Свіжий погляд на корпоративні комунікації
«Корпоративні комунікації: свіжий погляд» — монографія, яка вийшла друком під час війни
«Корпоративні комунікації: свіжий погляд» — монографія, яка вийшла друком під час війни
У Києві презентували першу в Україні монографію, присвячену корпоративним комунікаціям — «Корпоративні комунікації: свіжий погляд». Її автори — фахівець-практик у галузі управління репутацією Євген Загорулько та доктор наук із соціальних комунікацій, професор Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Дмитро Олтаржевський провели серйозну дослідницьку роботу. Їхня праця містить 360 сторінок, 560 посилань переважно на закордонні публікації, 17 репутаційних кейсів і близько десятка авторських моделей.
«Що таке корпоративні комунікації та чому вони важливі для бізнесу? Уявіть, що ви опинилися в чужій країні. Ви не володієте іноземною мовою, не знаєте місцевих звичаїв. Намагаєтеся звернутися до перехожих, щоб зʼясувати, де перебуваєте і куди вам прямувати. Але все марно. Невпевненість, тривога, розпач. Схожий розгублений вигляд мають компанії, які не вміють спілкуватися та правильно поводитися у довкіллі соціуму. Розвʼязати цю проблему допомагають корпоративні комунікації — практичне відгалуження паблік рилейшнз, повʼязане з діяльністю бізнес-організацій.
У сучасному світі корпоративні комунікації, з одного боку, є інструментом, який дає компаніям змогу керувати інформаційними потоками в щоденній роботі, управлінні виробництвом, просуванні на ринку товарів чи послуг. З другого — вони допомагають будувати правильний імідж, налагоджувати сприятливі відносини зі споживачами, працівниками, партнерами. Останнє дуже важливо, оскільки бізнес завжди тісно вплетений у систему суспільних звʼязків, державних і соціально-економічних інтересів. Правильно організовані комунікації забезпечують симетричний діалог із громадськістю і всередині компанії, й зовні. Вони допомагають виборювати виграшні позиції на ринку, бути конкурентнішим, стабільнішим, витривалішим, зрештою, ефективніше реалізовувати бізнес-стратегії».
«Вважається, що термін «паблік рилейшнз» зʼявився 1807 року, коли третій президент США Томас Джефферсон у зверненні до конгресу вперше виголосив це словосполучення. Воно означало формування атмосфери довіри та взаєморозуміння у суспільстві, якої мали прагнути можновладці. Однак сприятлива громадська думка була важливою не лише для політиків. Із самого початку паблік рилейшнз були нерозривно повʼязані з потребами великого бізнесу.
Індустріалізація, стрімкий розвиток виробництва, поява корпорацій, трастів у ХІХ ст. ставили перед ним нові вимоги до комунікацій та формування репутації. Зрештою, хоча Айві Лі називають батьком PR, головні його успіхи повʼязані саме з корпоративними комунікаціями. У 1906 році його вперше запросили як консультанта на залізницю Пенсильванії, де через аварію з людськими жертвами розгорівся скандал. Тоді Айві Лі допоміг впоратися з репутаційною кризою та його надалі залучали до співпраці з компаніями, що зокрема належали родині Рокфеллерів. Однак офіційно термін «корпоративні комунікації» було визнано лише 1972 року, коли журнал Fortune провів перший міжнародний семінар та цю тему, і нове визначення заволоділо увагою широкої аудиторії.
Нині корпоративні комунікації нагадують далеку засніжену Антарктиду — всі знають, де вона, тривалий час досліджують її, але й досі цей материк залишається білою плямою на карті знань. Принаймні такий вигляд ситуація має в Україні. Натомість у США та Європі корпоративним комунікаціям присвячено сотні фундаментальних праць і статей, виходять спеціалізовані наукові журнали. Презентована монографія «Корпоративні комунікації: свіжий погляд» покликана заповнити прогалини у цих знаннях».
Останні рядки довелося дописувати під вибухи російських ракет і сирени повітряної тривоги. Але попри війну цю роботу було завершено, бо вона є важливою і на часі. Після того, як ми здолаємо російських окупантів на полі бою, нам потрібно буде відбудовувати країну, відновлювати виробництво. Тож викладені в цій монографії ідеї допоможуть українським компаніям правильно організувати корпоративні комунікації, використовуючи їх як нематеріальний важіль бізнесу, та наблизити наші економічні перемоги.
Євген Загорулько та Дмитро Олтаржевський спробували переосмислити наявні теорії корпоративних комунікацій, пропустити їх крізь призму власного практичного досвіду, адже кожен з них працював на керівних позиціях у PR близько 20 років. Для України їхня праця — це перша спроба популяризувати міжнародні стандарти управління репутацією, гармонізації відносин між компаніями й суспільством. Сама монографія написана легкою образною мовою, дещо незвичною для наукових видань. Обовʼязковий теоретичний матеріал розбавлено цікавими аналогіями, історичними екскурсами, афоризмами. Книжка адресована як науковцям, так і представникам бізнесу, професіоналам у галузі PR, а також може бути рекомендована як підручник.
«Щиро вітаємо авторів і наше професійне ком’юніті з виходом знакової книги, яка є логічним інтелектуальним продовженням розвитку сфери корпоративних комунікацій в нашій країні Кожен освітній проєкт, реалізований під час війни є маніфестацією нашої перемоги. І ці важливі кроки ми робимо разом із поважними учбовими закладами, бізнес-спільнотою, профільними громадськими організаціями. Наша Асоціація корпоративних медіа України працює впродовж 18 років. В кожній з восьми книг, які були видані за цей період, пан Олтаржевський виступав у ролі автора експертних коментарів і рекомендацій. За цей період Дмитро Олтаржевський видав власну монографію у партнерстві з Асоціацією — книгу-дослідження, перше наукове підґрунтя напрямку корпоративних медіа. І, власне, друге монументальне дослідження Олтаржевського, видане у співавторстві з паном Євгеном Загорульком. базується на дотичності до практичної сфери – сучасних креативних кейсів бізнес спільноти.
Ми проводимо щорічний конкурс «Найкраще корпоративне медіа України». І у якості члена журі Олтаржевський оцінив більш ніж 1500 корпоративних проєктів. Він аналізує динамічний розвиток корпоративних комунікацій. Виступає у якості учасника нашого щорічного бізнес-форума «Інновації в комунікаціях», на якому провідни експерти діляться практичним досвідом, висвітлюють головні тренди в діяльності департаментів маркетингу і комунікацій. Додайте до цього власний шлях у професії у якості піар-директора компаній – галузевих лідерів, а також глибоке знання теорії маркетингу, піару, журналістики і ви зрозумієте на якому унікальному фундаменті базується написання цієї нової книги. Отже, це власна професійна діяльність, викладання у легендарному університеті імені Тараса Шевченка, постійний апгрейд знань на фахових практичних бізнес-заходах, формування візії галузевих трендів завдяки участі у журі професійного конкурсу корпоративних медіа.
Нова книга – це перемога світла нових знань. Це зібрані під однією обкладинкою унікальні кейси, цікавий сторітелінг, дослідження і аналітика. Впевнена, що книга знайде вдячних читачів і обіцяю максимальну підтримку у просуванні видання у бізнес-спільноті, серед лідерів думок».
Додайте до класичного букету із понять імідж, репутація, цінності, місія, візія, стейкхолдери, storytelling, маркетингові стратегії push & pull, spin-піар, нейромаркетинг, tone of voice, медіа конвергенція, тощо, визначення таких екзотичних термінів, як сторішовінг (від англ. storyshowing). психологічно-комунікаційне явище ефект Стрейзанд, шкала Буза-Баттерфілда для вимірювання гумору, принцип застосування кінгстонів, категорізація контенту PESO, та багато інших.
Ви самі зможете визначитись із більш влучними образами, наприклад «Книжка — це неперіодичне видання у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу» або «Книжка — це кубічний шматок гарячого димучого сумління». Зробіть професійний апгрейд легко і швидко, не виходячи з дому за допомогою нової книги. І на власному досвіді ви усвідомите, що після прочитання тисяч знаків цієї книги у вас в пам’яті залишаться лише найяскравіші смислові плями. Решта швидко зникне. І це надихне вас використовувати в особистих і бізнес-комунікаціях більш яскраві й доречні образи і символи. Ви нарешті навчитесь переходити на позицію іншої людини й зрозумієте, що їй потрібно, а не вам. І це надважливо, бо «з тим, хто зуміє це зробити, буде весь світ».
Відгуки лідерів думок
перших читачів книги «Корпоративні комунікації: свіжий погляд»
Чи правильно ваша компанія поводиться у соціумі? Наскільки ефективно вона спілкується зі своїми стейкхолдерами? У цій книжці ви точно знайдете відповіді на ці запитання. В ній є все про корпоративні комунікації, починаючи з історії виникнення, закінчуючи аналізом сучасних інноваційних трендів. Приблизний тематичний розподіл: 40% – теорія, визначення, посилання на інші праці; 60% – практика, кейси, візуалізовані авторські моделі.
Цитати з книги, які сподобались:
“З цікавістю ознайомилася з книжкою Євгена Загорулька та Дмитра Олтаржевського «Корпоративні комунікації: свіжий погляд». Багато корисних інсайтів, практичних прикладів. Серед інших привернув увагу розділ «Справи сімейні», присвячений внутрішнім комунікаціям.
Справді, сучасні компанії прагнуть створювати сприятливу робочу атмосферу за допомогою різних інструментів. Погоджуюсь із думкою авторів, що заохотити людей працювати не під прицілом камер спостереження, а за сумлінням, і взаємодіяти між собою не згідно з наказами, а природно, як члени однієї родини – непросте завдання.
У нашій компанії Lantmännen Cerealia UA внутрішні комунікації та загалом політика взаємодії з персоналом ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, турботі про безпеку та розвиток працівників.
Автори монографії висловилися про це образно: «Лояльність працівників — це особливий коктейль, змішаний з різних почуттів. Народжується він усередині компанії та готується на основі корпоративної культури й людських взаємин. Комунікації в цьому слугують шейкером, в якому все це перемішується та набуває нових властивостей».
Ще одна актуальна проблема, з якою часто стикаються HR-професіонали — це вигорання персоналу. Боротися з цим явищем можна за допомогою тимчасової розконцентрації, перемикання на інші види діяльності, медитації, змін обстави, фізичної активності, творчого самовираження.
Автори книги звертають увагу на те, що останнім часом дедалі популярнішою стає корпоративна арттерапія. Вона допомагає нашому мозку досягти альфа-стану (щось схоже з нами відбувається, коли ми засинаємо, або під час масажу). Таке розслаблення дає змогу відновитися і працювати з більшою віддачею, мислити швидше та продуктивніше, краще використовувати памʼять. Окрім того, мистецтво саме по собі змінює бачення світу, сприяє емоційному залученню та радості від створення чогось нового і прекрасного. Подібні підходи ми практикуємо у нас, в Lantmännen Cerealia UA, і вони дають свої позитивні результати”.
“Як топ-менеджера бізнесу мене завжди цікавило питання, на якому етапі розвитку компанія має починати системно займатися побудовою своєї репутації. Коли ми маємо ухвалювати для себе таке рішення? Чи то має вимірюватися певним рівнем прибутків, чи то масштабами присутності у публічному просторі? І ось у книжці Євгена Загорулька та Дмитра Олтаржевського «Корпоративні комунікації: свіжий погляд» з-поміж інших корисних ідей натрапив на цікаву думку, що керованої системи комунікацій потребує будь-який бізнес, починаючи від індивідуального підприємництва і закінчуючи великою фірмою, коли загальна кількість стейкхолдерів перевищує 150 осіб (як клієнтів, партнерів, так і найманих працівників).
Чому саме така цифра? Автори посилаються на британського антрополога Робіна Данбара, який довів, що людський мозок має обмежену здатність до оброблення інформації та контролю особистих взаємозвʼязків, які індивід може здійснювати одночасно. Він експериментальним шляхом установив когнітивну межу кількості людей, з якими можна паралельно підтримувати стабільні соціальні відносини. Цей показник називається числом Данбара, яке коливається від 120-ти до 230-ти, в середньому — 150. Тож цей принцип цілком може бути застосований і для корпоративних комунікацій. Наголошую, що ідеться саме про системну комунікаційну діяльність.
Автори монографії порівняли це з фруктовим садом. Якщо за ним не доглядати, то плоди будуть дрібними, врожай — малим, та й самі дерева можуть прожити недовго. Тому йдеться не про стихійні, а саме про ретельно сплановані, керовані та прогнозовані корпоративні комунікації, що залучені у процеси бізнесу і допомагають йому в досягненні прагматичних цілей.
І розвиваючи попередню думку, виписав собі цитату із цієї монографії: «При вході у кожен PR-відділ має висіти табличка з нагадуванням, що комунікації — невіддільна частина стратегічного менеджменту. Це означає, що їхня сила не у трактуванні подій, які відбулися, а в керуванні майбутніми кроками в інтересах репутації компанії та встановленні гармонійних відносин зі світом».
Погоджуюсь з авторами, що роль PR-професіоналів — бути не просто ретрансляторами, а співавторами та рецензентами ідей, що увіходять в інформаційний обіг. Такий підхід зміцнює скелет бізнесу, сприяє його успішній взаємодії з усіма навколишніми обʼєктами у суспільстві та багато чого може змінити на краще у світі”.
«Катастрофа естетики» — так критики називали рекламу цього популярного фешн-бренду. Замість тендітних красунь він показував приголомшливі фото. На одному з них було зображено судно, переповнене біженцями, які падали за борт, на другому — охоплений полумʼям автомобіль і мертвих людей, що лежали в калюжах крові. У такий спосіб бренд привертав увагу до важливих соціальних проблем: війна, безпека на дорогах, толерантність, СНІД.
У 1980-ті італійська компанія Benetton вийшла на міжнародний ринок. Це потребувало нової комунікаційної стратегії, зрозумілої для різних країн. Так зʼявився слоган «Обʼєднані кольори Benetton», присвячений світовій проблемі — расовій нерівності. На білбордах під логотипом Benetton обіймалися люди з різним кольором шкіри.
Якось засновника компанії Лучано Бенеттона запитали, чому він обрав такі складні теми для комунікацій фешн-бренда. Той відповів, що розмови про одяг були б марною тратою ресурсів порівняно з ідеєю допомагати людям.
Benetton зруйнував стереотипи фешн-індустрії. Створені ним образи не раз провокували скандали та гострі дискусії, але за допомогою соціального позиціювання він домігся шаленого успіху.
Про ці та інші репутаційні кейси я дізналась із нової книги Євгена Загорулька та Дмитра Олтаржевського «Корпоративні комунікації: свіжий погляд». Рекомендую цю книжку бізнесменам, PR-практикам, дослідникам і всім, хто цікавиться тематикою комунікацій”.
“Мене дуже зацікавили тренди, які були описані авторами:
В нашій компанії Lantmännen Cerealia UA цифрові комунікації, креативні відео, слугують додатковим драйвером у реалізації корпоративних соціальних ініціатив. Ми розширюємо цільову аудиторію завдяки популяризації наших продукції у мережі ТікТок та вже відчули на власному досвіді магію короткого відео. Ми застосовуюємо геймифікацію і арт-терапію для підвищення лояльності співробітників.
Ми дійсно інноваційне виробництво, з командою менеджерів, які керуються сучасними принципами менеджменту – ініціативність, розвиток, мотивація, командний дух, можливість робити горизонтальну кар’єру. Ми розвиваємо корпоративну культуру безпеки, взаємної поваги і щастя.
Розкрию більш докладно тренд «Пристрасті за NFT». “Наприкінці 2021 року компанія Anheuser-Busch InBev випустила «Колекцію спадщини Budweiser», що складалась із 1936-ти унікальних цифрових дизайнів пивних банок, випущених у різні часи. Зібрання NFT вартістю майже $1 млн було розпродано менш ніж за годину. Але ще більшу вигоду компанія здобула для власного іміджу, наголосивши на багатій історії бренда та водночас його інноваційності й належності до нового віртуального світу. Інші великі компанії використовують NFT як подарунки або призовий фонд лотерей, спрямованих на підвищення лояльності споживачів. Так, McDonaldʼs запустила свій перший NFT на честь 40-річчя культового пункту меню — McRibʼs. Завдяки тому, що NFT створюють ефект ексклюзивності, вони є цікавим інструментом для формування корпоративних спільнот”.
В нас є багато власних ідей, стосовно сюжетів креативних відео, конкурсів та рецептів; ідей мотиваційних тренінгів, трансформаційних ігор і творчих майстер-класів для співробітників. Поступово, крок за кроком ми будемо впроваджувати їх у життя. А додаткові ідеї із задоволення будемо знаходити у новій книзі.
Дякуємо Оксані Тодоровій за надіслані примірники нової книги у нашу корпоративну бібліотеку.
Навчаємось, читаємо і наближаємо нашу перемогу. Слава Україні!”
“Насамперед хочу привітати моїх колег Євгена Загорулька та Дмитра Олтаржевського з виходом нової монографії – «Корпоративні комунікації: свіжий погляд». Ця класична за своєю побудовою комплексна наукова праця містить і поняттєвий апарат, і теоретичні викладки, і практичні розділи. При цьому вона може використовуватися як підручник, оскільки весь її зміст чітко структурований, логічно розподілений на теми.
Спілкуючись зі студентами, я завжди звертаю їхню увагу на те, що корені сьогоднішніх досягнень потрібно шукати в історичному минулому. Для того, щоб краще усвідомлювати сучасний стан корпоративних комунікацій, достатньо прочитати їхню історію, викладену в монографії. У ній є чимало дивовижних фактів. Наприклад, особисто мене вразили масштаби PR-діяльності американської телефонної корпорації AT&T на початку ХХ ст. Як зазначають автори, інформаційна кампанія, яку AT&T розпочала 1927 року, охоплювала 446 періодичних видань загальним накладом 44 млн примірників і мала бюджет приблизно $1 млн, що у тогочасних цінах було захмарною сумою. Також вже в ті часи корпорація вміло використовувала всі можливі комунікаційні канали: рекламу, пабліситі, кінофільми, промови, журнал для працівників, брошури, міжнародні виставки. 1938 року AT&T, яка фактично перетворилася на холдинг із великою кількістю філій, налічувала майже 400 PR-фахівців!
Виступаючи на конференції 1939 року, Пейдж заявив, що паблік рилейшнз – не лише публічність і менеджмент. Це все, що кожен працівник компанії – зверху донизу — говорить чи робить, контактуючи із громадськістю. Він слушно вважав, що PR-фахівець має добре знати специфіку діяльності фірми та в ідеалі повинен попрацювати в ній як рядовий робітник. Також Пейдж закликав колег «здійснювати звʼязки з громадськістю так, ніби від них залежить уся компанія». Він неодноразово наголошував, що ефективні звʼязки із громадськістю на 90% складаються з того, що було зроблено насправді, і лише на 10% — з того, що говорять про це. Бо дії завжди промовистіші за слова.
Цікавий факт, що у 1941 році Артур Пейдж видав корпоративну книжку, яка розʼяснювала фінансову політику AT&T та її місію служіння суспільству, зокрема містила опис функцій звʼязків із громадськістю. Цей звіт було поширено всередині компанії та за її межами рекордним накладом – майже 200 тис. примірників”.
«Корпоративні комунікації: свіжий погляд» – монографія, яка вийшла друком під час війни. І цей факт надихає мене жити, творити і впевнено крокувати до визначених цілей. Тому я щиро дякую авторам за мотивацію і підсилення віри у нашу перемогу.
Книга гарно структурована, читається легко і навіть захопливо. Зібрана авторами теорія та світові кейси з діяльності корпоративних бізнес спільнот сприяють переосмисленню сучасних комунікацій і дають наснагу для ефективного спілкування з колегами.
Щиро вдячна за те, що мені пощастило бути однією з перших читачок. Дякую, що тримаю цю книгу з особистим автографом Дмитра Олтаржевського в руках. До речі, як бачите, друковані версії книг залишаються актуальними навіть у диджиталізованому третьому тисячолітті.
Вже майже закінчую її читання, залишилось два розділи. А зараз наведу одну із улюблених цитат з книги:
«Роботу над іміджем часто порівнюють з мистецтвом скульптора. На перший погляд, усе просто: берете глину і творите з неї шедевр, яким захоплюватимуться мільйони. Але, на відміну від статуї, корпоративний образ не є застиглим пам’ятником. Його постійно потрібно коригувати, оновлювати, розвивати. Керування іміджем – наче їзда на велосипеді: доки крутиш педалі, тримаєш рівновагу і рухаєшся. Щойно зупинився – випав з інформаційного поля і пішов у небуття громадської думки». Як же це влучно описано! Сподобалось, бо яскраво собі це уявила.
А ще дякую Асоціації корпоративних медіа України, що так гармонійно організували допрем’єрну презентацію книги. Радію, що мала нагоду з користю провести час і обійняти друзів. До нових цікавих зустрічей, колеги!”
“Книга «Корпоративні комунікації: свіжий погляд» Євгена Загорулько і Дмитра Олтаржевського дивує широтою світогляду, простою та доступною мовою, цікавим сюжетом.
Так! Сюжет поглинає буквально з перших рядків і на якусь мить ловиш себе на думці, що читаєш цей науковий твір-підручник з корпоративних комунікацій, немов цікаву художню книгу. Уява малює образи, ти починає генерувати ідеї для власних проєктів. І згодом усвідомлюєш, що це і є ключ успішної корпоративної комунікації, котру автори з такою майстерністю демонструють читачам прямо зараз, і дивуєшся, що все це відбувається з тобою… Отже, читайте, навчайтесь, відчувайте зміни і практикуйте, колеги.
Кожен з нас щоденно стикається з проблемою комунікацій на різних рівнях нашого життя. Для людства відкрився безмежний доступ до різноманітнішої інформації, і вона починає суперечити між собою і вносити дисбаланс у комунікаціїї. Тому що кожен з нас опирається на власний досвід і унікальний багаж знань, котрий поповнюється щосекунди. Книга надає ідеї та шляхи до поєднання того, що начебто неможливо поєднати у наш швидкоплинний трансформаційний час.
«Цифровий вибух повністю змінив звичний комунікаційний ландшафт» – стверджують автори і вказують різноманіття шляхів, якими можна рухатись, залишаючи вибір за нами.
Дякую, що тримаю в руках книгу можливостей для професійного розвитку і натхнення на зміни”.
“Треную українську мову за допомогою нової книги. Часу багато читати немає, але це треба робити для розвитку. Тому кілька сторінок під час сніданку добре заходять. Ось і вам уривок з книги про одесита і обдарованого бізнесмена.
«Андре Сітроен (кажуть, його родина мала корені в Одесі) виявився неабияким віртуозом сарафанного радіо та інших нетрадиційних методів PR, за допомогою яких прищеплював французам захоплення автомобілями.
Із 1925-го по 1934 рік засновник корпорації Citroën розмістив грандіозну рекламу свого бренда на Ейфелевій вежі, використавши 250 тисяч лампочок і 600 км електродротів. Мало того, що світловий напис було видно в усіх куточках Парижа, — розповіді про видовище ще довго передавали з вуст у вуста.
Певна річ, автомобілів-безпілотників тоді не існувало — просто шофер був добре закамуфльований. У такий спосіб організатори домоглися бажаного результату сарафанного радіо, а кампанія із просування нової моделі легковика виявилася вельми успішною.
Винахідливий француз також брав участь в екстремальних експедиціях до Азії та Африки, щоб продемонструвати надійність своїх машин. Розрахунок був цілком правильний. Відомі люди, науковці та журналісти, які брали участь у таких подорожах, привертали інтерес громадськості і до самого заходу, і до компанії Citroën.
Для створення оригінального візуального контенту Андре Сітроен наймав на роботу обдарованих фотографів, дизайнерів. 1924 року його компанія почала випускати власне корпоративне видання».
Вітаю Дмитра Олтаржевського з виходом нової книги. Дякую Оксані Тодоровій що підписала у автора особисто і надіслала книгу в Одесу. Важливо, що всі кошти від продажів електронної версії автори спрямовують на підтримку ЗСУ. Сподіваюсь, за кілька місяців здужаю читання, бо часу, як завжди, не вистачає. А треба ж все встигати!”