Від цивільних професій — до служби: історії двох українок, які обрали військо

До армії 22-річна Христина працювала офіціанткою та сушисткою, Вікторія Боброва — у кіно й на телебаченні. Їхні історії різні, але обидві розповідають про жінок у ЗСУ, для яких війна повністю змінила професійний і життєвий шлях. До повномасштабної війни одна працювала у сфері обслуговування, інша — у кіноіндустрії. Згодом обидві вдягнули військову форму.

22-річна Христина нині служить операторкою БПЛА у 159-й окремій механізованій бригаді. Вікторія Боброва з позивним «Квітка» була офіцеркою відділення комунікацій 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». 23 квітня 2026 року вона загинула під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Історії Христини та Вікторії Бобрової показують, наскільки різними можуть бути жінки у ЗСУ — за віком, шляхом, досвідом і професією до служби.

Христина: з ресторанної сфери — в операторки БПЛА

Христині 22 роки. До війська вона встигла попрацювати адміністраторкою, офіціанткою та сушисткою. Про службу у 159-й окремій механізованій бригаді дівчина дізналася із соціальних мереж.

Як розповідає АрміяInform, Христина залишила свої контакти, після чого з нею зв’язалася рекрутерка бригади. Під час розмови дівчина сказала, що хоче служити за контрактом. Їй запропонували програму «Контракт 18–24», і Христина погодилася.

Після оформлення документів вона пройшла фахову підготовку. Військових навчали керувати безпілотниками та виконувати бойові вильоти. Тепер Христина — операторка БПЛА у 159-й бригаді. Серед перших вражень від служби вона особливо згадує людей у підрозділі та спілкування з побратимами.

Її історія — одна з тих, у яких між звичним цивільним життям і військовою спеціальністю немає багаторічної підготовки чи попереднього досвіду. Є рішення піти служити, навчання і нова професія, яку ще зовсім недавно Христина навряд чи могла уявити своєю.

Вікторія Боброва: з кіно — до бригади «Едельвейс»

Історія Вікторії Бобрової закінчилася трагічно. До війська вона багато років працювала у кіно- та телевиробництві, була продюсеркою, кастинг-директоркою, продакшн-асистенткою та ресерчеркою.

Вікторія навчалася у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Після навчання працювала над українськими кінопроєктами та серіалами. Серед них — документальні стрічки «Як я провів літні канікули» Антоніо Лукіча та «Подвійний іммельман» Віри Яковенко, серіали «Спротив» і «Друзі».

У квітні 2024 року Вікторія долучилася до Збройних сил України. Вона служила офіцеркою відділення комунікацій у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» і мала позивний «Квітка». Для людини з медійним і кінематографічним досвідом ця робота стала продовженням професійних навичок уже у війську: Вікторія працювала з комунікаціями бригади під час бойових дій.

23 квітня 2026 року Вікторія Боброва загинула на Харківщині під час виконання бойового завдання.

Їй було відведено місце серед тих українських медійників, які після початку великої війни змінили камери, знімальні майданчики й редакції на військову службу. «Українська правда. Життя» опублікувала окремий матеріал пам’яті «Квітка для Едельвейсу», присвячений Вікторії Бобровій.

Різні професії, одна війна

Христина лише починає свій шлях у війську. Вікторія свій завершила ціною життя. Між ними немає спільної професії, віку чи однакового досвіду. Але саме такі різні біографії сьогодні формують історію українського війська.

Історії Христини та Вікторії Бобрової показують, наскільки різними можуть бути жінки у ЗСУ — за віком, досвідом і професією до служби.

Вони опановують найрізноманітніші військові спеціальності — від операторок БПЛА до офіцерок комунікацій. Хтось приходить із кіно, хтось — із ресторанної сфери, освіти, медицини, бізнесу чи інших цивільних професій. І за кожною такою посадою залишається окрема історія про життя, яке до війни виглядало зовсім інакше.

Читайте також: «У війську вас оцінюють за професіоналізмом, а не за статтю»: операторки дронів в інтерв’ю для LBC