Існує думка, що краще не конфліктувати зовсім. Та справа в тому, що конфлікт інтересів різних людей виникає постійно: дружина просить чоловіка приділити увагу дитині, а чоловікові хочеться лежати на дивані й дивитися телевізор, мама просить доньку помити посуд, а доньці хочеться залипнути в соцмережах… Це приклади найпростішого, побутового зіткнення інтересів. А ось приклади більш глобальних зіткнень: як виховувати дітей, куди витрачати сімейний бюджет, чи на часі робити ремонт тощо. Важко навіть уявити ситуацію, щоб усі люди стали мислити однаково і всі конфлікти раптом зникли самі собою. Це нонсенс. Але не доводити конфлікт до точки кипіння, навчитися спокійно обговорювати зі своїм опонентом можливі варіанти вирішення проблеми – це те, що дійсно варто опанувати.

Дві мети, які варто тримати в голові

Для початку давайте визначимося, в чому була мета вашої дискусії, яка переросла в сварку. Повернімося на кілька кроків назад. Виникла спірна ситуація. Одна людина вважає, що робити треба так, інша вважає, що навпаки. Яка мета цього діалогу? Якщо ви відповіли: «Довести, що я правий!», ваша відповідь неправильна. Неправильна докорінно. Адже все наше життя – це взаємодія з людьми, і людина, яка «завжди має рацію», неодмінно матиме серйозні проблеми у взаєминах з оточуючими (і напевно вже має). Тож зверніть увагу: у будь-якому конфлікті ми маємо дві мети, і обидві їх треба тримати в голові в процесі конфлікту. Перша – зберегти нормальні стосунки з опонентом (звісно, ​​якщо ви не заварили цю кашу, щоб, навпаки, із кимось розірвати стосунки, але й рвати стосунки треба цивілізовано. Друга – прийти до такого рішення, яке більшою чи меншою мірою влаштовувало б обидві конфліктуючі сторони.

Ось такі цілі. А не «випустити» пару (для цього є ефективніші й безпечніші для стосунків способи) і не пояснити чоловікові, що він «зруйнував ваше життя» (якщо ви так вважаєте, краще звернутися до психотерапевта й спокійно в усьому розібратися, бо в запалі сварки ви все одно проблеми не вирішите)

Пʼять порад конфліктуючим

А тепер давайте подивимося, як правильно обговорювати проблему, на яку два або й більше учасників дивляться по-різному.

  1. Нехай хтось із вас (можливо, той, хто висунув спірну ідею, або той, хто першим зіткнувся з проблемою, якщо вона прийшла ззовні), ще раз коротко викладе в чому справа. Дуже корисно знову сформулювати суть проблеми, бо перш ніж щось вирішувати, треба чітко розуміти, як все влаштовано.
  2. Тепер кожен із вас хай спокійно запропонує свої шляхи вирішення, висловить свої аргументи. Того, хто говорить, не можна перебивати, поки він не закінчить. Якщо обговорювати доведеться досить довго і тема непроста, варто скористатися ручкою та блокнотом. Тільки після того, як усі зацікавлені сторони висловились і почуті, можна переходити до наступного кроку.
  3. Момент найвідповідальніший і, можливо, найскладніший, особливо для людей не дуже врівноважених (а зараз всі на нервах). Тепер із запропонованих варіантів рішення треба вибрати те, що найбільше влаштовує більшість учасників. Якщо це ніяк не вдається і проблема не дуже термінова, відкладіть рішення на якийсь час. Часто буває, що у відкладеної проблеми виникають нові варіанти вирішення чи хтось із учасників змінює свою точку зору. Деякі рішення мають дозріти, і це нормально.
  4. Якщо все вдалося, і ви дійшли взаємовигідного рішення, за необхідності й бажання тепер можна заглибитися в деталі.
  5. Правильність будь-якого рішення підтверджує час. Якщо за тиждень чи місяць ви бачите, що спільно прийняте рішення виявилося неідеальним і потребує доопрацювання, спокійно зробіть це спільними зусиллями (у вас вже ж є досвід), ні в якому разі не вдаючись до звинувачень. Ви все вирішували разом, тож не перекладайте відповідальність на чужі плечі. Вміння шанобливо ставитися до чужої думки – один із антидотів нового конфлікту.