Навіть найсвятіша жінка хоча б раз у житті чула на свою адресу фрази «яка ж ти невдячна», «я для тебе – все, а ти!», «вічно ти мене ігноруєш». І, чого гріха таїти, ми не найсвятіші часто самі вимовляємо таке теж. Хтось заради маніпуляції, хтось –справедливо. І майже всі залишаються без результату і часто – з образою. Як цьому заподіяти і як реагувати, коли закидають тобі, як самій не скочуватися до несправедливих звинувачень? Журнал “Українки” розпитав практикуючу психологиню Ольгу Колеснікову-Чмель – буквально по пунктах.

Щире зауваження чи докір?

Щире зауваження робиться людині особисто, віч-на-віч і мета його – не образити, не зробити неприємно чи навіть боляче, а дати зрозуміти, що людина десь зробила помилку (принаймні на наш власний погляд). Щире зауваження робиться спокійно. Якщо у вас є потреба щось висловити, говоріть лише про себе і своє сприйняття, а не про співрозмовника. Це так звані «я-повідомлення»: «мене це ображає» набагато краще за «ти мене ображаєш». Докір виглядає так: «Я тут цілий день гарую, створюю тобі затишок, а ти прийшов і навіть мене не обійняв».

Звинувачення часто ще доповнюється словами «завжди», «постійно», «ніколи» тощо. А мирне зауваження звучить так: «Знаєш, я так старалась створити для нас затишок, мені б хотілося, щоб ти відреагував. Наприклад, обійняв, поцілував, коли прийшов додому». Відчули різницю?

Докір у невдячності: що це?

Як правило, біль, незадоволення, втома, брак уваги і любові. Інколи такі звинувачення можуть бути маніпуляцією. Але і тут треба розуміти, що за нею криється. Зовсім не обов’язково, що людина прагне чогось поганого чи хоче вас використати. Нерідко це звичайна для нашого суспільства форма спілкування. Неправильна, неконструктивна, але так сталось, що вона прописана в нашу культуру міжособових стосунків. До докорів часто вдаються люди, яким важко говорити про свої емоційні потреби.

Коли батьки кажуть нам «от ти не приїжджаєш, зовсім мене забула», насправді вони мають на увазі «я так скучила», «мені бракує спілкування з тобою» – просто не вміють озвучувати свої почуття прямо

Докір справедливий: як реагувати?

Якщо ви справді вчинили невдячно, негречно, краще за все вибачитись і пояснити, що саме до цього вас призвело. Ви зайняті, ви втомились, у вас є проблеми, які не дають вам думати про щось інше – усяке буває. Таким чином у вас з’являється підгрунтя для обговорення і, можливо, виправдання. З іншого боку, старайтеся почути співрозмовника, зрозуміти його позицію і спробуйте надалі не завдавати йому болю.

А якщо докорами маніпулюють?

Реагуйте спокійно і намагайтесь не вмикати самозахист, бо на цьому конструктив закінчиться. Скажіть щось на кшталт «мені неприємно говорити в такому тоні», «будь-ласка, не тисни на моє почуття провини», «облишимо взаємні звинувачення і спробуємо розібратись». Якщо ж людина не налаштована на конструктивну розмову, відкладіть її на пізніше. До речі, часто маніпулятор, коли бачить, що на його закиди не реагують, починає спілкуватися нормально.

Головне, запитайте себе, що маніпуляція може означати: людина за вами скучила, їй бракує вашої уваги, вона втомилась.

Розуміючи справжню потребу, вам буде легше спокійно все обговорити

Читайте також: Я марную свій час. Що робити?

Що робити, коли твоя відповідь не спрацювала?

Таке часто буває, наприклад, з мамами, які інколи заводяться на тему «все життя тобі присвятила, а ти невдячна». Важливо розуміти: те, що мама все життя вам присвятила, – не ваш вибір, а її власний. Це вона поставила дитину в центр свого всесвіту і не спромоглася збудувати для себе інше життя. Це не означає, що діти повинні все життя її слухати, сидіти при ній, не створивши власної родини (а такі випадки трапляються), або за першим покликом кидати все і бігти до мами, бо інакше «ти невдячна». Ні!

У разових ситуаціях, коли емоції просто вирують, краще уникати пояснень і дати людині випустити пару. Скоріше за все, вона виговориться і далі вже зможе нормально спілкуватись.

Як самій не скочуватися до докорів у невдячності?

Якщо людина вдається до постійних звинувачень (таке часто трапляється між дружиною і чоловіком), це означає, що в неї є нереалізовані потреби, а вона не вміє про них говорити. Вчіться розуміти, що насправді вас чіпляє. Те, що чоловік не виніс сміття, чи те, що він перестав звертати на вас увагу? Те, що син залишив обідню тарілку, чи те, що він не цінує вашу вечерю? Те й скажіть. Спочатку собі, а потім співрозмовнику. Бо коли людина чує докір, тим більше, якщо вона не розуміє, що чинить щось не так, вона автоматично вмикає самозахист, і між вами зростає стіна. Щоб не виникало цих стін, кажіть про себе і свої почуття, ставте питання, чому саме людина так чинить (може, у неї теж є причини). В такій ситуації самозахист не вмикається, і ви можете поговорити спокійно, хто вдячний, хто не вдячний, що кого ображає і чому.

І ще дуже важливо навчитись дякувати. Помічайте те добре, що зробили для вас і кажіть: «Спасибі, як це класно». Тоді в людини буде бажання робити ще і ще. І місця для невдячності і докорів не залишиться. До речі, докори часто викликані неприємностями, стресами, і в такі хвилини варто знати, як підтримати людину правильно.