«Зітріть помаду»: як маленька хитрість закріпила право голосу італійок
Цей історичний факт ліг в основу двох сучасних фільмів про жіночу історію
Цей історичний факт ліг в основу двох сучасних фільмів про жіночу історію
Ми звикли до думки, що участь жінок у політичному житті — це щось звичне й невід’ємне. Втім, менше ніж сто років тому жінки лише починали виборювати право голосу та можливість впливати на важливі державні рішення. Це — частина нашої реальності. І сьогодні ми можемо лише захоплюватися тими жінками, які зібрали всю свою силу й рішучість, аби змінити хід історії.
Кінематограф не раз повертався до подій минулого століття, і однією з найяскравіших кіноробіт стала стрічка C’è ancora domani (There’s Still Tomorrow) — дебютна режисерська робота Паоли Кортеллезі, яка вийшла на екрани у 2023 році. Фільм став справжньою сенсацією в Італії, зібравши понад 50 мільйонів доларів у прокаті та випередивши такі гучні прем’єри, як «Барбі» та «Оппенгеймер».
C’è ancora domani — чорно-білий драмедійний фільм у стилі італійського неореалізму. Події розгортаються в повоєнному Римі 1946 року. Головна героїня Делія — домогосподарка з трьома дітьми, яка живе з чоловіком-аб’юзером Івано та доглядає за прикутим до ліжка свекром. Вона мріє про краще життя для себе та своєї доньки. З отриманням загадкового листа в Делії з’являється шанс змінити власну долю та виступити проти патріархальних норм суспільства.
Фільм викликав широку дискусію в Італії щодо прав жінок і проблеми домашнього насильства. Його вихід збігся з реальними трагічними подіями в країні того ж 2023 року – італієць забив до смерті свою дружину. Це стало поштовхом до масових протестів та посилило суспільну увагу до теми феміциду.
Одним із найбільш символічних моментів фільму стала сцена, де жінки витирають помаду з губ перед тим, як проголосувати. Цей епізод має реальне історичне підґрунтя.
2 червня 1946 року в Італії відбулося перше загальнонаціональне голосування, на якому громадяни мали обрати між монархією та республікою, і вперше у голосуванні змогли взяти участь жінки.
У той день газета Corriere della Sera опублікувала рекомендацію утриматися від використання помади під час голосування. Річ у тім, що бюлетені потрібно було зволожити губами для запечатування, і помада могла залишити впізнавані мітки, що потенційно ставило під сумнів анонімність голосу. Жінок просили наносити помаду вже після виходу з виборчої дільниці.
Цей історичний момент також ліг в основу документального проєкту Senza rossetto («Без помади»), що зібрав свідчення жінок, які вперше голосували в 1946 році. Історії учасниць підкреслюють важливість цієї події для жіночої емансипації та політичної суб’єктності в Італії.
Історія жінок, які витирали помаду перед першим голосуванням, — це не просто деталь з минулого, а символ боротьби за рівність, гідність і право голосу. Такими жестами — простими, але глибоко змістовними — жінки прокладали шлях до змін, які ми сьогодні сприймаємо як належне.