«Зітріть помаду»: як маленька хитрість закріпила право голосу італійок

Ми звикли до думки, що участь жінок у політичному житті — це щось звичне й невід’ємне. Втім, менше ніж сто років тому жінки лише починали виборювати право голосу та можливість впливати на важливі державні рішення. Це — частина нашої реальності. І сьогодні ми можемо лише захоплюватися тими жінками, які зібрали всю свою силу й рішучість, аби змінити хід історії.

Кінематограф не раз повертався до подій минулого століття, і однією з найяскравіших кіноробіт стала стрічка C’è ancora domani (There’s Still Tomorrow) — дебютна режисерська робота Паоли Кортеллезі, яка вийшла на екрани у 2023 році. Фільм став справжньою сенсацією в Італії, зібравши понад 50 мільйонів доларів у прокаті та випередивши такі гучні прем’єри, як «Барбі» та «Оппенгеймер».

THERE’S STILL TOMORROW

АБО Є ЩЕ ЗАВТРА

C’è ancora domani — чорно-білий драмедійний фільм у стилі італійського неореалізму. Події розгортаються в повоєнному Римі 1946 року. Головна героїня Делія — домогосподарка з трьома дітьми, яка живе з чоловіком-аб’юзером Івано та доглядає за прикутим до ліжка свекром. Вона мріє про краще життя для себе та своєї доньки. З отриманням загадкового листа в Делії з’являється шанс змінити власну долю та виступити проти патріархальних норм суспільства.

Фільм викликав широку дискусію в Італії щодо прав жінок і проблеми домашнього насильства. Його вихід збігся з реальними трагічними подіями в країні того ж 2023 року – італієць забив до смерті свою дружину. Це стало поштовхом до масових протестів та посилило суспільну увагу до теми феміциду.

ПОМАДА, ЯКА УВІЙШЛА

В ЖІНОЧУ ІСТОРІЮ

Одним із найбільш символічних моментів фільму стала сцена, де жінки витирають помаду з губ перед тим, як проголосувати. Цей епізод має реальне історичне підґрунтя. 

2 червня 1946 року в Італії відбулося перше загальнонаціональне голосування, на якому громадяни мали обрати між монархією та республікою, і вперше у голосуванні змогли взяти участь жінки.

У той день газета Corriere della Sera опублікувала рекомендацію утриматися від використання помади під час голосування. Річ у тім, що бюлетені потрібно було зволожити губами для запечатування, і помада могла залишити впізнавані мітки, що потенційно ставило під сумнів анонімність голосу. Жінок просили наносити помаду вже після виходу з виборчої дільниці.

Цей історичний момент також ліг в основу документального проєкту Senza rossetto («Без помади»), що зібрав свідчення жінок, які вперше голосували в 1946 році. Історії учасниць підкреслюють важливість цієї події для жіночої емансипації та політичної суб’єктності в Італії.

Історія жінок, які витирали помаду перед першим голосуванням, — це не просто деталь з минулого, а символ боротьби за рівність, гідність і право голосу. Такими жестами — простими, але глибоко змістовними — жінки прокладали шлях до змін, які ми сьогодні сприймаємо як належне.