Колекція черевичків, реставрація сорочок і 30 років донорства

Продовжуємо розповідати і захоплюватися українськими жінками, які власними силами створюють, відроджують культуру й рятують життя. Ділимося історіями трьох українок, про яких дізналися завдяки нашим колегам із “Суспільне. Регіони”.

ВІННИЧЧАНКА НЕЛЯ РИБАК
ВІДКРИЛА УНІКАЛЬНИЙ
МУЗЕЙ ЧЕРЕВИЧКІВ

У місті Хмільник на Вінниччині українка Неля Рибак відкрила унікальний музей «Черевичок». Тут представлено понад 6 тисяч екземплярів сувенірного взуття — від кришталевих черевиків до чобітків у вигляді кухонного приладдя.

Свою колекцію Неля почала формувати 8 років тому — спочатку купувала взуття сама, згодом сувеніри їй почали дарувати друзі та знайомі. Серед експонатів — черевички з американської колекції 1938 року, ковбойські чобітки, взуття у вигляді тварин і навіть витвори з німецької порцеляни, яким понад 200 років. Коли кількість зібраного перевищила 6 тисяч, Неля вирішила створити окремий музей площею 528 квадратних метрів. У цьому їй допоміг зять Олександр Кубряк.

На полицях музею — черевички зі шкіри, скла, порцеляни, мініатюрні та великі за розміром. Окрема зала, яку власниця називає «кухнею», присвячена взуттю у вигляді кухонного приладдя: келихи для пива, відкривачки, підставки під пляшки, форми для шоколаду. Своє захоплення жінка називає філоботією — колекціонуванням декоративного взуття. 

Під час відкриття музею було зареєстровано Національний рекорд України — найбільша колекція сувенірно-декоративного взуття.

ВІТАЛІЯ МИРОНЯК
З ФРАНКІВЩИНИ
КОЛЕКЦІОНУЄ Й РЕСТАВРУЄ
ТРАДИЦІЙНИЙ ОДЯГ

Віталія Мироняк із села Микуличин збирає, досліджує та реставрує традиційний одяг. Її шлях почався з подарунка від бабусі — лучки (традиційної прикраси), яка стала першим елементом у колекції. Згодом дівчина отримала дві вишиті сорочки та капчурі від тітки Гандзуні, яка перед смертю передавала свої речі родичам.

Справжній гуцульський стрій Віталія збирала поступово: отримувала від родичів, шукала на ярмарках, відтворювала за зразками. Її улюблена сорочка створена за мотивами пістинської майстром Богданом Петричуком. У колекції також є крайка з Покуття, у якій зашифровано тризуб, та сучасна жіноча палиця — елемент, який раніше використовували замість чоловічої бартки.

Віталія переконана, що сьогодні традиційний одяг нарешті почали цінувати. Вона закликає молодь не лише захоплюватися автентикою, а й берегти старовинні речі та вивчати їхнє походження.

НАТАЛІЯ МІЩЕНКО
З КРОПИВНИЦЬКОГО
30 РОКІВ ЗДАЄ КРОВ

Читайте також:

• Жіночі історії: про «бізнес вдів» і Джулію Тофану, яка отруїла 600 чоловіків
• Князівна Євпраксія: як онука Ярослава Мудрого стала секс-рабинею
• Марко Вовчок: чому через неї Олена Пчілка стискала кулаки, а Куліш сходив з розуму

Уперше пані Наталія стала донором у 18 років, щоб допомогти однокласнику, який потрапив у нещасний випадок. Відтоді не припиняє — хоча точну кількість донорств уже не рахує.

«Я зробила для себе висновок: у житті, й особливо в день, коли робиш добро, воно завжди повертається сторицею», — ділиться Наталія для Суспільного.

Її історія — приклад того, як звичайна людина може впливати на долі інших. Завдяки таким донорам як вона, щодня рятуються життя, а довіра до людяності — зростає.

Сподобалася наша стаття? Підтримайте нас донатом! Клікніть тут:  https://base.monobank.ua/CYoctH131Vgrky#donate і зарахуйте будь-яку суму на каву авторкам, а ми під цю каву напишемо нові цікаві статті. Дякуємо, що нас читаєте!