Нова тенденція: «срібний долар» або чому жінки 50+ завойовують моду
The New York Times присвятив велику статтю масовій участі дорослих моделей у fashion-показах
The New York Times присвятив велику статтю масовій участі дорослих моделей у fashion-показах

У квітні на шпальтах Vogue відбулося дещо незвичне, а для декого взагалі неймовірне: на обкладинці журналу з’явились дві жінки віком 76 років. Звісно ж, вони не звичайні сімдесятишестирічні жінки, а відома акторка Меріл Стріп та «старійшина» журналу Анна Вінтур. І з’явилися вони у Vogue, щоб розвінчати певні міфи навколо фільму «Диявол носить Prada 2».
«Новаторський підхід», — написали в одному з коментарів під інстаграм-дописом Vogue. А знаменитий The New York Times, точніше його редакторка моди Ванесса Фрідман, присвятив статтю цій раптовій і наростаючій залученості дорослих жінок у fashion-індустрію. Ділимося нижче.

Модні покази цього сезону відзначились не лише різноманітністю розмірів на подіумі, але й великим кроком уперед в іншому аспекті всеохопності — у віці моделей. Як зазначила пані Вінтур в одному з коментарів, «вік насправді є перевагою». Принаймні так починає здаватися, судячи з тенденцій у світі моди.
Зокрема показ Chanel відкрила п’ятдесятирічна Стефані Каваллі і стала однією з 15 моделей цього показу, старшою за 40 років. Bottega Veneta залучила дев’ятьох представниць нетипового для моделей віку. Схоже зробив і Tom Ford — також дев’ять моделей, включно з жінками та чоловіками. Givenchy — вісім, Balenciaga — п’ять, Louis Vuitton — чотири. Це не рахуючи 52-річної Кейт Мосс, яка вийшла у показі Gucci, та 57-річної Джиліан Андерсон, яка закривала шоу Miu Miu.
Варто згадати й інших мисткинь, таких як 79-річна фотографка Мін Сміт та 52-річна американська художниця Емі Шеральд на показі Carolina Herrera

За даними модної пошукової системи Tagwalk, з 20 відомих брендів, які беруть участь у головних Тижнях моди, 5% включають у дефіле хоча б одну модель plus-size, водночас 100% тих же брендів залучають моделей старшого віку.
Мовою моди, «старшими» називають усіх, кому трішки більше за 30. Проте, як говорить Александра Ван Хутте, засновниця і виконавча директорка Tagwalk, відомі модні бренди все частіше обирають моделей із видимими ознаками віку — сивиною, зморшками, пігментацією.
Проте не подіумом єдиним. У Celine дизайнер Майкл Райдер запросив 77-річну редакторку, акторку та радіоведучу Джоан Джульєт Бак як особливу гостю на показ разом із 50-річними Наомі Воттс, Сарою Полсон і Трейсі Елліс Росс. Дизайнери Loewe Джек Макколлоу та Лазаро Ернандес запросили на показ Паризького тижня моди 76-річну Сіссі Спейсек у ряд зіркових гостей.
«Сьогодні бренди пишаються тим, що підкреслюють вік своїх моделей», — зауважує Александра Ван Хутте


Навіть поза подіумом шириться тенденція, коли відомі жінки пишаються власним віком, а не стирають його прояви. Колишня супермодель і нинішня амбасадорка Estée Lauder Пауліна Порізкова у свій 61 рік демонструє зморшки від сміху та вікові зміни, ділиться фото та відео без макіяжу та у спідній білизні і тим самим викликає бурхливі дискусії.
До неї приєдналася письменниця Джоан Жульєт Бак, яка опублікувала селфі крупним планом у дзеркалі ванної кімнати перед останнім показом Celine і підписала: «Ніколи не думала, що матиму таке обличчя». За її словами, цей знімок викликав значно більше позитивних відгуків, ніж усе, що вона коли-небудь написала як письменниця та журналістка.
Окремо слід виділити ще одну тенденцію: відкрите обговорення менопаузи та перименопаузи. Його започаткували такі відомі жінки, як акторка та продюсерка Наомі Воттс, акторка Холлі Беррі та їхня колега Гвінет Пелтроу. Для індустрії краси, яка десятиліттями відрізнялася нездоровою фіксацією на юності, це справді великий крок до змін.
Нове сприйняття віку шириться у світі, який вимагав кожну його ознаку — зморшку, впадину, пігментну пляму — стирати, фільтрувати, ховати

Пані Ґордон працювала моделлю ще у підлітковому віці, на початку 1990-х. У вересні 2025 року її запросили на ексклюзивний показ Versace, а в січні 2026-го вона вже вийшла на подіум Chanel. Зараз, каже пані Ґордон, вона проживає найкращий період свого модельного життя, і вона точно не єдина у цьому.
«Нещодавно ми знайшли жінку, якій за 60, у супермаркеті в сільській місцевості за межами Парижа, оскільки ми спостерігаємо зростання попиту на старших моделей», — коментує Таліса Карлінг, директорка модельного агентства IMG Models. За її словами, зараз таких моделей у індустрії називають generational або «поколіннєвими», що є радше певним евфемізмом.


«Наша індустрія також має справу і з практичним аспектом: старші жінки мають більшу платіжну спроможність і хочуть бачити відображення себе та власного життєвого досвіду у різних товарах та пропозиціях брендів», — каже 52-річна Ромей Ґордон, колишня модель, яка минулого року повернулась на подіум.
Економісти давно говорять про силу «срібного долара» — про вищу платоспроможність людей старшого віку. Однак досі мода цілковито ігнорувала цей факт. «Половина купівельної спроможності припадає на людей 50+», — визнає Джемма Д’Орія, генеральна співдиректорка сегменту моди, розкоші та спеціалізованої роздрібної торгівлі консалтингової фірми McKinsey. «У час, коли зростання розкоші сповільнилося або зупинилося, ігнорування основної групи споживачів було б не найкращою стратегією».
І справді, за даними Федеральної резервної системи, понад 70% усього багатства в США зосереджено у віковій групі 55+ років, на неї також припадає понад 45% споживчих витрат.

Ешлі Мірс — колишня модель, нині професорка соціології в Амстердамському університеті та авторка книги «Ціни на красу: становлення моделі», називає це «новою хвилею видимості у суспільстві старших жінок». Марта Стюарт у 81 рік знялася для обкладинки Sports Illustrated. Демі Мур у 61 претендувала на «Оскар» за роль у фільмі «Субстанція».
Однак пані Мірс зазначає: «Парадокс у тому, що вони насправді не виглядають на свій вік. Для жінок, які досягли успіху і потребують більшої видимості, що часто трапляється ближче до середини життя, правило одне: ти маєш докладати зусиль, аби виглядати добре». І хоча світ декларує бажання відмовитись від таких вимог і стереотипів, насправді вони все ще діють.
Можливо, саме тому креативний директор Chanel Матьє Блазі розказав, що у підготовці моделей до шоу вважає важливим «не змінювати їхню зовнішність і не намагатись зробити їх молодшими». Він хотів, щоб дорослі моделі своїм виглядом транслювали іншим жінкам: «приходьте такими, якими ви є».
Пані Ґордон підтвердила, що такого підходу дотримувалися на всіх модних показах, в яких вона взяла участь. «Вони не хотіли наносити мені макіяж», — каже модель. «Я вдячна за те, що візажисти вважають стан моєї шкіри хорошим, але зовсім трохи туші — це ж не смертельно».
Пан Піччолі додав: «Ми хочемо показати сильних жінок, навіть у їхній вразливості. Гордість, з якою ви демонструєте свій вік, є символом сили та могутності». Приховувати це чи маскувати — означає підривати саму ідею, яку зараз просуває мода.


Прийняття віку не є чимось новим для моди. У 2024 році Батшева Хей влаштувала показ, у якому взяли участь лише жінки, старші за 40 років. Жінки, які не приховують сивину, — Кармен Дель’Орефіс та Мей Маск — можуть похизуватись тривалою кар’єрою. Тому нинішній феномен є продовженням і, можливо, сигналом справжніх змін.
«Насправді я не думаю, що це тренд», — каже пані Карлінг з IMG. «Я думаю, що це доволі конструктивна тенденція». І вона про дещо більше, ніж просто гроші.
Пані Бак знялася в кіно, коли їй було за 50, після успішної кар’єри письменниці та редакторки. Її взяли на роль адміністраторки кулінарної школи у фільмі 2009 року «Джулі та Джулія». «Один із продюсерів сказав мені тоді: “Це так чудово, що ти нічого не зробила зі своїм обличчям. У тебе буде багато роботи, бо зараз натуральні обличчя справді рідкість”», — згадувала пані Бак.
Зараз відомі жінки просувають чесність щодо косметичних та омолоджувальних процедур. Кріс Дженнер відверто зізналася Vogue, що знову зробила підтяжку обличчя — для «благородного старіння».
«Кожна палка має два кінці», — зауважує пані Бак. «Завжди буде потяг до чогось неприродного, блискучого, новішого, клонованого тощо. І це породжує відчуття, що люди надають перевагу штучній ідеальності, а не людській справжності».
З іншого боку, вважає письменниця, має залишатися таке ж місце і для тих, хто обирає справжність. «Я думаю, ми як старі кам’яні будинки, — продовжує пані Бак. — Наша старовинність є нашою цінністю. Якщо ти кардинально не змінювала нічого у своїй зовнішності, це наче ти маєш у будинку камін, що його спорудили ще у 1680 році, і він досі працює. Ми по-справжньому автентичні».
Автентичність стає одним із популярних слів не лише для сучасної моди, а й у культурі загалом. Вона є відображенням страху від того, що індивідуальний стиль втрачається на фоні одноманітних алгоритмів.
Ми живемо в епоху соцмереж, у яких реальність настільки перебільшена, «шовкова», добре організована, що бути собою стало найвищою розкішшю, зазначає пан Блазі. За його словами, зараз гостро відчувається «спрага» — потреба у несхожості та відмінності від інших. Потреба в індивідуальностях.
