спецпроєкт

Ч А С
Ж І Н О К

історії українок,
які започаткували і втілюють
важливі у війні
справи та ініціативи

АННА БАНДРІВСЬКА ТА ЇЇ ЯБЛУНЯ

проєкт: Яблуня,
платформа для онлайн-підготовки резервістів

професія: продакт-менеджер

Останні роки Анна працювала продакт-менеджером в ІТ-компаніях. Зазвичай це були зовсім нові продукти або продукти, на які не виділялися значні кошти. Для волонтерських ініціатив це типово: є бажання вирішити якусь проблему, але немає ресурсу, окрім власного часу. Тому і Яблунею Анна займається на доброчинних засадах.

Анна зустріла війну в Україні. З одного боку, наче й готувалась до вторгнення: мала повний бак бензину, спакований туристичний рюкзак. Але все одно виявилась до війни не готовою, бо не мала відповіді, як ж її роль. Мабуть, якби ґрунтовно готувалась, зробила б Яблуню ще у грудні, жартує вона. А так платформа запустилася на початку квітня. Тоді був вакуум з матеріалами для отримання хоча б базових знань з військової підготовки для цивільних. Точніше, матеріали були, але їх треба було шукати, перевіряти, фільтрувати – єдиної навчальної або й інформаційної платформи не було. Фактично Анна, створивши Яблуню, цю прогалину заповнила.

Наразі платформа для онлайн-підготовки резервістів дає теоретичну базу знань з військової підготовки для початківців і є корисною для абсолютно усіх, без винятків. Платформу вже відвідало понад  40 000 користувачів, а регулярно «сидять» на ній 7 000.

Анно, розкажіть про Яблуню – у чому суть ініціативи?

Яблуня – це платформа, що допомагає цивільним людям без базової військової підготовки підготуватись до мобілізації самостійно і завчасно. Платформа має дві функції: інформаційну й навчальну.

Інформаційна полягає в тому, що Яблуня є базою знань. Тут можна знайти інформацію про спорядження, яке може бути потрібне, базові теми з військової підготовки. Є також корисні ютуб- і телеграм-канали з навчальним контентом, посібники і книжки, курси, тренінги і навчальні центри.

Коли ви вивчаєте якусь зовсім нову для себе сферу, у вас є два стани: «я не знаю, чого я не знаю» і «я знаю, чого я не знаю». І з першим пунктом Яблуня частково допомагає. Наприклад, на платформі викладена теорія з домедичної допомоги в умовах бойових дій для військових: посилання на офіційний ресурс протоколу TCCC, відео, зняті для армії США про алгоритм MARCH, офіційний переклад американських посібників, пояснення про бойові аптечки. Все це є в інтернеті, але треба витратити час, щоб нагуглити, і ще треба знати, як це гуглити, бо ж на старті ми в стані «я не знаю, чого я не знаю». Якщо є якісний матеріал в інтернеті, але він поданий в нудному й довгому відео, ми переглядаємо його і виписуємо головні тези.

А в чому навчальна функція?

Вона реалізується для тих, хто хоче самонавчатися військовій справі, але не знає, як це зробити й з чого почати. Яблуня – перший крок в самонавчанні, повноцінною навчальною платформою вона ще не стала. Ви можете прочитати матеріал, але якщо не застосовані навчальні техніки (тести, повторення, приклади, гейміфікація), рівень фокусу падає і засвоюється не все.

Але Яблуня – це ще й краудсорсинг, коли спільнота долучається до контенту: надсилає адмінам цікаві матеріали, радить фахівців чи навіть самостійно створює контент. Як приклад: партнерський проект ЗУСІМ створили дуже класний курс для гранатометрика РПГ-7, ми його розмістили на Яблуні. Короткі відео, маленькі блоки тексту і перевірка знань через тест. Це повноцінний базовий курс. Тому, якщо якась команда або людина створить матеріал, статтю, курс, ми його радо поширимо на Яблуні, так це побачить більше людей. 

З чого ви почали реалізацію проєкту? Чому вчилися на ходу і вчитеся досі?  

На першому етапі це був просто агрегатор: відео з ютубу, посібники, книжки, корисні посилання. Я занурилась в тему на тиждень: гуглила, слухала, дивилась. Тоді ж виявила, що тема мені цікава не просто як проєкт, а й сама по собі. І вирішила розвивати цю концепцію – створення бази знань на основі наявного контенту.

Завдяки консультаціям професійних військових платформа отримала структуру і пріоритети тем. Спершу були лише три теми: спорядження, тактична медицина та безпека. Ми намагалися систематизовано подати поради з виживання, описати часті помилки, які призводять до втрат.

Найпростішою для розкриття виявилась тактична медицина: є всі необхідні матеріали, загальноприйнятий протокол TCCC, алгоритми. Все це добре описано, є багато якісних навчальних відео, переозвучених українською. З іншими темами було складніше – треба було шукати й переглянути купу матеріалів різної якості, щоб знайти щось гідне. Але сьогодні на Яблуні охоплені майже всі базові теми.

Кому першому розповіли про Яблуню, якою була реакція оточення? Хто що взагалі казав?

Не було якогось класичного старту проєкту. З командою, з якою працювали й раніше, ми обговорили проблему навчання військовій справі. Потім я почала це досліджувати, дивилась, що вже зроблено іншими ініціативами, вивчала ринок. І так це перейшло в нотатки, а згодом у базу знань. Ситуації «Мамо, тату, сідайте, розповім вам про свою ідею» не було 🙂

Першими людьми, з якими я говорила про онлайн-навчання, були два українські професійні артилеристи з бойовим досвідом з 2014 року і резервіст зі Швейцарії. Я очікувала щось на кшталт «то не має сенсу, цим мають займатись військові, онлайн того не вивчиш». Натомість отримала від усіх трьох дуже схожий сигнал: є теми, де теорія і самонавчання можливі й важливі, і круто, якщо буде місце, де це можна знайти онлайн. 

Спершу виникла закрита версія Яблуні – її користувачами стали мої близькі. Це ідеальна цільова аудиторія – вони вміють навчатись, не покладаються на те, що хтось за них вирішить питання їхнього навчання в умовах війни й браку ресурсів, не мають жодних знань з військової справи. Натомість мають розуміння, що їх час мобілізації прийде, і треба бути готовим до цього – не лише купити спорядження, а й отримати навички. Яблуня стала для них дійсно першим кроком – далі пішли оффлайн-тренінги. Тож Яблуня робилася і з думкою про рідних.

Водночас був і критичний фідбек від військових – про те, що проєкт шкідливий, що онлайн нічого не вивчиш, що цивільні не мають створювати проєкти на військову тематику, і тільки ініціативні ідіоти могли таке зробити. 

Корисні фідбеки є також. Я дуже вдячна людям, які пишуть, що треба виправити на платформі. Нещодавно інструкторка з такмеду прислала цілий документ, як саме можна змінити розділ тактичної медицини, що додати, а що зайве. Це дуже цінно. Один фаховий артилерист написав матеріал з виклику вогню артилерії, бо я казала, що це прогалина. Ще один фахівець з no-code рішень розповів про кращий інструмент для веб-платформи, і Яблуня тепер значно зручніша для користувачів. Такі люди є запорукою того, що проєкт продовжує розвиватись. Ну й топова мотивація – користувачі, які «сидять» на Яблуні, пишуть, що ресурс їм потрібний і діляться ним у соцмережах.

Розкажіть, як це працює зараз? 

Яблуня сьогодні – це система, що складається з кількох інструментів. Є веб-платформа, де власне й розміщені всі матеріали. Є телеграм канал, де ми публікуємо всі оновлення. Наприклад, буває, що хтось вже пройшов якусь тему, а ми до неї додали новий матеріал чи розділ – про це ми й сповіщаємо тут. У телеграмі ми маємо понад 2 тисчі підписників.Є також інстаграм і фейсбук сторінки, де ми поширюємо дайджести, поради з виживання, цікаві статті, відео, а також меми власного виробництва, куди ж без них 🙂

Нещодавно користувачі почали запитувати нас про вакансії в ЗСУ, адже вони хочуть мобілізуватися в підрозділи з належною культурою, цінностями, мати мотивованих побратимів та розумних, досвідчених командирів. Як відповідь на цей запит ми зараз спільно з іншою фірмою робимо новий проєкт. Поки не буду розповідати деталей. Підписуйтесь на телеграм, там обов’язково буде сповіщення про старт нового продукту. 

З якими труднощами доводиться стикатися під час роботи над Яблунею?   

Основна складність – це створення контенту. Технічна реалізація завдяки no-code інструментам максимально проста, а от щоб створити якісний контент треба час і, найголовніше, SME (subject metter expert). В даному разі це професійні військові, що мають фундаментальні знання і бойовий досвід. Такі люди зараз активно залучені в обороні і не завжди можуть ділитись знаннями з початківцями, навіть маючи бажання.

Але ми шукаємо інші способи – фокусуємось не на створенні контенту з нуля, а на використанні існуючого й публічно доступного. Наприклад, з чудового ресурсу «Мілітарний», який робить Тарас Чмут з командою, – лише з їх випусків «До зброї» можна зробити цілком вичерпний навчальний контент. Ми це опрацьовуємо, вибираємо з годинного інтерв’ю найцінніше. 

А які надихаючі відкриття вам дала Яблуня?

За час існування платформи я зробила два найбільших відкриття. Перше – наскільки військова справа є різноманітною й цікавою сферою для вивчення. Як багато всього має знати й уміти звичайний солдат, щоб у критичній ситуації виконати завдання чи навіть замінити свого командира. Думаю, зараз, щоб вмотивувати дітей вчити математику, фізику чи географію, можна їм давати задачки з поля бою. Лише цілевказання для артилерії й корегування перекриє кілька тем одразу з кількох предметів. 

Друге – сила співпраці. Нам уже написали безліч незнайомих людей, які готові допомагати: програмісти, дизайнери, озвучка, відео-монтаж і багато інших. За час роботи над проєктом я також мала щастя спілкуватись з десятком досвідчених військових, які радо, в межах свого часу, допомагали. Це просто неймовірно!

Надихає відкритість до всього нового зараз. Це видається парадоксальним, але, схоже, зараз набагато кращий час починати щось нове, ніж було до війни. Таке враження, що всі старі упередження розсипались, всі вивчають світ і себе з нуля.

Нещодавно ви досліджували аудиторію Яблуні. Що цікавого виявили?

Виявили, що наші користувачі готові витрачати 2-4 години на тиждень на онлайн-навчання військовій справі. При цьому 58% зазначили, що навчаються самостійно, коли є така можливість, 64% шукають матеріали в інтернеті, коли виникає питання або треба довчити якусь тему. Отже, попит на самонавчання є, а мотивацію нам сусіди забезпечують. Є ще цікаві інсайти щодо жінок. Серед респондентів платформи 22% – жінки. І серед них вдвічі зріз відсоток тих, хто планує добровільно мобілізуватися в найближчі місяці.

Як плануєте розвивати Яблуню? Дасть Бог, війна швидко закінчиться, як цей проєкт трансформуватиметься потім? 

Я не думаю, що війна швидко закінчиться. База знань і онлайн навчальна платформа з військової справи будуть потрібні ще довго. Зараз багато цивільних розуміють, що можуть бути мобілізовані, і від їхніх знань і вмінь зокрема залежить і їхнє життя й здоров’я, і якість виконання бойових задач. Ніхто не є більш зацікавленим навчити нас, аніж ми самі. Тому самонавчання в умовах браку ресурсів у держави на «примусове» навчання є критичним.   

Але думаю, буде ще багато схожих проєктів. Є команди, що мають більше ресурсу створювати якісний навчальний контент. Тому напрямки розвитку Яблуні залежать від ситуації на ринку. Можливо, вона займе якусь нішу в навчанні або ж переросте в зовсім інший продукт. Але це волонтерський проєкт, таким він і залишатиметься.

Те, що мені дуже хочеться реалізувати найближчим часом, – тестування знань, бо це є однією з найефективніших технік навчання. Але хороший тест потребує багато роботи й експертизи, а всі толкові військові, яких я знаю, зараз на фронті, і їм не до цього. Тому, якщо хтось з читачів знає, як з цим допомогти, буду дуже вдячна. 

Що найважче у цій роботі для вас і що найприємніше?

Я виходжу з того, що будь-який користувач, який зайде на платформу і матиме тиждень на перегляд матеріалу, повинен отримати максимум тем. Тож краще частково покрити основне з усіх тем, аніж дуже добре лише одну. Найважче – публікувати сирий контент. І я, і більшість користувачів Яблуні вже знайомі з навчальними системами типу Coursera, Udemy і маємо високі вимоги до якості. Я розумію, що Яблуня далека до цих стандартів. Але якби я доводила до ідеалу кожен розділ, то мабуть би лише зараз закінчила розділ тактичної медицини.

Найприємніше – створювати контент разом з кимось. Нещодавно мала нагоду спілкуватись з військовими, які зараз на реабілітації після поранень. Мені подобається досліджувати тему, але це не порівняти зі спільною роботою з фахівцем.

Приємно також отримувати позитивний фідбек від користувачів, тоді з’являється відчуття, що зусилля не марні. Не хочеться працювати «в стіл». Робота над платформою – це робота лише з комп’ютером, і я фактично не бачу її результату. Звісно, є аналітика користування, яку я відстежую. Але повідомлення користувачів – найцінніші.   

Що першим ділом зробите після перемоги?

Я про це не думаю. Війна може тривати довго, тож я фокусуюся на цьому моменті. Планувати зараз щось мені навіть не хочеться.

Дякуємо, що нас читаєте. Якщо ви маєте цікаву подію, історію, героїню, публікацію, експертну думку і маєте бажання роповісти, поділитися з журналом «Українки», напишіть нам на пошту: vpasichnyk2007@ukr.net. У листі обов’язково вкажіть свої контакти. Долучайтеся до спільноти українок!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Час жінок: Ірина Никорак та її проєкт зі створення жіночої військової форми
• Час жінок: Марія Банько та її “рецепти війни” War Cookbook
• «Коло надії»: проєкт підтримки жінок, які втратили рідних під час бойових дій