Фото: World Women’s Historic Night / Kvinnehistorisk Natt

Кожного року в ніч на 8 травня жінки по всьому світу виходять на вулиці з плакатами, на яких зображено імена та портрети видатних жінок. Ця акція має назву World Women’s Historic Night (у перекладі — Всесвітня жіноча історична ніч) і покликана привернути увагу до внеску жінок у культуру, науку та суспільне життя.  

World Women’s Historic Night: як вона виникла

Вперше «Жіноча історична ніч» відбулася у 2006 році у норвезькому місті Берген як феміністична ініціатива місцевих студенток. Їх надихнув американський жіночий історичний рух — зокрема, проєкти феміністки та мисткині Джуді Чикаго «Жіночий дім» і «Звана вечеря», а також кампанія «Місяць жіночої історії». Так норвезькі активістки започаткували власну нічну акцію. Згодом до ініціативи почали приєднуватися й інші країни, включно Україна.

Як проходить Жіноча історична ніч

8 травня о 20:00 активістки збираються в центрі своїх міст, обмінюються плакатами із зображеннями видатних жінок, після чого розходяться вулицями й розклеюють ці плакати на стінах, дошках, знаках. На кожному плакаті вказано ім’я героїні, її портрет, напис «Жіноча історична ніч», назву міста та рік проведення акції.

Цей жест — символічне повернення жіночих образів у простір, де здебільшого вшановують чоловіків. Деякі активістки таким же символічним чином тимчасово перейменовують вулиці та пам’ятники.

Після завершення акції учасниці публікують фотографії з плакатами у соцмережах із відповідними хештегами, поширюючи ідею далі

Вулиця Ольги Кобилянської, місто Чернівці. Фото:
Максим Присяжнюк (Вікіпедія, конкурс «Вікі любить пам’ятки»)

Чому Жіноча історична ніч важлива

За даними МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» в межах проєкту «Посилення голосів уразливих груп жінок і ЛГБТК під час війни та інклюзивного миробудування», станом на 2024 рік в Україні лише 6% іменних вулиць названі на честь жінок. Для порівняння: 91% — на честь чоловіків, ще 3% мають умовні або сімейні назви. Тобто на 100 найпоширеніших назв вулиць лише 8 пов’язані з жінками. Найчастіше в українських містах можна зустріти:

  • Лесю Українку — 587 вулиць
  • Ольгу Кобилянську — 108
  • Соломію Крушельницьку — 66
  • Княгиню Ольгу — 59
  • Марію Заньковецьку — 56

Наприклад, у Харкові з понад 800 іменних вулиць лише 16 мають жіночі імена. У Дніпропетровській області з 323 топонімів лише 47 присвячені жінкам, і з них 38 — це знову ж таки Лесі Українці.

Рух вже має конкретні результати. У Бергені, де починалася акція World Women’s Historic Night, міська рада постановила, що нові вулиці називатимуться виключно на честь жінок, щоби відновити гендерний баланс у міському просторі.

Ми віримо, що і в Україні жіночі імена поступово стануть більш помітними. Адже назви вулиць — це не просто орієнтири на мапі. Це пам’ять, визнання та шана тим, хто змінив цей світ. І жіноча історична ніч — це ще один крок до того, щоб ця пам’ять була відновленою.