спецпроєкт
ВОНА. ВІЙНА

---

АЛІНА
САРНАЦЬКА

військова медикиня, героїня подкасту «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло» про найважчий момент на війні, драматичну школу для ветеранів і про мрії, яким не можна зраджувати

«Внутрішній злам — це єдине, чому я не змогла знайти раду»

Нова героїня подкасту «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло» — Аліна Сарнацька. Вона два з половиною роки служила медикинею територіальної оборони, заснувала патронатну службу турботи про поранених «Теплоносії», веде декілька програм на радіо, а також робить упевнені кроки в драматургії. У соцмережах у коментарях про діяльність Аліни пишуть: «Вистачило б на дев’ять життів щонайменше».

«Я тривожна, як завначка в кінці навчального року, й уразлива, як юна польова миша. А ще я сцикло. Боюся публічних виступів, бюрократії, темряви й лікарів. І це тільки початок довгого списку. Тепер я додатково боюся війни. Після кожного ракетного обстрілу я ще три дні плутаю імена людей і сіпаюся від голосних звуків…» — так Аліна написала у своїй біографії у фейсбуку. Наприкінці 2024 року вона демобілізувалася.

«Я людина, яка все планує, у мене все розплановано, я шукаю шляхи, залучаю допомогу інших людей. Усе життя я вірила, що якщо ти зробиш усе, що тільки можливо, то отримаєш результат. Найчастіше так буває. Іноді ти програєш, але якщо ти продовжуєш, то отримуєш результат. І цей страх, цей внутрішній злам — це єдине, чому я не змогла знайти раду, із чим я не змогла впоратися», — розповіла колишня військовослужбовиця. 

Сталося це всередині 2023 року, коли частина, у якій служила Аліна, перебувала в Донецькій області. «Ми з іншою військовослужбовицею, пані Катериною Сухенко, випадково опинилися на місці удару по цивільних у місті Слов’янськ. Тоді прилетіло 11 ракет С-300 по житловому кварталу. Як військові медикині, ми мали із собою аптечки й почали надавати допомогу. На місці удару були діти. Одна дитина загинула, іншу ми з побратимами діставали. Я була багато до чого готова, але мертві діти для мене стали моментом зламу», — додала вона. 

Відтоді в Аліни з’явився страх, її почали мучити нічні кошмари. «Я весь час шукала, як із цим упоратися, і врешті дійшла до того, що ніяк. Просто іноді з деякими станами треба жити, але це можливо», — пояснила жінка.

«У будь-якої людини, якщо пошукати, можна знайти людей, які її люблять. І на них треба спиратися, це основна точка опори», — переконана Аліна.

Зараз вона займається у драматичній школі для ветеранів. Аліна каже, що їй з цією школою пощастило: «Це така драматична школа для ветеранів, яку організував на базі “ТрО медіа” знаний український драматург Максим Курочкін разом зі своєю командою. У цій школі до ветеранів не ставляться як до людей, яким потрібна терапія і які мають виписуватися для терапевтичного ефекту. Ця школа ставиться до ветеранів як до людей, які мають стати всесвітньо відомими, неймовірними драматургами. Її завдання в тому, щоб надихати, підтримувати й навчати», — розповіла Аліна Сарнацька.

«Я вважаю, що ветерани — це просто люди, і всі вони різні: комусь потрібен психолог, комусь — ні. У моєму випадку драматургія і письменництво — це з іншої опери. Я із шести років знала, що хочу стати письменницею, але я зрадила свою мрію. На фронті, напевно, це як у багатьох: я просто думала, що повернуся і робитиму те, що важливо. А все, що важливо в житті, — це любити й робити те, для чого ти народився. Я вважаю, що народилася для того, щоб писати художній текст», — підсумувала вона.

Повну версію розмови з Аліною можна прослухати на сайті Радіо “Накипіло”, а з іншими героїнями проєкту “Вона. Війна” — у нашій добірці: ВОНА. ВІЙНА: спецпроєкт з Радіо «Накипіло» про українок, які надихають своїми вчинками.