Світлана Бондаренко взялася за ризиковану справу – подорожі Україною і створила Ukraine is – туристично-інформаційний сайт з туристичними порадами, відгуками, маршрутами – майже tripAdvisor Україною.

Аналогів Ukraine is нема – перевіряли. Напевно тому, що нема таких смільчаків, як Світлана: все за власний кошт, ціною власних помилок, на голому ентузіазмі. Тому що любить подорожувати і об’їздила майже всю Україну. Тому що вірить: наш щедрий мальовничий край вартий уваги не менше, ніж Туреччина чи Італія. Тому що хоче розвивати внутрішній туризм і заснувала окреме агентство подорожей Україною «Абикуди». Хоче аби запитів, відгуків, фоторепортажів, якими діляться зі Світланою шанувальники Ukraine is, більшало. А ще мріє зібрати кошти на реставрацію пам’яток нашої архітектури. І це при тому, що вона не з туризму – за освітою економіст, працювала у різних сферах: аудиторство, харчова промисловість, навіть енергозбереження. Лише на останній посаді PR-менеджера зрозуміла, як ефективно поєднати набуті навики та улюблену справу.

Про хобі і хвилювання мами

Я дуже люблю подорожі, обожнюю їх планувати, шукати варіанти розміщення, квитки, локації. Для когось це нудьга, а для мене задоволення. Я робила це для себе, допомагала організувати відпочинок друзям.

Власна справа почалась з повідомлення подруги, що один проект шукає людину, яка любить подорожі й зможе виконувати певний функціонал. Цей проект так і не реалізувався, але за час його підготовки я напрацювала величезний обсяг матеріалів і вирішила згенерувати власний проект, виходячи зі своїх принципів і бачення.

Вперше сказала про свою ідею подрузі, потім своєму чоловікові, близьким — мене підтримали всі, бо точно знали, що я мріяла писати, обожнюю подорожувати і знаю мільйон класних місць в Україні.

Лише мама хвилювалася, адже я покинула дуже хорошу компанію і посаду

Про чисту авантюру

Зараз не розумію, як на це наважилась, адже на той час я нічого не знала про онлайн-видання. Мене обурювало наше ставлення до подорожей Україною, тож вирішила щось з цим робити. Не агресивно, а з любов’ю 🙂

Ми не нав’язуємо «любов до Батьківщини», і цей проект далеко не про той патріотизм, про який нині усі говорять і до якого апелюють, фотографуючись у вишиванці для Фейсбук. Наш ресурс — про цікаві місця. Ми впевнені, якщо не порівнювати з Європою, Мальдівами чи іншими країнами, а просто «смачно» розповідати про історію, маловідомі локації, то інтерес до рідного краю обов’язково виникне.

Саме цього ми прагнемо — справжній і щирий інтерес.
Зараз сайт працює як онлайн-видання про подорожі Україною і як турагентство для корпоративних клієнтів і для іноземних туристів.

Про гроші не на вітер

У яку суму вилився сайт — говорити не хочу 🙂 Скажу лише, що нинішня версія не вартувала мені ні копійки, я все зробила сама. Та до цього я повинна була прийти, витративши всі стартові гроші.

Почали заробляти через півроку після запуску і зараз цілком покриваємо витрати на заробітну плату, гонорари авторам і податки. Окрім того, щомісяця отримуємо пропозиції про співпрацю від готелів, ресторанів, гідів і різних сервісів.

Відмовляємо тільки тоді, коли бачимо погані відгуки користувачів у мережі

Про перевірені місця і передрук

Ми не використовуємо копі-пейст, а самі шукаємо небанальні місця, які точно викличуть інтерес. Як ми їх шукаємо? Просто: спілкуємося з мандрівниками, читаємо форуми, нишпоримо в Інстаграм — все лежить на поверхні. 
Заклади й готелі, які ми рекомендуємо, — це здебільшого наші партнери, перевірені місця, у сервісі яких ми впевнені. Є локації, які ми вказуємо завдяки високим рейтингам на різних сервісах, наприклад tripAdvisor. Буває так, що заклади зачиняються — намагаємося відстежувати, вчасно змінювати інформацію на сайті, але бувають і винятки.

Про страхи і помилки

Помилок було багато, але, головне, не гаяти час і їх виправляти. Якщо спочатку я планувала вкладати кошти у розвиток, то згодом зрозуміла, що найкраще для мене і для проекту загалом — поступове зростання.

Ще спочатку робила ставку на професіоналів — журналістів з досвідом, одразу взялася за англомовну версію. Доки не побачила, що не осилюю — ні досвідом, ні ідеями, ні фінансами. Тож за місяць після старту звернулася до волонтерів-копірайтерів, яких відгукнулося — здивуєтесь! — понад п’ять сотень.

Але це виявилося ще складнішим: потрібно було перечитувати кожне слово, тому почала шукати саме «своїх» авторів, і десь за півроку команда була сформована.
Ми розвиваємося, змінюємося, але вже тільки на краще. Хочу, щоб медіа-ресурс про подорожі Україною був максимально легким у користуванні, інтерактивним і зрозумілим.

Про втому і принципи

Я працюю по дванадцять годин. Хоча в редакції п’ять чоловік, є автори, але я сама формую контент, пишу статті й огляди, веду сторінки в соцмережах.

У турагентстві розробляю маршрути, працюю з підрядниками і клієнтами. Роботи завжди багато, але я отримую величезне задоволення, тому втоми, як це буває у найманих працівників, не відчуваю. І завжди намагаюся залишатися вірною своїм принципам: не рекламую готель, де не сподобається туристам, працюватиму й у вихідні, аби встигнути виконати замовлення клієнтів, знайду найкращий варіант для подорожі, навіть якщо це невигідно мені…

Про мамин фільтр і погані дороги

Крім позитивних коментарів, звісно, отримуємо й негативні. Та вони, загалом, пов’язані з тим, що погані дороги («не рекомендуйте більше такі напрямки»), що «в нашій країні все погано, навіть замки розвалюються». Бува, пишуть, «я не хочу, щоб на вашому сайті була реклама» або «вы в своей Украине совсем с ума посходили» — є й таке.

Спочатку я дуже болісно реагувала на такі коментарі, тепер розумію, що це потрібно просто сприймати спокійно — кожен має право на власну думку.

Мене читає мама — вона мій найкращий фільтр «добре-погано»

Про приємності й запрошення від Google

Приємного було багато — від слів підтримки незнайомих людей до приділеного ними часу. Так, одного разу я написала у Фейсбук, що шукаю фото з різних куточків країни від мандрівників. За кілька тижнів мені надіслали тисячі світлин, які я й зараз використовую для оформлення статей. Ще дуже підбадьорює і мотивує зворотній зв’язок з соцмереж: повідомлення від читачів, їхні враження від подорожей чи просто слова подяки.

Але, мабуть, найприємнішим було запрошення від Google разом із 100 успішними бізнес-вумен України взяти участь у заході, присвяченому запуску digital-академії для жінок. Це нереально наснажило.

Про «стартап без бюджету»

Починаючи свою справу, треба переглядати бізнес-літературу. Я лише тепер читаю «Стартап без бюджету», а треба було з нього починати.

Дуже корисно спілкуватися з людьми, у яких уже є свій бізнес. Малоймовірно, що ви почнете справу, до якої ще ніхто не приступав, то ж вчитися точно є в кого. Ще нетворкінг — це один із інструментів, які допоможуть в реалізації ідеї.
І, головне, віра в себе і свій продукт.

Головне для мене те, що, читаючи наш сайт, українці надихаються і їдуть у місця, про які ми написали

Про Чортків і «маст ту візит»

Мені важливо об’єктивно визначити свої улюблені місця — однаково надихаюсь і промисловим Кривим Рогом, і затишним містом Чортків. До речі, останнє дуже раджу відвідати: вузькі, мощені бруківкою вулиці, неймовірний кафедральний собор, кава за 5 гривень! Із останніх відкриттів — Харківська область і місто Харків.

Це зовсім не промислове місто, як ми собі уявляємо, воно так швидко розвивається, що дуже скоро стане зручнішим і більш вишуканим за Київ.
Але мої «маст ту візіт»: місто Жовква — ідеальне, як на мене, Тараканівський форт (наймістичніше місце, де я була), Свірзький замок (саме той, де дівчата себе уявляють принцесами). Ну і, звісно, термальні джерела в Косино й Берегово.

Про найпопулярніші маршрути і свідомий вибір

Одеса, Львів, Карпати — це українські туристичні столиці. В маленькі міста рідше їздять, зелений туризм лише розвивається. Але ми часто пишемо про озера, різні блакитні лагуни, маловідомі місця і радіємо, що багато читачів вирушають туди на вихідні.

Узагалі, внутрішній туризм у нас лише зароджується. Ще досі серед українців подорож рідним краєм не так усвідомлений вибір, як бажання зекономити. Ми подорожуємо не тому, що у нас теж добре і якісно, а «тому, що дешевше». Скажімо, відпочивальники в Одесі обов’язково будуть нарікати, що «однаково не так, як у Туреччині чи Єгипті». Недоліки є усюди, їх треба виправляти, але треба й підтримувати наш туризм. У Італії мільйони туристів — це самі італійці.

В Україні є безліч містечок, які потребують якісного маркетингу й капіталовкладень і можуть стати аналогом Кам’янець-Подільського чи Львова. Роботи дуже багато, просто потрібно приділити цьому увагу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: