Я – КАПІТАН ЯХТИ. ІСТОРІЯ КАТІ ЧЕБОТАРЬОВОЇ

Катю Че (Чеботарьову) добре знають у журналістських і автомобільних колах: довгий час працювала у жіночому журналі LQ – пам’ятаєте, був такий класний стьобний журнал? Після нього захопилася клубом Аdventure off road club – гасає по бездоріжжю, доставляє гуманітарну допомогу у забуті богом місця. А взагалі, Катя – професійний психіатр, з немалим досвідом роботи. Ще – дотепна і дуже жіночна. Зовні ніколи не скажеш, що знає слово такелаж і кокпіт. А вона не лише знає, вона ще й усім цим керує! Закінчила школу яхтингу, зібрала свій екіпаж, пройшла тричі Егейське море і збирається взимку в напівнавколосвітнє плавання. А найважливіше – захопила своїм хобі ще вісьмох таких самих дотепних і жіночних. Зрештою, читайте самі. Не здивуємося, якщо також захопитесь.

Як стати морським вовком

Мої друзі – професійні яхтсмени – відкрили в 2014 році яхт-школу Marinero. У неї є ліцензія IYT – міжнародної системи навчання шкіперській майстерності та правилам радіообміну. Навчатися я люблю – це цікаво! І це хороша профілактика хвороби Альцгеймера:)

Пройшла курс, склала іспити, згодом була на практиці – не менше 250 морських миль у морі, потім знову іспит на практичні навички і от – навесні минулого року стала капітаном. Загалом уже пройшла 1100 миль – це місяць у морі, якщо узагальнити. Ходила на Канарський архіпелаг в Атлантиці, по Дніпру зі справжніми олімпійськими чемпіонами у вітрильному спорті.

Ліцензія IYT дає можливість орендувати яхту в будь-якій точці світу, скласти маршрут, зібрати екіпаж і вирушити у подорож. Тебе вносять у міжнародну базу, всі походи й випадки описуються й фіксуються. Принцип той самий, що й оренда авто: договір, страховка і права. Тільки процес прийому-передачі значно довший: від склянок до вітрил – цілком усе.

Екіпаж збирав психіатр

Найскладніше – наважитися на самостійне плавання. По-перше, це велика відповідальність за яхту й екіпаж. Тут потрібен чарівний пендель або ендогенний легкий флер… дивакуватості. У мене і те і інше: пендель потрапив на благодатний грунт – на флер дивакуватості. Запропонувала подругам, вони – своїм подругам, і всі раптом взяли і погодилися. Журналіст, редактор, директор з маркетингу провідної української кінокомпанії, драматург, керуюча рестораном, власниця рекламного агентства, керівниця департаменту продажів Hilton Kiev – борт збирав психіатр, не забувайте:)

Єдині й неповторні

Повністю жіночий борт на круїзній яхті – це рідкісне явище. Жінки показують відмінні результати в регатах і змаганнях, але подорожують під вітрилами, здебільшого, в компанії чоловіків. Зазвичай, ми ходимо флотилією від трьох до п’ятнадцяти бортів. І навіть коли є 15 яхт, жіночий екіпаж серед них – один-єдиний.

Читайте також: Далекобійниця Ірина Перегрим – як це: кермувати великою фурою і наїздити 100 000 км міжнародними трасами

Суто жіночі пригоди

У наш дебютний похід почав «жартувати» навігатор і зломався ехолот (прибор, що вимірює глибину). Не панікували, ні. Визначили свої координати, розрахували відстань до марини і довжину світлового дня. Повідомили дані через Київ решті капітанів, аби вони не зійшли з розуму, що загубили жіночий борт.

Ми постійно підносили дари Посейдону: мили посуд – втопили відро, пательню, рушники, виделки, ложки. Одного разу втопили навіть технічний паспорт на автомобіль, на якому приїхали з Києва в Афіни. Викликали водолазів за 30 євро. Кілька хвилин – і техпаспорт був врятований.

А ще – нас атакував російський борт. Якось ми поверталися в Афіни, а там при заході в марину дуже жвавий рух, як у годину пік у центрі міста. Ми йшли слідом за російским бортом, аж раптом він передумав і змінив напрямок на 180 градусів. Ми ввічливо поцікавилися про їхні наміри, у відповідь – важкі погляди, тиша і впертий рух у напрямку нашої корми. А за нами ще два човни. Нам вдалося швидко зробити маневр, випустити цих недобрих людей і спокійно зайти у марину. Чули б ви відгуки греків про цей російський борт!

Якось у шторм у нас застряг грот – головне вітрило, один з кінців через велику бовтанку опинився за бортом і попав на гвинт, що не давало завести двигун. Теж повідомили капітану флотилії.

Хепі-енди

На щастя, всі наші пригоди закінчуються добре, а я при цьому отримую цінний досвід. Згадую зараз своє перше плавання і все ще дивуюся собі і своїй на той час ще туристичній команді. Як усі на таке зважилися?! Вітрила й море – це стихія і серйозне випробуваня. Ті люди, котрі заходять на борт, і ті, що через тиждень з нього сходять, – це різні люди. Закриті гештальти, подолані страхи, впевненість у своїх силах і друзях і неймовірна сила духу.

Ба більше, п’ятеро моїх матросів після повернення з моря пройшли теоретичний курс яхт-школи, хтось після першого походу, хтось після другого-третього. Уже склали іспити й готуються до практики в Середземному морі, отримають ліцензії і стануть шкіперами. Тож я незабаром матиму кваліфікованих старпомів і матросів.

Хобі не для мільйонерів

На прикладі грецьких островів. Похід триває тиждень. Місце в двомісній каюті – 350 євро. Ще 350 євро з одного – страховий депозит. Чартерна компанія поверне ці гроші в обмін на цілу й непошкоджену яхту. Ще 150 євро йдуть у загальну суднову касу, з якої оплачуються стоянки в маринах, паливо, продукти і напої.

Хліб і видовища 

Ще до відплиття визначається той, хто відповідає за закупку продуктів. Їх поповнюємо на стоянках у маркетах. Як показує досвід, на 150 євро вдається і наїстися і напитися. Вечері за межами яхти – в ресторанчиках – дівчата оплачують самі, за рахунком. Готуючи маршрут, ми відразу продумуємо план екскурсій і розваг. У маринах члени екіпажу вільні пересуватися і розважатися на власний розсуд, головне – вчасно повернутися на судно і підготувати і себе, і його до відплиття. Ніхто ще жодного разу не спізнився і не загубився.

Непотопляємі 

Яхта – об’єкт стійкий. Щоб її потопити, треба дуже постаратися. Відірвати перо керма, зламати кіль чи щоглу, отримати велику пробоїну навіть при великому бажанні непросто. Але водночас яхта – об’єкт динамічний, вона має багато виступаючих деталей і рухомих конструкцій, і якщо не дотримуватися правил безпеки, то можна отримати і синяки, і садна.

Під час шторму є ризик опинитися за бортом. Тому ті члени екіпажу, які перебувають у цей час у кокпіті чи на борту, завжди одягнені у рятувальні жилети і пристебуються страхувальними тросами. Так що у бікіні й капелюхах екіпаж ходить лише у хорошу погоду, у маринах, на якірних стоянках у бухтах і під час купань у відкритому морі під невсипущим наглядом капітана.

Човен, який не розбився об побут 

Елегантне й дуже красиве судно з вітрилами складається з кают, камбузу (кухні) з усім начинням, пари гальюнів з душем (санвузли), кают-компанії, кокпіта й палуби – тут живе вся команда.

Якщо ви вважаєте, що вдома у вас маленька кухня, на яхті побачите кухню ще меншу. Але її ергономіка вражає – ви будете здивовані, скільки всього там поміщається, і що можна утрьох одночасно варити каву, готувати салат і смажити щойно пійману рибу.

Каюта теж, м’яко кажучи, не надто простора, але є ліжко, шафа, багато шухляд, полиць. Речі поміщаються, однак на яхті у 40 футів у ліжко лягають з порога:) Дуже, між іншим, зручно під час хитавиці. На сучасних катамаранах – інша справа, там майже як в готелі, багато простору.

На яхті мінімум два душі з прісною водою. У кожній марині запаси води поповнюються. Але коли на борту 8 дівчат, то інколи доводиться нагадувати про її економне використання. Посуд і речі миються і перуться у морі – прив’язавши за вільний кінець і кинувши за корму. При швидкості у 5 вузлів відпирається не гірше, ніж у супертехнологічній пральній машині.

До речі, кожен, хто ступив на палубу, на час подорожі стає її частиною незалежно від свого соціального статусу і професії.

Читайте також: Снайперка Олена Білозерська – як це: піти за чоловком в АТО і очолити артилерійський взвод

Майже найважливіший інструктаж

Перед відплиттям один з найважливіших інструктажів – про користування гальюном. Не смійтеся. Це справді важливо. Гальюн (або туалет) схожий на санвузол у потягу чи літаку. За неправильне користування чи не перекриту систему доведеться жорстоко поплатитися – у разі шторму вміст каналізаційної системи може рвонути на яхту. Користування гальюном у маринах заборонено. Порушення карається чималими штрафами і загальною ганьбою. Продукти життєутворення, назвемо це так, збираються у спеціальні резервуари, які після переходу звільняють і дезинфікують чартерні яхтові компанії.

Граційною моряцькою ходою…

Навіть для морських вовків зі стажем сильний шторм – річ неприємна. Вестибулярний апарат проходить неабияке випробуваня. Але вже через пару днів організм адаптується і неприємні відчуття пройдуть. Проте легке покачування триває ще кілька днів після подорожі під вітрилами – характерна хода моряка:) Але все дуже швидко мине.

Морська «хвороба»

Якщо ви спробували на смак подорож під вітрилами – приготуйтесь, сумнівно, що ви зможете відмовитися від цього надовго. Сильно виражена абстиненція штовхатиме вас до нових пригод. От і мій екіпаж не став виключенням. Три «ходки» разом! У листопаді дівчата відчалять на практику у Средиземне море. А я – у довге плавання: двічі перетну Атлантику, обійду Кариби, візьму участь у Хайнекен регаті, побуваю на Вергінських островах, Домінікані, на Бермудах, Багамах, Азорах, Канарах і Балеарах. Це теж проект яхт-школи Marinero, з досвідченими яхтсменами і звичайними туристами. Дехто з них ступить на борт уперше. Почуваюся як Більбо Торбінс, доктор Лівсі і Жак Паганель водночас. Чотири місяці – і міжнародна регата. Мої обов’язки – бортовий лікар, помічник капітана, ще вестиму бортові записки і репортажі в режимі реального часу.

Чи страшно мені? Звичайно. Це серйозне випробування. Довгі переходи, постійні вахти, тижнями навколо – лише океан, сонце, вітер, люди. Інколи ще кити, дельфіни, акули, барракуди, черепахи. А ще – неймовірні світанки. Насправді, це – формула щастя.

Ще одна україночка Олена Якимчук перетворила своє хобі – планеризм у серйозну справу і навіть стала чемпіонкою України, читайте про неї тут.

Фото надані Катериною Чеботарьовою.