшн, основний монтаж, звук, колір і так далі.

Кіно умовно поділено на три частини. Перша — про окупацію. Мова йде про три притулки Київщини, які опинилися в окупації. Це три різні історії. Одна з них — про найбільший притулок в Україні «Сіріус», де проживає понад три тисячі тварин. Вони опинилися в окупації, і за день-два у них закінчився корм. Власниця притулку Олександра Мезінова розповіла про те, як шукала хоч щось, щоби прогодувати своїх підопічних.

Інша історія про гостомельський притулок, який було розташовано впритул до Гостомельського аеродрому, де точилися найважчі бої. Там тварини загинули від уламків снарядів. Окрім того, російські військовослужбовці заходили на територію притулку, розстрілювали тварин просто тому, що ті гавкали. Третя історія — це історія бородянського притулку, який через недбальство керівництва опинився сам на сам в окупації. Ніхто не знав, що відбувалося всередині. У перший день зник зв’язок з відеокамер. Понад 400 собак залишалися замкнутими.

Другу частину фільму присвячено евакуації. Це, власне, евакуація тварин із зони бойових дій командою ГО «Порятунок тварин Харків». Третя частина фільму — це щасливі історії тварин, які пережили не найкращі часи, окупацію чи перебування в зоні бойових дій, про те, як вони знайшли свої сім’ї й нині живуть щасливим життям.

За день до підриву Каховської ГЕС Марія знаходилась в Києві, приїхала з п’ятьма сукнями на фестиваль, хотіла подивитися кіно й побачитися з друзями. Але коли сталася ця трагедія, про кіно вона вже не могла думати. У мережі почали з’являтися фотографії тварин, які опинилися у воді. Марія написала «Порятунку тварин». А наступного дня вони всі разом були в Херсоні.

«Щодня вони вивозять просто незлічену кількість тварин. Звісно, Харків не може розмістити їх усіх. Тож команда «Порятунку» починає розвозити їх по всій Україні. Тому, хай з якого ви міста, ви завжди й усюди можете знайти тварину із зони бойових дій або ж просто безпритульну тварину, якій потрібна домівка. Тому, звісно, я завжди наголошую саме на адопції безпритульних тварин. У нас є гасло: «Не купуй — прихисти», воно пішло з англійського adopt, don’t shop», — закликає всіх Марія Дергачова.