спецпроєкт
ВОНА. ВІЙНА

---

ЄВГЕНІЯ
ШИРЯЄВА

Історія героїні радіоподкасту «Вона. Війна» – психотерапевтки, яка працює на деокупованих і прифронтових територіях

Євгенія Ширяєва родом з Харкова. Як багато хто, не вірила, що повномасштабна війна можлива. До останнього сподівалася, що “якось все буде не так”. Ні до чого не готувалася. Не мала ніякого передчуття. “Оточувала тривожність навкруги. Але я сподівалась, що все буде добре», — згадує Євгенія Ширяєва. З квітня 2022 вона постійно працює з людьми, які потребують психологічної підтримки. «Роботи з того часу було дуже багато. І було, і буде…», — говорить психотерапевтка. Вона багато працює на деокупованих територіях, у прифронтових громадах, в тому числі з військовослужбовцями.

Про свій досвід роботи з людьми у травмі війни, про важливість суспільного горювання, а також про те, чому людям потрібно плакати разом Євгенія розповіла у новому випуску подкасту «Вона. Війна» на Радіо «Накипіло». 

«Ми вже всі не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення. Якщо це творча особистість, я думаю, що людина може повернутися до творчості, але отримані на війні рубці будуть завжди з нею. Думаю, це буде впливати і на творчість, і на почуття, і на самовираження. Але думаю, що люди продовжуватимуть свої справи», — міркує фахівчиня. 

Перші декілька місяців після вторгнення Євгенія Ширяєва зауважила, що людям було не до психотерапії. Не зважаючи на те, що в містах швидко організували багато груп підтримки, але тоді це було більше рефлексування про те, що щось відбувається. Нині ж люди почали частіше звертатися по допомогу. Їх запити переважно не про війну, а просто життєві ситуації.

Разом з юристами з Харківської правозахисної групи психотерапевтка щотижня виїжджає на деокуповані території в різні населені пункти Харківської області. «Ми працюємо з родичами зниклих безвісти, загиблих, з людьми, які втратили свої домівки. Спочатку вони не розповідають. Дуже складно вивести на розмову людину, яка отримала певну травму. На це дуже впливає місце, де людина проживає. Якщо вона з великого міста, то ще якось можна налагодити контакт. У великих містах люди більш, відкриті. У менших населених пунктах все складніше. Люди переживають все всередині. І терапія з такими людьми — це дуже довготривала робота», — розповідає про свою роботу Євгенія Ширяєва.

«Ми працювали з людьми, які живуть там у руїнах. Вони повернулися. Мене вразило, наскільки ці люди прив’язані до своїх будинків, городів. Вони самі розміновували. Ми ходили там по тонких таких стежках, де нам говорили. А люди починали сіяти, орати, полоти. Це якісь просто неймовірні люди. Я маю багато світлин, де посеред руїн люди показують, де у них що було. Вони там навіть жили, бо не мали де, а приїжджали, відбудовували, тулячись до рідних стін. Наші люди дуже сильні, працьовиті. Мене це завжди надихає, я завжди плачу з ними разом», — говорить фахівчиня.

Повну версію розмови з Євгенією Ширяєвою про роботу з добровольцями, про віру у краще і про цуценя, яке отримала у подарунок від бійців, можна послухати на радіо “Накипіло” за посиланням.