Віртуальний музей української діаспори дуже легко знайти і відвідати: достатньо відкрити інтернет, ввести адресу diaspora.com.ua – і ви тут же опиняєтеся на освітній, науково-просвітницькій веб- платформі про історію й культурні надбання світового українства, про діяльність українських інституцій світу та видатних особистостей українського походження. Також ця платформа акумулюватиме оцифровані тематичні експонати, пов’язані з українською діаспорою, з різних музеїв та архівів світу.

Ідея створити такий онлайн музей належить Музею української діаспори, який очолює мистецтвознавиця Оксана Підсуха. Спершу планували розробити просто музейний сайт, але з часом визріла амбітніша мета: створити ресурс, який розповідатиме українцям про історію української діаспори, її боротьбу за незалежність України та збереження в еміграції культурних і духовних скарбів нації.

Ініціативу підтримали кілька українських інституцій в США та Канаді, зокрема, Осередок української культури та освіти в Вінніпегу, Українська вільна Академія наук у Нью-Йорку, Національний музей Чикаго. Співзасновником виступив Міжнародний благодійний фонд світових українців «Діаспора», Український культурний фонд виділив грант для старту. Швидко сформувалася й наукова команда: її “двигунчиками” стали мистецтвознавиці Оксана Підсуха і Ганна Лексіна та історикині Ольга Сухобокова й Олена Подобєд.

Головна сторінка Віртуального музею української діаспори

Чотири місяці ця маленька, але самовіддана жіноча команда розробляла й наповнювала онлайн музей. І от 20 жовтня він офіційно відчинив свої віртуальні «двері»! Наразі на веб- платформі викладено близько 400 експонатів, зокрема й артефакти закордонних колекцій, а також цікаві історії про видатних українців закордоном. І це тільки початок. Адже лише колекція Музею української діаспори налічує близько 20 тисяч артефактів, а скільки їх в колекціях інших світових інституцій!

Оксана Підсуха, Ольга Сухобокова, Ганна Лексіна та Олена Подобєд добре усвідомлюють, скільки роботи попереду, але це ще більше їх надихає – адже зараз, коли українське суспільство переосмислює власну історію, дуже важливо усвідомлювати внесок світового українства й залучати його в наше сьогодення та майбутнє.

Про місію Віртуального музею діаспори, про особливості роботи над цим проєктом і його майбутнє ми розпитали його заповзятих співавторок

ОКСАНА ПІДСУХА

мистецтвознавиця, директорка Музею української діаспори, шеф-редакторка та кураторка Віртуального музею української діаспори

Історія української діаспори – це частина історії нашого народу. Впродовж 70 років радянської окупації українці світу наближали відновлення незалежності й сьогодні, під час війни, продовжують бути нашими амбасадорами та надійним тилом. Вони зберегли для нас українську пам’ять і поділилися історичними уроками, які ми маємо нарешті засвоїти. Українці вільного світу донесли до нас правду про віковічне нищення України російською, а потім совєцькою імперіями. На жаль, суспільство не надто дослухалося до думки тих, кому свого часу вдалося врятуватися й зберегти для нас цю правду…

У той час, коли українців в Україні масово зросійщували, діаспора плекала національну ідентичність, зберігала мову й культуру. Це допомогло нам вистояти як нації. Врешті-решт, за людськими долями в еміграції стоїть досвід виживання й історії успіху,  важливі для усвідомлення себе талановитим, сильним й конкурентоздатним народом. Особисто у мене знання, отримані про діаспору і з діаспори, остаточно сформували погляди на історію держави, зміцнили громадянську позицію, поглибили розуміння того, хто ми є як нація. Певною мірою діаспора «виховала» мене як українку, за що я дуже вдячна.

Повномасштабна війна росії проти України надала нашому проєкту ще одного виміру: ми маємо захистити нашу культурну спадщину від російських ракет

Усвідомлення постійної небезпеки та гіркий досвід втрат музейних колекцій на окупованих росією територіях спонукав нас пришвидшити процес оцифрування експонатів із власної збірки. Отриманий грант від УКФ дозволив реалізувати перший етап роботи. За неповних чотири місяці ми створили сайт, почали його наповнювати. Маючи великий досвід керування проєктами у сфері культурних індустрій, музейній та видавничій справі, я вперше очолюю суто цифровий проєкт. Тож моїм головним викликом стало швидке опанування технічних аспектів розробки віртуальної платформи.

Яким я бачу майбутнє нашого музею? Сподіваюсь, що музейні колеги, які захищають країну на фронті, невдовзі повернуться, і проєкт стане гендерно збалансованішим. Мрію, що з часом він стане незалежним центром діаспорознавства, потужним науковим майданчиком і багатою музейною скарбницею, доступною для усіх. 

Читайте також: Золота колекція: 20 найбільш цінних експонатів українських музеїв

ОЛЬГА СУХОБОКОВА

історикиня, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Київського національного університету імені Тараса Шевченка, засновниця фейсбук-сторінки Diaspora.ua, наукова керівниця Віртуального музею української діаспори

Я в діаспорознавстві понад 15 років: за цей час захистила дисертацію, розробила і викладаю кілька курсів про українську діаспору студентам-історикам у Шевченковому університеті, написала низку наукових та науково-популярних праць. Зрештою, зрозуміла, що готова ділитися своїми знаннями з ширшою аудиторією – популяризувати історію зарубіжного українства, розповідати про те, як діаспора зберігала українську культуру на чужині, як боролася за визволення батьківщини з-під совєцької окупації і як допомагає вже незалежній Україні, як українцям в інших країнах вдається зберігати свою українськість і прищеплювати дітям та онукам, народженим вже за кордоном, любов до України. П’ять років тому я створила для цього сторінку у фейсбуці Diaspora.ua. Наразі вона має понад 147 тисяч підписників з різних країн, і її популярність засвідчує, що людям це цікаво. Багато хто зізнається, що не уявляв раніше, який шлях пройшли українці за океаном від емігрантів фермерів і чорноробів до організованої та інтегрованої в американське чи канадське суспільства громади, потужного українського лобі.

У Віртуальному музеї діаспори я, власне, продовжую цю справу з однодумцями. До участі мене запросила його керівниця, Оксана Підсуха, і я одразу погодилася. Я дуже ціную створену пані Оксаною дружню невимушену атмосферу та те, що кожен з учасників працює на результат. Ми все обговорюємо разом, радимося, підтримуємо одна одну.

Особисто для мене робота над проєктом підсилила усвідомлення, наскільки різноплановою та масштабною є історія української діаспори

Ця історія масштабна і за обсягом інформації, подій, особистостей, інституцій, видань, і за значенням. Це феномен, який ми як суспільство повною мірою осягнемо лише з часом.

Під впливом війни українці все більше цікавляться історією й культурою, але все-таки не так часто, як хотілося б, відвідують музеї (та й не всі мають таку можливість). А шкода, бо це гарний спосіб заповнити певні прогалини у знаннях. Тож сьогодні, коли ми не випускаємо з рук смартфони і черпаємо з мережі усю інформацію, віртуальний музей – найкраще рішення, щоб до нього «ходили». Це про глобальну доступність, незалежно від місця перебування, фізичного стану чи фінансового становища відвідувачів, адже сайт безоплатно працюватиме 24/7. Ба більше, ми плануємо постійно його доповнювати та оновлювати.

Мені б дуже хотілося, щоб цей музей став популярним та відвідуваним – як дослідниками діаспори, так і звичайними користувачами, і щоб кожен знаходив у ньому те, що захоплюватиме й спонукатиме дізнатися більше про українську діаспору, а отже, і про історію нашого народу.

Читайте також: Ольга Сухобокова – історикиня, яка створила популярний “діаспорський” проєкт і згуртувала 120 тисяч українців

ОЛЕНА ПОДОБЄД

історикиня, докторка історичних наук, наукова редакторка Віртуального музею української діаспори

Моє перше знайомство з українською діаспорою відбулося на початку 1990-х років під час відвідин США. На одній з екскурсій до нас, групи п’ятикласників, підійшла літня пані. Пам’ятаю, як вона зраділа, дізнавшись, що ми прибули з України, розпитувала про нашу спільну батьківщину. Тоді мене здивувало, що в далекій Америці, виявляється, теж живуть українці, які до того ж чудово розмовляють українською!

Минули роки. В університеті я познайомилася з історією еміграції з України та історією української діаспори й відкрила для себе цілий світ. Це мене настільки захопило, що я вирішила обрати її темою для своїх наукових пошуків. Мене вразила епоха Ді-Пі, масштаби діяльності біженців з України у повоєнній Західній Німеччині. І я докладала зусиль для ознайомлення громадськості з цим досвідом життя і боротьби. Тож не дивно, що, дізнавшись про проєкт зі створення Віртуального музею української діаспори, вирішила стати частиною його команди.

Віртуальний музей української діаспори – це інноваційний і амбітний проєкт

Ми є свідками створення в Україні першого віртуального музею другого покоління, який на одній платформі має акумулювати колекції музеїв і архівів із тематики української діаспори, що знаходяться на різних континентах. Це важлива ініціатива, спрямована на збереження культурної спадщини української діаспори, що є неодмінною складовою історії України. Вона також має на меті ознайомити громадськість з історією еміграції з України та української діаспори, познайомити з величезним пластом культури зарубіжних українців, відкрити нові імена й показати роль української діаспори не лише в історії України, а й історії світовій.

Перший етап зі створення віртуального музею завершено. Важко повірити в те, що така невелика команда за неповні чотири місяці змогла стільки зробити, й Віртуальний музей української діаспори з мрії перетворився на реальність. Це лише початок його історії. Рада, що змогла бути біля його витоків.

Читайте також: Трипільська вагітна Венера: таємниці прадавньої богині

ГАННА ЛЕКСІНА

мистецтвознавиця, провідна наукова співробітниця Музею української діаспори, головна редакторка Віртуального музею української діаспори

Вивчаючи творчість українського та французького художника Миколи Кричевського (1898-1961 роки), старшого сина Василя Григоровича, який першим з династії виїхав за кордон і став емігрантом, я зрозуміла, як важливо і водночас непросто навіть у сучасних умовах глобалізації й цифровізації світу зібрати необхідну інформацію про діяча, щоб провести ґрунтовне дослідження. Архіви й творча спадщина діаспорян в Україні зазвичай розпорошені між кількома профільними інституціями: у 1990-х роках, коли активно діяла Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей, доробок закордонних українців, перевезений на батьківщину, зазвичай розподілявся саме за таким принципом.

Інша, часто більша частина творчої спадщини діяча залишалася за кордоном у нащадків чи передавалася до місцевих українських дослідних інституцій (музеїв, архівів, товариств тощо). Сьогодні лише окремі з них мають оцифровані фонди, а більшість, на жаль, не має змоги фінансово або й часто фізично оцифрувати власне зібрання.

Тож Віртуальний музей української діаспори є дуже важливою об’єднавчою ініціативою

Оцифровані колекції українських і закордонних діаспорних інституцій будуть на одній платформі й у вільному доступі. І тепер дослідники, відвідавши сайт diaspora.com.ua, зможуть відкрити для себе унікальні матеріали з фондів як Музею української діаспори, на базі якого й створюється проєкт, так і його партнерів, включаючи Осередок української культури та освіти, чиї оцифровані збірки поступово наповнюватимуть вебплатформу.

Я маю велику надію, що проєкт Віртуального музею отримає значний розголос й відкриє широкому загалу історію й культуру української діаспори, яка завжди відігравала велику роль у підтримці України. І з часом до нашого проєкту приєднаються численні діаспорні інституції світу.

Знаємо точно, що до цього проєкту приєднаються читачки “Українок” і неодмінно завітають на сторінку Віртуального музею української діаспори diaspora.com.ua. Вивчаймо нашу історію!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: